- Навчання
- Розклад
- Організація навчального процесу
- Бакалаврат
- Магістратура
- Освітні програми
- Рейтинг успішності
- Студентське самоврядування
- Гуртожиток
- Онлайн оплата
- Оголошення про вакантні місця
- Гранти і соціальні програми
- Можливості працевлаштування
- Внутрішнє забезпечення якості вищої освіти
- Дистанційне навчання у ЛНМА імені М.В. Лисенка
- Вступ
- Публічна інформація
- Про Академію
- Факультети
- Наука
- Спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій
- Дисертації та автореферати
- Науково-дослідна робота
- Конференції
- Наукові фахові видання
- Наукові видання Академії
- Публікації у наукових журналах, які індексуються у науково-метричних базах Web of Science i Scopus
- Перевірка текстів на плагіат
- Науково-методична рада
- Реєстрація в ORCID
- Студентське науково-творче товариство
- Аспірантура
- Творчість
- Напрями мистецької та наукової діяльності
- Звіт про концертну діяльність Академії за 2023 рік
- Звіт про концертну діяльність Академії за 2022 рік
- Інформація про основні творчі заходи у 2016-2021 роках
- “Україно – ми єдині!” – концертне турне джаз-бенду Академії в зоні АТО
- “ПОМІЖ СИРЕН” – концерти в рамках програми з підтримки ВПО та місцевих громад Львівської області
- Творчі колективи
- Конкурси і фестивалі
- Мистецькі події
- Майстер-класи
- Наші гості
Кафедра струнно-смичкових інструментів
РОЗВИТОК ЛЬВІВСЬКОГО СТРУННО-СМИЧКОВОГО ВИКОНАВСТВА І ПЕДАГОГІКИ
(ДО ІСТОРІЇ КАФЕДРИ СТРУННО-СМИЧКОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ)
Формування в Галичині професійної музичної освіти та виконавства на струнно-смичкових інструментах розпочалося у ХІХ ст. У 1838 р. силами професійних музикантів та аматорів було створене Галицьке Музичне Товариство. Воно стало фундатором заснування спочатку шкільної, а згодом – вищої музичної освіти. У 1839 р. при товаристві відкриваються так звані «школи», які по-суті були класами гри на різних інструментах. Основною метою цих «класів» було забезпечення оркестру Галицького Музичного Товариства професійними кадрами, зокрема віолончелістами та контрабасистами. З архівних матеріалів відомо, що у 1840-х рр. гру на віолончелі в цих класах викладали Зельмар Баґґст та Едуард Поллєтін, який також викладав контрабас.
У 1853 р. розпочала свою діяльність Консерваторія Галицького Музичного товариства, яка від 1919 р. отримала назву Консерваторія Польського Музичного Товариства. Першими професорами класів віолончелі і контрабаса стали музиканти оркестру театру графа Скарбка – Йоганн Йозеф Вольман (віолончель) та Йозеф Єжичка (контрабас). Нині в приміщенні театру Скарбка знаходиться драматичний театр імені Марії Занковецької.
За часів директорства Кароля Мікулі (1858 – 1887) в Консерваторії працювали визначні педагоги-віолончелісти Даніель де Лянге, Алоїз Слядек та Дезидерій Данчовський, які заклали основи галицької віолончельної школи.
З архівних документів та тогочасних часописів вдалося з’ясувати, що від 1854 по 1939 роки клас контрабаса в консерваторії очолювали чеські, австрійські та німецькі викладачі – випускники Празької, Лейпцігської та Віденської консерваторій. Це – Йозеф Черни, Фердінанд Тойєр, Ян Адам, Йозеф Новачек, Антон Ґавранек, а також випускники консерваторії – Миколай Боярський, Еміль Львівський та Ігнатій Гродзіцький, які одночасно працювали в львівському симфонічному та оперному оркестрах.
З навчальних програм та інших архівних документів відомо, що від 1893 по 1939 рр. в консерваторії вже викладався клас спеціального альта. Його очолювали професори Францішек Якль (від 1883 по 1924 рр.) та Мар’ян Лобажевський (від 1921 по 1939).
У львівському часописі «Ехо» за 1936–37 роки публікувались програмні вимоги зі всіх дисциплін, які викладались в консерваторії. Наведемо:
“Спеціальний альт –викладається після закінчення середнього курсу класу скрипки, тобто перші 5 років, надалі 6, 7, та 8 рік – клас альта. Дипломний екзамен: 1 – одна з сюїт Регера, 2– соната, 3 – концерт, 4 – віртуозний твір.
