1 вересня 2021 року у Маріуполі на Другому фестивалі класичної музики Mariupol Сlassic в стінах Хоральної синагоги вперше прозвучали “Пори року” Антоніо Вівальді у виконанні Заслуженого артиста України Назарія Пилатюка та камерного оркестра “Ренесанс” за участі Сергія Казакова (Kyiv Mozart Quartet). Диригент – Заслужений діяч мистецтв України В.Крячок.
«Ви мене просто вразили, подарували такий стан екстазу, не побоюсь цього слова!» – повторював захоплено юний хлопець, звертаючись до Назарія Пилатюка після завершення концерту. «Саме такі люди як ви, як Василь Михайлович Крячок – стоять у витоків сучасної культури Маріуполя. Ніколи вона ще не була на такому рівні. От заради музики, літератури, заради таких концертів варто жити…»
«Відіграли просто чудово, дуже позитивні враження. Ми раді, що такий насичений цей музичний рік, але хотілося б, звичайно, ще..» – стверджує цілком дорослий програміст. Його дівчина підхоплює: «Я вчетверте на Mariupol Classic, але цього року на концерті вперше. Враження невимовно гарні і як сказав соліст Назарій Пилатюк, «в перший день осені» – прекрасно відчути такі емоції. До того ж, класно, що цій локації дали нове життя»
…Сцену потрохи прибирають, вимикають апаратуру, в серці ще вирують вогняні ритми Астора П’яццоли, зіграні на честь 100-річного ювілею від дня народження та геніальні мелодії Антоніо Вівальді. В цій нічній тиші голос Назарія у відповідях прихильникам, звучить напрочуд чисто: «Я приїхав позавчора, трошки погуляв Маріуполем. Головне враження – люди! Приємні й щирі. Тут, як ніде, навіть у Києві, – видно, як люди тягнуться до мистецтва і до кращого для всій України. Цей край має феноменальне майбутнє! Те, що ви вже зробили сьогодні, – вражає. Я вважаю що багатьом вже треба рівнятися безпосередньо на Маріуполь, і те, як тут люди працюють. Тому, ви не хвилюйтеся, – ви на правильному шляху, я вам вдячно тисну руку за такі щирі й теплі слова, мені це дуже цінно. Я працюю, власне, для людей, які сприймають все так щиро й глибоко, я зворушений!»
…Ми із оператором поспішаємо доєднатися до розмови, оскільки те, що прозвучало сьогодні у виконанні Назарія Пилатюка з камерним оркестром «Ренесанс», було, як на мене, повним інсайтом. «Пори року», один з найпопулярніших творів епохи бароко у світі, може сперечатися з видатними рок- і поп-хітами за кількістю інтерпретацій. Але ж тут, на Mariupol Classic, не порушивши жодної ноти авторського тексту Антоніо Вівальді, – пролунала абсолютно нова музика. Це було найкраще з прочитань, яке змусило мене забути все, що я чула до цієї миті.
– Назарію, з моїми відчуттями сталося щось дивне. Ніби музичний текст – перезавантажена матриця – кожен звук народився щойно. Геніальний Антоніо Вівальді (1678 -1741р.р.) – наш з вами молодий сучасник, а головний герой музики – зовсім не природа з її порами року. Від ознак епохи бароко залишилась м’яка і зважена точність ритмів, прозоре звучання, що пронизує повітря, тепла людяність інтонацій, ідеальний контакт, як синхронне дихання в діалозі соліста з оркестром. На цьому все. Події в музиці – і сум, і розпач, і тихе милування, і мужній опір негодам – створювали щось зовсім інше, ніж ми звикли чути до того в «Порах року».Музика, замість малювати мінливу красу природи, на очах розгорнула неймовірний плин сучасності, перекодований новим світоглядом у вимір щастя. Ризикнула б сказати: головний герой – Його величність Час, і його рух, – у космічному і науковому розумінні. Від гри майже фізичні відчуття того, як час накочує – і спливає. Це так зорі зійшлися, чи ви свідомо продумали всі деталі виконання?
– Щиро вам зізнаюсь, без жодного пафосу чи сарказму, так як є, – я готувався. Багато перечитував ноти, слухав різні виконання, передивлявся трактовки, радився зі своїми педагогами і колегами-музикантами, безпосередньо з батьком – дуже багато. Щось забирали, щось трохи додавали, в мелізматиці, наприклад. Але основне – це розуміння: що саме ти граєш.
– Поділюся важливим. Люди, що живуть тут на межі війни і миру, мають геть іншу шкалу цінностей, та зовсім інше сприйняття часу. Тут інший вимір, що тече вкрай активно й наповнено. Вирує чиста і дієва енергія буття. На вулицях бачу посмішки, дружні компанії, веселих дітей, безліч молоді, красивих і закоханих людей. В парках – спорт, ігри, велосипеди, рух нон-стоп, позбавлений агресії. В концертних залах і на відкритих локаціях Mariupol Classic – повно слухачів різного віку. Відчуття, що люди абсолютно свідомо квапляться набратися гарних емоцій, краси, нових вражень від мистецтва і життя – ніби чистого повітря в легені. Така сама реакція була і на ваш концерт в руїнах Синагоги. Назарію, ви в унісон з цим часом.
(дивиться в нічне небо) – В такій атмосфері, де віє вітер, де під час музики гавкають пси, і дуже доречно, розумієте? (посміхається жартома) …де літають пташки і комарики, – воно надихає! Піднявши голову, звичайно можна згадати і про руїни, і про страшні речі, що відбуваються неподалік… Але для цього тут – я. Для цього тут всі ми – показати, що ми єдині, що ми сильні. І це дає надію, і додає впевненості, у будь-якому випадку, – що нас складно перемогти. А я думаю, що й неможливо. Дух наш – незламний.
За матеріалами статті “MARIUPOL CLASSIC: ТРИ КОНЦЕРТИ, ЩО ЗМІНИЛИ ПУЛЬС В РУЇНАХ СИНАГОГИ” Автор: Анна Архипова
