Повернутись до усіх Новин

ШЕДЕВРИ ЛЬВІВСЬКОГО ТРІО У ПАНОРАМІ ФЕСТИВАЛЮ“АНТОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КАМЕРНОЇ МУЗИКИ”

 

 “Камерна музика сповнена вишуканої образності,
витонченої інтелектуальності,
неперевершеної внутрішньої 
гармонійності та злагодженості,
а це робить її особливо співзвучною
сокровенним ідеалам людей”
/Леся Деркач /

Інтелектуальна напруга камерної музики упродовж багатьох віків зумовлювала певну елітарність її побутування, а в новіших, більш демократичних умовах розвитку культури, в епоху прагматизму і раціоналізму світосприйняття несподівано набуває актуальності, висвітлюючи глибинні духовні процеси, що продовжують нуртувати в суспільстві. Важко назвати інший жанр музичної творчості, що з такою граничною ясністю втілив би найбільш суперечливі і багатовимірні проблеми нашого духовного буття.

Щороку львівський Фестиваль «Антологія української камерно-інструментальної музики» реалізує своє покликання у відкритті знаного і незнаного камерного музичного всесвіту українських композиторів – від класики та  модерну до творчості молодих. До слова, перші концертні вечори Фестивалю «Антологія української камерно-інструментальної музики» відбулалися (15-16 грудня 2021р.) з присвятою до 30-річчя незалежності України і до 70-річчя діяльності кафедри камерного ансамблю та квартету ЛНМА імені М.В. Лисенка [авторами постали: Тетяна  Слюсар, завідувач кафедрикамерного ансамблю та квартету, кандидат мистецтвознавства, професор і Ніна Дика, доцент, кандидат мистецтвознавства (Ph.D)] відбулися в колишній творчій лабораторії славетного художника-колориста Олекси Новаківського – Художньо-меморіальному музеї Олекси Новаківського – відділенні Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Нині з особливою гостротою прочитується потужний інтонаційний код українства, закладений у творчості  поетів, художників, письменників, скульпторів, у кожному  творі композиторів, які лунають на площах, на концертних майданчиках міст і сіл, піднімаючи Дух українського народу в часі національної трагедії: у страшний шалений час воєнних випробувань, героїчної боротьби-протистояння проти рашистських окупантів.

Духом високої культури мистецького спілкування подивляла імпреза «Шедеври львівського тріо» у проєкті Фестиваль «Антологія української камерної музики», яка відбулася в Малому залі ЛНМА імені М.В. Лисенка  19 травня 2023 року і отримала гучний резонанс. Афіша в оформленні якої використана картина знаного українського художника, всесвітньовідомого графіка, лауреата Шевченківської премії Івана Остафійчука «Зелене коло» з приватної колекції родини Уманських і цього року гостинно запрошувала шанувальників у вимір української камералістики.

Ретроспективний проєкт покликаний висвітлити вимір інтелектуальних емоційно-психологічних імпресій камерно-інструментальних полотен українських композиторів від минувшини до сьогодення був представлений  в інтерпретаціях студентів класу Заслуженого діяча мистецтв України, кандидата мистецтвознавства, професора Олени Борисівни Пилатюк. Львівські поціновувачі камерно-інструментального музикування пам’ятають численні проєкти класичної камералістики, ініціатором і автором яких постала  професор Олена Борисівна, де з-поміж інших: “Тріо Й. Гайдна”, “Тріо Л. ван Бетовена”, “Камерна соната Б. Лятошинського” та ін.  Кожен, хто мав нагоду цьогорічного весняного вечора побувати у Концерті «Шедеври львівського тріо», який відбувся в Малому залі Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка, не міг не відзначити як природно, невимушено, гранично щиро звучала музика львівських композиторів Нестора Нижанківського, Василя Барвінського, Мирослава Скорика, Віктора Камінського, Богдани Фроляк, і певно не лише від надмірності їх таланту, чи то прекрасної освіти, чи то активної сподвижницької  праці у царині музичного мистецтва, а насамперед, певно таки, від чесності перед самим собою і перед світом.

Широкий спектр образних сфер, наповнений відбитком м’якого й душевного ліричного світосприйняття композитора Нестора Нижанківського, «у стилі якого синтезовано романтичні традиції і модерні тенденції, елементи сецесії і необароко» [цит. за: Н. Костюк], огорнув  слухацьку аудиторію багатогранністю музичної мови Тріо e-moll (1926). Цікаво довідатися, що “Фортепіанне тріо” стало дипломною роботою Н. Нижанківського, який після завершення  навчання у Відні в Й. Маркса контрапункту в 1914 році та композиції впродовж 1921-1923 років, саме за порадою Василя Барвінського впродовж 1923-1928 рр. навчався композиції у Містровській школі Празької академії мистецтв в класі Вітезслава Новака. Зауважу лишень, що ініціатором виконання Тріо Н. Нижанківського у львівському проєкті була Сільвія Джумурат. Інтерпретація  Іриною Кузьмою (скрипка), Софією Окрутною (віолончель), Сільвією Джумурат (фортепіано) позначена творчим пошуком, натхненністю відтворення багатовимірності людського життя, де немов у калейдоскопі подій пропливало … і порив, і сум, і ніжна пісня, і …протест.