Віолончель – нижчий курс (2 роки – 1, 2 курси), середній курс (3 роки – 3,4,5 курси) і вищий курс (3 роки – 6,7,8 курси). Дипломний екзамен: 1–Бах сольна сюїта або 2 – твір композитора 17–18 ст., 3– один з концертів, які готувалися на 7 або 8 курсах.
Контрабас – викладався 6 курсів. Дипломний екзамен: 1. етюд з програми 5–6 курсу, 2 – концерт і 3 – фрагмент партії з оркестрової літератури, тобто оркестрові труднощі”.
На початку 1900-х рр. (точну дату з’ясувати не вдалося) в консерваторії відкрився клас арфи. Він проіснував до кінця 1930-х рр. Гру на інструменті викладали чеські арфістки Лаура Голубівна та пані Оклядек (нажаль ім’я не вдалося з’ясувати). З афіш та концертних програм відомо, що Лаура Голубівна провадила активну концертну діяльність у Львові. Вона виступала в інструментальних концертах Галицького (згодом Польського) Музичного Товариства, де виконувала як сольні твори,зокрема, надзвичайно складну Фантазію на теми «Влтава» Сметани, а також виступала у складі різноманітних камерних ансамблів. Зокрема збереглася програмка концерту де вона виконувала три віртуозні сонати Шпора для скрипки та арфи.
У 1902 р. розпочав свою роботу ще один польський вищий музичний навчальний заклад – Музичний інститут, який від 1905 р. називався Львівський музичний інститут, а з 1931 р. – Львівська музична консерваторія імені Кароля Шимановського. Про викладацький склад гри на струнно-смичкових інструментах збереглося обмаль відомостей. Відомо лише, що викладачами віолончелі були вихованці консерваторії Польського Музичного Товариства – Арнольд Вольфсталь, Адам Шмар та Роман Криштальський.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. серед української інтелігенції постало питання створення музичної школи та вищого навчального закладу. У 1903 р. «Союзом Співацьких і Музичних Товариств» було засновано Вищий музичний інститут, який від 1912 р. називався Вищий музичний інститут імені Лисенка, а від 1939 р. – Львівська державна консерваторія імені М.В. Лисенка. За організацією навчання Вищий Музичний Інститут наближався до тогочасних західноєвропейських та львівських польських закладів, які охоплювали початкову, середню і вищу ланки освіти.
З архівних джерел вдалося з’ясувати, що термін і план навчання з окремих спеціальностей були різними: на альті (який викладався виключно як факультатив) навчання розпочиналося після трьох років гри на скрипці і тривало ще 3 роки. Тобто термін навчання на альті був 3 роки. На віолончелі – 6 років. Неоднаковим був і віковий ценз: до класу віолончелі приймали учнів після 12 років, скрипки і альта – 9-10, а на контрабас після 14 років.
Програми передбачали проходження матеріалу початкової, середньої і вищої складності (так званий концертний курс). Виступи відбувались один раз на півріччя. Для кожного такого виступу друкувалися спеціальні художньо оформлені програмки, які називалися «Пописи елевів (тобто, учнів)». Збереглося декілька таких програм виступів. В одній з них за 1915 р. віолончелісти вищого (концертного) курсу виконували п’єси Кюї, Ґольтермана, Сонати Марчелло, Ґріґа (ор. 36), Концерт Гольтермана (ре мінор) та Концертіно Ромберга.
Одними з перших викладачів в інституті по класу віолончелі були Арнольд Вольфсталь, Роман Пуліковський, Богдан Бережницький та Петро Пшеничка.
Професор Арнольд Вольфсталь почав викладати в Інституті від 1904 року. Крім віолончелі він до 1933 р. викладав також і контрабас.
Крім викладання він провадив активну концертну діяльність. Тривалий час Вольфсталь виступав у складі тріо, організованого спільно з викладачами Наталією Барвінською (фортепіано) та Євгеном Перфецьким (скрипка).
Збереглася афіша за 1925 р. концерту з творів Бедржиха Сметани, де вони виконували його Тріо (ор. 15). Досить часто А. Вольфсталь виступав і у складі різноманітних камерних ансамблів з учнями Інституту.
Обмаль відомостей збереглося про викладацьку діяльність Романа Пуліковського. Відомо, лише що він вів клас віолончелі у 1903–1904 роках. З коротких архівних записів відомо, що він навчався в Консерваторії ПМТ у професора Алоїза Слядека.
У 1917 році на викладацьку роботу був запрошений один із найталановитіших учнів А. Слядека, відомий віолончеліст, концертмейстер групи віолончелей Львівської опери Богдан Бережницький (1887–1964).
Музичну освіту він здобув спочатку в консерваторії Польського Музичного Товариства, а згодом – у Лейпцігській консерваторії в класі професора Юліуса Кленґеля. Б. Бережницький був одним із перших виконавців-віолончелістів, який запровадив в Галичині традицію сольних віолончельних вечорів. На цих концертах виконувались твори Бокеріні, Бетховена, Регера, Глазунова та багато інших. У часописі «Діло» за 1918 рік вміщено коротку статтю про цього виконавця. Там читаємо наступне: «Пан Бережницький, віолончеліст, якого наша суспільність мала нагоду пізнати на попереднім концерті Муз. Товариства ім. Лисенка. Він обіймає у Вищому муз інституті місце учителя гри на віолончелі… В кінці зазначається, що в особі п. Бережницького зискує Львів не лише першорядного артиста-віолончеліста, але й знаменитого педагога». Бережницький був першим виконавцем та популяризатором творів для віолончелі Василя Барвінського. Тісні творчі стосунки з композитором істотно вплинули на збагачення віолончельного репертуару творами українських композиторів. У 1928–29 роках разом з Барвінським він здійснив велике концертне турне по Східній Україні. Зокрема виступав в Києві та в містах Наддніпрянщини. Крім творів західноєвропейських композиторів в концертах виконувались твори Барвінського. Це Соната fis moll, Варіації на українську народну пісню для віолончелі і фортепіано та Українська сюїта.
У відгуках на ці концерти критики відзначали, що його виконання вирізнялось м’яким і глибоким звуком, багатством тембрової палітри, витонченим смаком та бездоганною технікою. На початку 1930-х років Богдан Бережницький виїхав до Відня, де працював у віденській «Фолькс-опер», а також грав у відомому віденському квартеті Готтесмана, і як соліст продовжував виступати в концертах, організованих українським товариством у Відні.
Коли у 1939 році була створена Львівська державна консерваторія ім. М. Лисенка, деканом оркестрового факультету та професором класу віолончелі став видатний віолончеліст і один із кращих учнів А. Слядека Петро Семенович Пшеничка (1895-1972). Його виконавська та педагогічна діяльність стала вагомим внеском у розвиток галицького віолончельного мистецтва. Після закінчення Львівської консерваторії Польського Музичного Товариства, він продовжив навчання у Празькій школі вищої майстерності. Ще за студентських років він почав робити переклади українських народних пісень для віолончелі з фортепіано, а також для ансамблю віолончелістів. Пізніше (вже працюючи у ВМІ) П. Пшеничка зробив багато аранжувань творів українських композиторів для віолончелі, струнного квартету та віолончелі з оркестром, зокрема “Ґавот” М. Лисенка, “Коломийки” О. Зноско-Боровського та львівських авторів – В. Барвінського, Р. Сімовича, А. Кос-Анатольського. Він також є автором понад десяти віолончельних етюдів на українські теми. Петро Пшеничка одним з перших запровадив у Інституті афішні вечори студентів свого класу. Збереглося декілька афіш.
Одну з них зацитуємо дослівно. Це афіша за 17 січня 1938 р.: «Концерт Івана Севастіана Барвінського [учня П. Пшенички] та смичкової орхестри ВМІ, диригує Микола Колесса, партія фортепіано – Наталія Барвінська”. Серед творів, що виконувались, – Кончерто ґроссо Ґ. Ф. Генделя № 10, Соната Е. Ґріґа ор. 36, “Колискова” та “Думка” В. Барвінського у перекладі для віолончелі і фортепіано П. Пшенички». Виконавська діяльність П. Пшенички була спрямована в основному на гру в камерних ансамблях різних складів – фортепіанному тріо, струнному квартеті, секстетах. Він багато уваги приділяв питанням методики викладання. Вже після його смерті у 1980 році були опубліковані його «Записки». В них він розглядає питання – вибору репертуару, інтонації, аналізу творів, питання виконавської майстерності, сценічної поведінки тощо).
Від 1939 року клас контрабаса у Вищому музичному інституті, а згодом Львівській державній консерваторії викладав Нестор Модестович Горницький (1906–1978). Музичну освіту він здобув в Консерваторії Польського Музичного Товариства в класі Антона Гавранека. Довгий час він працював у різних музичних (у тому числі й естрадних) колективах Львова, а також був концертмейстером групи контрабасів симфонічного оркестру філармонії. Нестор Горницький виховав цілу плеяду українських виконавців та педагогів. Серед його учнів був Олександр Йосипович Щеглов (1920–2016), який у 1963 р. змінив свого вчителя в класі контрабаса.