Мистецький ряд програми Концерту збагатила інтерпретація Тріо а-moll «витонченого лірика Василя Барвінського, – який за твердженням доктора мистецтвознавства Стефанії Павлишин, – найкраще висловив себе у камерному жанрі і фактично створив новітні основи української музики у цій ділянці”. Відтворюючи широку палітру емоційних переживань, градацій почуттів і настроєвості, виконавці – Володимир Заціха-скрипка, Нестор Кляпетура-віолончель, Марія Федина-фортепіано тримали у напрузі cлухацьку аудиторію. До слова, ініціатором виконання Фортепіанного тріо В. Барвінського стала Марія Федина. Талановиті музиканти полонили шанувальників чуттєвістю, вишуканістю і красою ансамблевого звучання, тож мимоволі оживала думка/вислів В. Барвінського  “… у нас взагалі стільки талановитої музичної молоді, що могли б вскорі надігнати те, в чому ми, порівнянні з іншими націями, відставали головно із-за відсутності відповідних умов для розвитку талантів”.

         Центральною точкою концертної програми стало виконання камерно-інструментального твору Мирослава Скорика “Речитативи та Рондо”, твору який у треті роковини пам’яті композитора, прозвучав як вияв шани Маестро. Цикл створений  композитором в 1968 році на замовлення піаніста, Лауреата конкурсу ім. Ж. Тібо і М. Лонг в Парижі (1955, Гран-прі)  Дмитра Башкірова, який впродовж трьох років вів клас фортепіано в Київській консерваторії. Тож,  тріо вперше  прозвучало у виконанні знаного активно гастролюючого фортепіанного тріо у складі: Д. Башкірова-фортепіано, І. Безродного-скрипка, М. Хоміцера-віолончель (Берлін, 1971 р.). “Речитативи та Рондо” Мирослава Скорика мали згодом ще кілька досконалих інтерпретацій, де згадаємо: В. Дерев’янко, В. Вількер, М. Дробинський; київське фортепіанне тріо: І. Боровик, Е. Ідельчук, В. Боровик: фортепіанне тріо Донецької філармонії: В. Бакис, О. Запольський, А. Нестеренко та ін. Вплині часу, в одному із інтерв’ю з композитором М. Скориком на запитання: “які зустрічі, події були знаковими у Вашому житті ?”, Мирослав Михайлович відзначив: “…до мене зверталися композитори – Дмитро Башкіров та Ігор Безродний — відомі виконавці. Мені це було дуже приємно.”  https://varianty.lviv.ua

         І нині трьохчастинний твір, де “Рондо” є середньою частиною поміж двома “Речитативами”, вельми цікаво прозвучав в  інтерпретації: Лев Менцінський-скрипка, Модест Менцінський-віолончель, Юлія Мамюк-фортепіано. Музикантам довелося вирішити численні завдання щодо розуміння авторської концепції. Роль кожного інструменту визначена в образному плані. Скрипка — “лідер”, саме їй переважно доручається основний награш, натомість віолончель підхоплює кожну фразу, повторюючи на свій лад. Фортепіано теж повторює основний мотив, але далеко не завжди з ним “згодний”, вносить свої корективи. Тематичний матеріал в кожній частині творить значний образно-емоційний контраст. Складна музична мова, яка щоразу стає ближчою і зрозумілою сучасним виконавцям. У творчій лабораторії камерного класу виконавці шукали трагічні інтонації, войовничі, а разом з тим, – фольклорні, архаїчні, блюзові, жартівливі… . В процесі роботи над твором студентський ансамбль декілька разів змінював інтерпретацію, що було їхньою ініціативою в зв’язку з війною. Ефект неочікуваної розв’язки типовий для М. Скорика, коли найважливіше, що має статися, виринає несподівано, “під завісу” подій приховує значні труднощі для виконавців, оскільки вимагає продуманого драматургічного циклу розвитку, щоб визначити в ньому логіку появи трагічного фіналу. Камералісти розуміючи це, поступово нагнітають агресивні моменти, відтворюючи невтримну, зловісну сутність.