Від часу заснування ВМІ та пізніше, у Львівській державній консерваторії, до середини 1950-х років не існувало спеціального класу альта. Навчання на цьому інструменті не входило в обов’язкові навчальні плани, і заняття проводились викладачами-скрипалями як факультатив за бажанням учнів. Із публікацій у львівських українських часописах за 1903–1907 рр. відомо, що у 1903–1904 роках клас скрипки та альта у Вищому музичному інституті вів відомий педагог і директор власної музичної школи Отто Тайш, а в 1904 – 1905 рр. – Олександр Бережницький. Бережницький приймав активну участь у музичному житті Львова, зокрема у концертних програмах львівського товариства “Боян”. У пресі відзначалось його блискуче виконання “Української фантазії” М. Лисенка. Він виступав також як скрипаль і альтист у складі різноманітних камерно-інструментальних ансамблів.
Серед викладачів-скрипалів, які зробили свій внесок у розвиток Львівської альтової школи, були Мар’ян Лобажевський, Станіслав Крепс та Павло Макаренко.
Відомо, що Мар’ян Лобажевський (1889–?) у 1910 р. закінчив консерваторію Польського Музичного Товариства по класу скрипки й альта у Мауриція Вольфсталя. Від 191І по 1939 р. він викладав у Консерваторії Польського Музичного Товариства і працював у Львівській опері. Як альтист грав у різних камерних ансамблях. У 1933 році Лобажевський отримав першу премію на конкурсі камерних ансамблів у Варшаві. Від 1940 року він викладав скрипку й альт у Львівській консерваторії ім. М. В. Лисенка, а в 1946 році виїхав до Польщі.
У 1949 році на посаду викладача класу скрипки та альта був запрошений Станіслав Зіґфридович Крепс (1901–?). Він також закінчив Консерваторію Польського Музичного Товариства у Мауріция Вольфсталя і до 1938 року був її професором з класу скрипки. Від 1945 року Крепс викладав також у Львівському музичному училищі. Серед архівних матеріалів зберігся документ, підписаний Давидом Ойстрахом, в якому той висловлює подяку С. Крепсу за високий професійний рівень підготовки учнів його класу, які навчалися в аспірантурі Московської консерваторії. С. Крепс серйозно займався науково-дослідною та методичною роботою. Результатом цих досліджень стала його ґрунтовна праця “Євангеліє скрипаля” (1938–1940). Нажаль не вдалося розшукати цю працю. Цікаво б було її почитати.
Павло Миколайович Макаренко (1915–1995) від 1947 до 1957 року викладав скрипку, альт та квартетний клас, а також проводив активну концертну діяльність. Він часто виступав як соліст із симфонічним оркестром Львівської філармонії. Разом з Вадимом Стеценком (сином композитора Кирила Стеценка) та П.Пшеничкою він створив струнний квартет педагогів консерваторії. Цей творчий колектив існував досить тривалий час і мав у своєму репертуарі твори західноєвропейських та українських композиторів. Учнями Макаренка були майбутні провідні викладачі-альтисти – професор і ректор нашої консерваторії З.О. Дашак та доцент Л.В. Оленич. Відомо, що за ініціативи Макаренка у селі Бібрка Львівської області був створений унісон скрипалів-аматорів, який складався з 30 виконавців. Цей колектив довгий час успішно виступав на різних оглядах художньої самодіяльності. У 1958 році Макаренко переїхав до Києва.
Після його від’їзду викладачем по класу альта була запрошена його учениця Ніна Леонідівна Вишневська (нар. 1925 –?). Вона викладала альт також у музичній школі ім. С. Крушельницької, де одним із її вихованців був майбутній всесвітньо відомий альтист і всіма нами не шанований за підтримку Путіна Юрій Башмет.
В історії нашої Академії Вишневська стала першою з викладачів, яка почала вести спеціальний клас альта.
Кафедра струнно-смичкових інструментів (альт, віолончель, контрабас. арфа), як окремий підрозділ Львівської державної консерваторії ім. М. В. Лисенка, утворилась у 1981 році. До того усі її спеціальності входили до складу інших кафедр – оркестрової, потім, разом зі скрипкою, кафедри струнних інструментів.