          Довідатися детальніше і донести до широкого загалу про цікаві факти реалізації мистецької події, авторський задум камерних полотен, які в цьогорічному Фестивалі здобули статус “прем’єрних”, стало можливим завдяки спілкуванню із автором проекту, Заслуженим діячем мистецтв України, кандидатом мистецтвознавства, професором Оленою Борисівною Пилатюк і студентами її класу, знаними львівськими композиторами – лауреатом Шевченківської премії Віктором Камінським і лауреатом Шевченківської премії  Богданою Фроляк. Над проєктом робота тривала більше року. Ідею Олени Борисівни про створення та задіяння відеоряду до творів Богдани Олексіївни Фроляк та Віктора Євстахійовича Камінського охоче підтримали всі учасники проєкту, оскільки прийшли до висновку, що при поєднанні відео з музикою, “цінність якої, – як зазначав Мирослав Скорик, –  в тому, що вона має мати безпосередній вплив на слухача”, сприйняття її робиться більш багатогранним та образно наповненим.

         Трагічні відчуття переживання, які не покидають кожного з нас в час національної трагедії: у страшний шалений час воєнних випробувань, героїчної боротьби-протистояння проти рашистських окупантів сколихнула інтерпретація камерного полотна В. Камінського «Голоси прадавніх гір», яка в концертній програмі львівської імпрези прозвучала вперше у авторській транскрипції для скрипки (Соломія Гарасим), віолончелі (Модест Менцінський),  фортепіано (Костянтин Родін). “Твір, – як зазначає композитор Віктор Камінський, – існує в авторських транскрипціях для різних складів.  Для проєкту професора Олени Борисівни Пилатюк здійснив транскрипцію твору «Голоси прадавніх гір» саме  для інструментального складу: фортепіано, скрипки, альта і це, фактично, третя версія. Попередня, яка була зроблена для німецьких камералістів від яких теж надійшло прохання, виконувалася ансамблем для скрипки, альта, віолончелі. Хоча перший варіант цього твору написаний  кілька років тому для ансамблю дерев’яних духових і виконувався студентами Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка. Різні склади до свого виконавського репертуару беруть «Голоси прадавніх гір» – настільки зацікавив їх цей твір.  До слова, ще готується варіант для двох фортепіано на замовлення польських виконавців” [Інтерв’ю Н. Дикої із Заслуженим діячем мистецтв України, Лауреатом Національної премії України імені Т. Шевченка, професором Віктором Камінським: 9 червня 2023 року у ЛНМА імені М.В. Лисенка].Духовно-мистецькому впливові на слухача сприяв, водночас, відеоряд прекрасно підібраних  малярських робіт українських авторів, які суттєво збагатили художньо-емоційний регістр творчого проєкту. Для поєднання та співставлення людських емоцій зі станом природи, що постало основним завданням відеоілюстрації в цьому творі, були використані фотоілюстрації та відео величної карпатської природи, зображення істот української міфології. “Спочатку був зроблений аудіо запис цих двох творів, а потім, відштовхуючись від образно-емоційного наповнення та хронометражу тривав пошук матеріалів для відео”, – ділиться своїми думками піаніст  Костянтин Родін, який над створенням відеоряду працював разом зі своїм батьком Євгеном Родіним, без якого воно б не вийшло настільки вдалим та професійним. Атмосферність відтворення архаїки пам’яті далекого минулого, голосів “забутих” і “незабутніх” предків, які так майстерно зуміли передати музиканти у виконанні «Голосів прадавніх гір» Віктора Камінського, щімко перепліталися з емоціями страждань, породжених драматичними подіями в часі сьогодення…

         На завершення концертувідбулося прем’єрне виконання камерного твору Богдани Фроляк “Haw war changed Rondo” спеціально створеного композиторкою для виконання у концерті “Шедеври львівського тріо”.  Тож, вітаємо з ПРЕМ’ЄРОЮ! І надаємо слово композиторці, Лауреатові Національної премії України імені Тараса Шевченка  Богдані Фроляк: “Твір називається “Війна, що змінила Рондо”. Оригінально музика написана до постановки дитячої театральної вистави Варшавського театру ляльок “Гулівер” за книгою з однойменною назвою Романи Романишин і Андрія Лесіва, українських письменників, що побачила світ у Видавництві Старого Лева 2015 року. В оригіналі музика писалася до вистави, яка була поставлена за цією книжкою. До слова, прем’єра вистави відбулася  в рамках мистецького проєкту – ХІІ Фестивалю сучасної музики для дітей “Маленька Варшавська Осінь” та 65-го Фестивалю сучасної музики “Варшавська осінь”. Потім  я зробила версію для Фортепіанного тріо, використавши цю музику, але в цю версію ввійшов фрагмент музики, який не ввійшов до вистави. Це подібно, як Мирослав Михайлович Скорик зробив “Гуцульський триптих”, де за основу взято музику до “Тіней забутих предків”.