Від часу створення і до 1993 р. кафедру очолював кандидат мистецтвознавства, Заслужений діяч мистецтв УРСР, професор Зенон Олексійович Дашак (1928–1993). У 1951 р. він закінчив Львівську консерваторію у Макаренка, а в 1954 – аспірантуру Київської державної консерваторії. В Києві він захистив дисертацію на тему “Камерно-інструментальні твори та виконавська діяльність М. В. Лисенка”. До 1965 року Дашак працював у Київській консерваторії де вів клас альта, а також очолював кафедру струнно-смичкових інструментів, а від 1963 р. був проректорм з наукової та навчальної роботи Київської консерваторії. У 1965 році 3.О. Дашак був призначений на посаду ректора Львівської державної консерваторії. Зенон Олексійович вдало поєднував виконання адміністративних обов’язків з педагогічною, науковою та виконавською діяльністю. Він є автором понад 40 публікацій з проблем музичного виконавства, близько 15 збірників педагогічного репертуару для скрипки та альта, збірників гам, вправ, етюдів, низки обробок та перекладів для скрипки та альта, а також писав власні композиції, зокрема, ним написана “Українська сюїта” та Варіацій для альта і фортепіано. За його ініціативи був створений струнний квартет у складі О. П. Деркач (1 скрипка), Б. Д. Каськів (2 скрипка), З. О. Дашак (альт), X. М. Колесса (віолончель). Цей колектив упродовж багатьох років виступав як в Україні, так і за кордоном.
Від початку існування і до 1946 р. у Вищому Музичному Інституті ім. М. Лисенка (а згодом консерваторії) класу арфи не існувало. Подібна ситуація склалась наприкінці 1930-х років і в Консерваторії Польського Музичного Товариства. Важкі економічні умови змусили директора польської консерваторії А. Солтиса тимчасово закрити клас арфи. Тому бажаючі змушені були отримувати освіту в чеських, австрійських та німецьких консерваторіях. З архівних документів та часописів відомо, що у Львові існувала початкова арфова освіта. Відомо, що від 1909 по 1939 роки навчання на арфі провадилося в приватній школі Сабіни Каспарек. Це була дуже престижна на той час музична школа.
Вікторія Петрівна Полтарєва (1919–1991) стала першим викладачем класу арфи у Львівській державній консерваторії. Музичну освіту вона здобувала спочатку в Ленінградській, а згодом – Московській консерваторії. Після її закінчення у 1944 році, арфістка була скерована на роботу до Львівської філармонії, а вже від 1946 року почала викладати в консерваторії. Її першими вихованцями стали бувші учениці-арфістки, які до того навчались у приватних школах, зокрема Сабіни Каспарек. Вікторія Петрівна, стала першою серед арфістів кандидатом мистецтвознавства, захистивши в 1969 році дисертацію на тему “Проблеми розвитку гри на арфі в Радянському Союзі”. У 1978 році Полтарєва отримала звання професора. За свою багаторічну педагогічну діяльність арфістка виховала плеяду талановитих виконавців і педагогів, які плідно працюють в Україні та за кордоном. Полтарєва займалась дослідженнями з історії та становлення арфи як концертного інструмента та проблемами арфового виконавства. Вона є автором двох монографій. Її творча співпраця з львівськими композиторами сприяла поповненню арфового концертного і педагогічного репертуару творами українських композиторів. Їй присвятили свої твори А. Солтис, А. Кос-Анатольський, Р. Сімович, Дезидерій Вимер та ін. За ініціативою Вікторії Петрівни у 1954 р. А. Кос-Анатольський написав перший український Концерт для арфи з оркестром. Вона також є автором перекладів для арфи творів М. Лисенка, С. Людкевича, В. Сокальського, В. Барвінського, В. Косенка, М. Колесси та ін. У 1986 р. переїхала до Києва.
Доцент, кандидат мистецтвознавства Ольга Григорівна Олійник (нар. 1954 р.) працює на кафедрі від 1982 року. У 1978 році вона закінчила Львівську державну консерваторію по класу арфи у професора В. Полтарєвої. Арфістка є активним пропагандистом арфового мистецтва в усіх його сферах. Підсумком її виконавської діяльності в різноманітних камерних ансамблях, а також науково-методичної та дослідницької роботи став посібник “Історія становлення і розвитку камерного ансамблю з арфою у складі” (2005 р.). У цій ґрунтовній роботі вперше висвітлено розвиток ансамблевого музикування за участю арфи від середньовіччя і до сучасності. Вона є також автором 35 публікацій, що стосуються проблем історії та виконавства на арфі, перших опублікованих вітчизняних методичних розробок та програмних вимог для класу арфи, камерного ансамблю, педагогічної практики, редакцій та упорядкування восьми нотних збірників. У своїх чисельних статтях та виступах на Міжнародних наукових конференціях вона репрезентує новий контекст і аспекти досліджень, які заповнюють існуючий вакуум в історії давньої арфової музично-інструментальної культури.
Видатний педагог і віолончеліст, професор кафедри Євгеній Емануїлович Шпіцер (1924–2004) закінчив в 1951 році Київську консерваторію у класі професора Г. Пеккера.
Свою виконавську діяльність він розпочав у симфонічному оркестрі Львівської філармонії: був концертмейстером групи віолончелей, а також виступав як соліст.
Серед виконуваних творів – “Варіації на тему рококо” П. Чайковського, Концерт А. Дворжака, Сен-Санса та ін. У його численних сольних програмах звучала музика Й. С. Баха, Л. Бетховена, П. Чайковського, В. Барвінського, В. Косенка, М. Мясковського, Д. Шостаковича, С. Людкевича та ін. Про величезний репертуар виконавця свідчить той факт, що раз на тиждень протягом декількох років Шпіцер брав участь в радіо передачах класичної музики Львівського радіо. Цікаво, що жодного разу він не повторював твір, який вже виконувався. Серед його учнів були майбутні викладачі нашої кафедри – Х. Колесса, Ю. Ланюк та Т. Менцинський.
Доцент кафедри Леонтій Васильович Оленич (1935–2012) – учень Макаренка та Вишневської був альтистом з величезним досвідом гри в камерних ансамблях, камерному та симфонічному оркестрах. Понад сорок років життя він присвятив педагогіці. Він виховав декілька поколінь альтистів, які працюють у різних оркестрових колективах та навчальних закладах не лише в Україні, але й за її межами.
Від 1993 (після смерті З.О. Дашака) до 2015 року кафедру струнно-смичкових інструментів очолювала Заслужена артистка України, професор Харитина Миколаївна Колесса (нар. 1942). Це надзвичайно яскраво обдарована віолончелістка, талановитий, вдумливий музикант і досвідчений педагог. Вона закінчила з відзнакою Львівську консерваторію по класу віолончелі у Є. Шпіцера, а в 1973 році – асистентуру-стажування Московської консерваторії в класі професора М. Ростроповича. Х. Колесса провадила активну концертну діяльність як солістка та в складі різноманітних камерних ансамблів і оркестрів. Вона була першою виконавицею і пропагандистом багатьох творів для віолончелі українських, зокрема, львівських композиторів – С. Людкевича, М. Колесси, А. Кос-Анатольського, Д. Задора, І. Вимера. Вона також була одним із організаторів фестивалю «Віртуози». У 2000 році нею був створений ансамбль віолончелістів, який успішно виступав як у Львові так і в містах України. У 2015 р Харитина Миколаївна вийшла на заслужений відпочинок.
Нині кафедру очолює талановитий віолончеліст, композитор, Заслужений діяч мистецтв України, лауреат національної Премії України ім. Т. Шевченка, професор Юрій Євгенович Ланюк (нар. 1957). У 1980 році він закінчив Львівську консерваторію в класі професора Є. ІІІпіцера, а в 1982 – асистентуру-стажування в Київській консерваторії в класі професора В. Червова. У 1985 році Юрій Євгенович здобув другу спеціальність на композиторському факультеті в класі Дезидерія Задора. Від 1982 року він викладає у Львівській консерваторії, виступає як соліст, учасник камерних ансамблів, інтерпретатор власних творів та пропагандист музики українських композиторів. Його твори для віолончелі, різних складів камерних ансамблів та симфонічного оркестру виконуються як в Україні, так і за її межами (у США, Канаді, Норвегії, Швейцарії). Концертна симфонія «Переображення» була видана швейцарським нотним видавництвом “Sordino”. Його музично-хореографічна композиція «Містерія Майстра Пінзеля» для віолончелі соло, хору, декламаторів та балету увійшла до репертуару Львівського національного театру опери та балету. Ю. Ланюк є лауреатом Республіканського конкурсу віолончелістів ім. М. Лисенка (І премія), лауреатом Республіканських премій ім. Л. Ревуцького та Б. Лятошинського з композиції, лауреатом Національної премії ім. Т. Шевченка. Як виконавець і композитор він брав участь у численних міжнародних фестивалях і форумах. Його “Диптих” для віолончелі і фортепіано виконувався як обов’язковий твір у 1988 році на Республіканському конкурсі віолончелістів ім. М. Лисенка.
Від 1974 р. на кафедрі працював талановитий викладач, викладач від Бога Юрій Стефанович Далецький, життя якого перервав у 2020 р. коронавірус (1950 – 2020). Для кафедри це стало тяжкою втратою. Він закінчив Львівську консерваторію у класі професора 3. Дашака. Одним з основних завдань своєї педагогічної роботи Юрій Стефанович уважав приведення альтового педагогічного репертуару у відповідність до сучасних вимог. Зокрема, студентами його класу вперше у Львові було виконано Концерт для альта К. Пендерецького, Концерт і Сонату Й. Боуена, сонати С. Франка, Р. Кларк, твори Альфреда Шнітке, Бенджаміна Бріттена й ін., які до того не входили в обов’язкові навчальні програми. Юрій Стефанович створив ансамбль альтистів, який успішно виступав у Львові та інших містах України. Серед його випускників і студентів є лауреати Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів. Нині на кафедрі працює його талановита учениця – Ярина Павлівна Горбачевська (нар. 1972), яка продовжує традиції свого вчителя.