         Сюжет побудований таким чином, що є прекрасне/ідеальне місто Рондо, де квіти грають концерти, а люди живуть з ними в повній гармонії. До слова, квіти у виставі теж виступають як дійові герої. В місті Рондо живуть і три головні герої — діти Фабіан, Зірочка і Данек.  Діти страшенно люблять своє місто, вони його обожнюють. Та раптом, в місто приходить Війна і руйнує все: квіти в’януть, діти ховаються глибоко під землю… настає темрява…. Перша реакція дітей – заціпеніння, розгубленість… Потім дітям приходить ідея, що треба рятувати ситуацію. Вони придумали створити машину, яка буде продукувати Світло. У виставі, докладно, – це ровер, в якому вони активно крутять колеса, і … повертається Світло. Світло поглинає темряву… Квіти оживають, розквітають… і знову настає щасливе життя в місті Рондо. Мені стало дуже шкода, що цю музику будуть чути лише ті дітки, які приходитимуть на вистави варшавського театру. Тому я вирішила зробити концертну версію музики для Фортепіанного тріо “Haw war changed Rondo”[за матеріал.: інтерв’ю  Ніни Дикої з композиторкою, Лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка Богданою Фроляк: 1 червня 2023 року].

         Завдання, що було пов’язане з відтворенням у відео широкого спектру емоцій, настроїв від «жаху та смутку», викликаних війною, до «надії та просвітлення” в майбутньому у виконанні Фортепіанного тріо Б. Фроляк “Haw war changed Rondo”, спонукало до пошуку і підбірки  картин відомих художників, починаючи від сучасника Леонардо да Вінчі – Ієроніма Босха (1450-1516), який  відтворюючи світ “ніби згори” змальовував панорамний образ, втілюючи у картинах всі страхи свого часу, зобразив фантасмагоричний світогляд кінця Середньовіччя. Також у відео були представлені зображення картин постімпресіоніста, постмодерніста, символіста Едварда Мунка і  найяскравішого представника сюрреалізму ХХ століття Сальвадора Далі. Творчість найвідомішого українського художника сучасності Івана Марчука, автора тисячі полотен, створених в унікальній техніці  “пльонтанізм”, яку він  винайшов і в якій працює донині,  посіла  чільне місце в панорамі відеоряду. Світ музики і світ картини – це суголосно паралельні світи, а їхні взаємні перевтілення невичерпні: філігранно переплітаючись, вони зачаровували слухацьку аудиторію особливими алегоріями смислів… 

 Камералісти творили своєрідний діалог між камерно-інструментальними полотнами та слухацькою аудиторією, відтворюючи композиційну цілісність авторських задумів, висвітлюючи багатогранність тематизму. Натхненна енергетика музичних образів, представлених в інтерпретаціях  студентів-камералістів ЛНМА імені М.В. Лисенка класу Заслуженого діяча мистецтв України, професора О.Б. Пилатюк, за участю віолончеліста, аспіранта Модеста Менцінського [творчий керівник: професор Юрій Ланюк, науковий керівник: професор Оксана Письменна], який підготував вступне слово і був ведучим концертної програми; логічно підібраного відеоряду; акустичності архітектурного простору творили магнетичну атмосферність, сприяючи цілісному відображенню часу, композиторської думки та виконавської майстерності у концерті камерної музики «Шедеври львівського тріо» в панорамі проєкту Фестиваль «Антологія української камерної музики». Кожен з виконавців  віднайшов можливість вияву власної майстерності, продемонструвавши точність у відтворенні динаміки, агогіки, що, загалом,  сприяло досягненню потрібного звуково-тембрального балансу в ансамблевій інтерпретації.  

         Вплив української камерної музики на формування смаків та культурно-мистецький пізнавальний розвій суспільства неоціненний. Нині спостерігається позитивна тенденція щодо спроб розширення слухацької аудиторії, яка, зауважимо, у львівському мистецькому заході не обмежувалася  колегами  учасників, поціновувачами, які здебільшого є дотичними до музичної сфери, а охопила  значно  ширше коло слухачів. Цьому значною мірою сприяло висвітлення інформації на інтернет-сторінках, Сайті ЛНМА імені М.В. Лисенка з інформацією про подію, яскрава змістовна Афіша, Програмка з анотаціями до кожного з  виконуваних творів, а в концерті, – відеоряд, стильність сценічного dress code виконавців-інструменталістів — це дивовижної краси українські вишиванки: генетичний код нації, що відповідав художньо-образній та етико-філософській наповненості музики, яка виконувалася. Тож, у пам’яті слухачів-шанувальників найбільш вишуканого і рафінованого виду мистецтва – камерного музикування, назавжди залишиться заряд високої духовності, відчуття прекрасного, емоційна піднесеність.

Велика вдячність ЗСУ за можливість реалізації такого потрібного і актуального  мистецького проєкту!

Ніна ДИКА  (Львів, Україна), доцент,  кандидат мистецтвознавства (Ph.D)

Додати коментар