Кандидат мистецтвознавства, доцент Олег Михайлович Лучанко (нар. 1953) закінчив консерваторію в 1977 році по класу контрабаса у О. Щеглова і від 1981 року працює на кафедрі. Олег Михайлович виховав цілу плеяду талановитих контрабасистів – виконавців та педагогів. Він також займається науковою роботою, зокрема, історією контрабасу, його становленням і розвитком, проблемами виконавства та формуванням жанру контрабасового концерту. У 2008 році він захистив дисертацію на тему: “Жанр контрабасового концерту в музично-історичному процесі”.
Від 2004 по 2022 рік на кафедрі працював професор, Заслужений діяч мистецтв Дмитро Миколайович Комонько (нар. 1951 р.). У 1976 році він закінчив Львівську консерваторію у класі альта у проф. З. Дашака та аспірантуру при Московській у професора Ф. Дружиніна. У 1976 р. він став лауреатом першої премії Всеукраїнського конкурсу альтистів та арфістів (м. Львів). Його вихованці успішно працюють у мистецьких колективах і навчальних закладах України та Європи, багато з них є лауреатами міжнародних і Всеукраїнських конкурсів (понад 40 лауреатів). Його школа гри на альті високо цінується провідними музикантами.
Високопрофесійним педагогом та виконавцем є доцент кафедри Тарас Модестович Менцинський (нар. 1967 р.). У 1993 р. він закінчив Львівську консерваторію в класі професора Є. Шпіцера, а в 1996 – аспірантуру в Київській консерваторії в класі професора В. Червова. Він є лауреатом Міжнародного конкурсу віолончелістів ім. М. В. Лисенка та міжнародних конкурсів камерних виконавців. Т. Менцинський провадить активну виконавську діяльність як соліст та у складі різноманітних камерних ансамблів зі студентами свого класу.
Від жовтня 2022 року на кафедрі працює професор, Заслужений діяч мистецтв України Дмитро Григорович Гаврилець (нар. 1958 р.). У 1983 р. він закінчив Львівську консерваторію по класу альта у проф. З.О. Дашака. Від 1984 працює у Національній музичній академії України ім. П.І. Чайковського. Від 1992 – доцент кафедри струнно-смичкових інструментів, а від 2005 – професор. Є засновником і художнім керівником Київського струнного квартету (1987). Організатор і арт-директор Міжнародного конкурсу альтистів ім. З. Дашака (Київ, 2004). Від 2005 є виконавчим директором громадської організації «Мистецьке товариство України». Д.Г. Гаврилець є першим виконавцем та редактором творів українських композиторів (В. Бібика, Г. Гаврилець, В. Губи, В. Загорцева, Є. Станковича, В. Степурка, О. Левковича, Б. Фроляк, І. Щербакова). Виступав як соліст з Національним симфонічним оркестром України, Національним ансамблем солістів «Київська камерата», Державним камерним ансамблем «Київські солісти».
Нещодавно кафедра поповнилась новою генерацією молодих педагогів та надзвичайно талановитих виконавців – це учениця Юрія Євгеновича Ланюка Оксана Литвиненко та учень Юрія Стефановича Далецького Сергій Гаврилюк.
Вони достойно продовжують традиції львівської віолончельної та альтової шкіл.
Творчий аспірант Сергій Гаврилюк провадить активну концертну діяльність. За період навчання здійснив численну низку виступів у різних складах – оркестрах, камерних ансамблях, в якості виконавця-соліста, керівника музичних проектів на різноманітних сценах. (таблиця подана нижче) Здобув почесні відзнаки на конкурсах і фестивалях: Всеукраїнському конкурсі виконавців на струнно-смичкових інструментах, Міжнародному альтовому конкурсі ім. Оскара Недбала (2020), почесний член товариства ім.Р.Вагнера.
Співпрацював з такими відомими музикантами, як Мирослав Скорик, Ігор Пилатюк, Назарій Пилатюк, Володимир Сивохіп, Марек Топоровський, Мацей Творек, Кшиштоф Пендерецький, Міхаїл Вайман, Діна Йоффе, Сімон Камартін, Хобарт Ерл та іншими.
З початку 2021 працює на кафедрі струнно-смичкових інструментів в якості викладача спеціальності (альт) та показує високий рівень професіоналізму, скрупульозність в роботі та глибокі практичні і теоретичні знання предмету. Регулярно відвідує майстер класи та курси підвищення кваліфікації, як-от «Музика і Діалог» – теорія і практика історично-поінформованого виконавства (жовтень 2020).
Виступає на наукових конференціях та здійснює публікації, в тому числі в рамках наукового симпозіуму «Музикознавчий Універсум молодих». Проводить активну роботу над науково-творчим дослідженням «Жанрово-стильові маски альта в театрі європейської музичної культури» під керівництвом професора, кандидата музикознавства Ольги Катрич.
Провадить активну композиторську діяльність. Твори С.Гаврилюка вже увійшли в український концертний репертуар для альта (п’єса «Ода пташкам» була включена до обов’язкового переліку для виконання на Другому Всеукраїнському конкурсі виконавців на струнно-смичкових інструментах). Створює сольну та камерну музику, музику до вистав і перфомансів. Влітку 2022 завершив створення концерту для альта і камерного оркестру “Пам’яті Юрія Далецького”. Створює також численні опрацювання для альта музики таких композиторів: А.Вівальді, Дж. Перголезі, Й.С. Баха, Е.Ізаї, П.Казальса для розширення жанрового і технічного репертуару сучасного виконавця-альтиста в Україні.
В рамках реалізації свого науково-творчого проекту здійснив такі виступи:
- 16.12.2021. Проект аспіранта творчої аспірантури “Маска Перша”.
Програма концерту:
Г.Ф.Телеман – Концерт для 4х альтів №1
Й.С.Бах – Бранденбурзький концерт №6 (солісти – О.Сомик, С.Гаврилюк, О.Литвиненко, А.Іванюшенко)
А.Вівальді – Соната ор.2 №3 (авторське опрацювання)
С.Гаврилюк – Згорілий собор (для 4х альтів і клавесину)
- 18.05.2022. Проект аспіранта творчої аспірантури “Маска Друга” (за участі камерного оркестру ЗАКУ «Трембіта»)
Програма концерту:
К.Стаміц – Концерт для альта (1ч.)
К.Д. фон Діттерсдорф – Концертна симфонія для альта і контрабаса
В.А.Моцарт – Симфонія №2
- Грудень 2022 (заплановано). Проект аспіранта творчої аспірантури “Маска Третя”
Програма концерту:
Й.Брамс – Соната для альта та фортепіано №1
Р.Шуман – «Казкові оповідання» для альта та фортепіано
Отже, традиції високої професійності, закладені попередніми поколіннями львівських педагогів і виконавців ХІХ – ХХ ст. продовжуються і розвиваються в наш час.
ВИКЛАДАЦЬКИЙ СКЛАД
Юрій Ланюк – віолончеліст і композитор, Лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, Заслужений діяч мистецтв України, професор, завідувач кафедри
Ольга Олійник – кандидат мистецтвознавства, доцент (арфа)
Олег Лучанко – кандидат мистецтвознавства, доцент (контрабас)
Тарас Менцинський – доцент (віолончель)
Дмитро Гаврилець – професор, Заслужений діяч мистецтв України (альт)
Оксана Литвиненко – віолончель
Сергій Гаврилюк – альт
Любов Войтович – альт
КОНЦЕРТМЕЙТЕРИ
У різні роки на кафедрі працювали концертмейстери Є. Лазарєва, К. Гелитович, І. Качмар, Л. Борщ, Ю. Маєвський, В. Крапива, І. Юркевич, Л. Цап, Л. Висоцька, М. П’ятіков, Ж. Пархомовська, В. Шудря, В. Павленко, Т. Слюсар, М.Скоробагата, X. Карпінська, Ж. Микитка, О. Кушплер, А. Мінасян, А.Шевчук, А.Ручко, Н.Заїкіна та ін.
Зараз на кафедрі працюють висококваліфіковані концертмейстери. Це – М. Драґан, Т. Голубєва, Н. Пелех, Г. Іванюшенко, О. Гайдукевич.
Концептуальною основою діяльності кафедри є поєднання навчального процесу з концертно-виконавською і науково-методичною практикою. Це стає можливим завдяки натхненній творчій праці висококваліфікованих педагогів та концертмейстерів.
8 квітня 2023 року.
Зустріч зі студентами-віолончелістами кафедри струнно-смичкових інструментів та майстер-клас визначного чеського віолончеліста Іржі Барта
Інформація про діяльність кафедри струнно-смичкових інструментів за березень-травень 2017 року
Концерти та музичні заходи кафедри у 2016-17 навчальному році
Творчий звіт кафедри струнно-смичкових інструментів за 2015-2016 навчальний рік