Історія формування духових шкіл львова

50 років кафедри духових та ударних інструментів Львівської національної музичної академії ім.М.Лисенка – лише невеликий, але, водночас, насичений яскравими подіями та здобутками фрагмент історії розвитку духової педагогіки у нашому місті, краї, в Україні. Формування сучасних вимог до рівня майстерності фахівців-музикантів здолало ряд важливих часових етапів, кожен з яких вкладався вагомою та необхідною сходиною у досвід цілих поколінь професіоналів-духовиків. Важко переоцінити вартісність кожного з них у здобутках теперішньої універсально-адаптивної, інформаційно перенасиченої доби, яка не обираючи пріоритетів, впливає як на незвично енергійний прогрес у технічній сфері, так і рівно ж, на мультиплікацію манер і стилів викладання та концепцій відображення у галузі музично-виконавських мистецтв.

Перші згадки про працю професійних артистів та педагогів викладання гри на духових інструментах у Львові сягають доби Середньовіччя і охоплюють широке коло виконавських професій: фістула (флейта), шалмей, шторт (дульціан), труба, тромбон та ін. Формування фахових якостей духовиків отримує новий зміст, повноту та легітимність зі заснуванням Львівського музичного братства 9 березня 1580 року1. Музичний цех став своєрідною школою професійної майстерності, де учні вдосконалювали своє вміння під керівництвом досвідчених музикантів. Цехові майстри отримували право та зобов’язані були навчати протягом кількох років учнів та готувати їх у підмайстри2. Серед імен музикантів братства знаходимо фахівців-духовиків флейтиста Каспара, трубачів Якова Боярина, Іштвана, тромбоністів Юрія Іжика, Андрія, штортистів Войцеха, Себастіана та ін. Значної уваги надавалося навчанню гри на духових інструментах і у школі Львівського Успенського братства (у подальшому Ставропігійського), заснованого 1585 року, зокрема, став популярним звичай учнівської капели грати на трубах у ратуші, у вежі Корнякта під час різдвяних та великодніх свят3.

Наступний етап в історії духової педагогіки Львова пов’язаний із соціальними та політичними змінами, що призвели до реорганізації музичного життя: від заснування стаціонарного театру з постійно діючим оркестровим колективом у 1776 році – до створення музичного інституту при Галицькому музичному товаристві у 1839 році, в якому існувала також «школа духових інструментів»4. З таким надзвичайно цікавим та насиченим епізодом життя міста пов’язані імена самобутніх талантів, артистів та педагогів-духовиків Антоніна Вейнерта, Міхала Яцковскі, Йозефа Доплера, Юзефа Башни, Франца Поллака, Доктора Кробсгофера, Альфреда Боровскі, Вінченца Кітри, Шалька, Лаїно, Альшера та ін5.

Франц Доплер

Франц Доплер

Справжнім розквітом виконавського мистецтва у Львові можна вважати період з II половини XIX ст. до перших десятиліть XX ст. Це час заснування консерваторії ГМТ (1854), створення оперного театру (1872), оркестр якого налічував 30 музикантів, функціонування філармонії (1902), відкриття Львівського музичного інституту ім.К.Шимановського (1902) та Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка (1903). Першим професором класу духових інструментів консерваторії був призначений Карл Брунгофер (1854)6. У подальшому формується повноцінний викладацький склад закладу з педагогами Карлом Фердинандом Лянгом, пізніше Ентоні Шпаттом, Францом Мульєром, Станіславом Шером, Євгеніушем Товарніцким (флейта), Францом Фуглем (гобой, літаври), Францішеком Лінкою (кларнет), Рудольфом Раабом (фагот), Францішеком Керчеком (валторна) та ін7. У філармонії працюють талановиті артисти Й.Стропніцкі (флейта), Л.Челянські (кларнет), Й.Харті, Й.Фюхрлінг (труба), Р.де Радіо (валторна), К.Фішер (тромбон)8. Львів має

Реклама фабрики духових інструментів Ю. Негера (журнал «Orkiestra», Lwów, 1934, №5)

Реклама фабрики
духових інструментів Ю. Негера
(журнал «Orkiestra», Lwów, 1934, №5)

можливість пишатися також непересічним талантом світових знаменитостей, флейтистів, композиторів, диригентів, педагогів Франца й Карла Доплерів9, що народилися на початку 20-х років XIX ст. та отримали перші музичні враження й освіту в нашому місті, у подальшому не раз відвідуючи рідний Львів із сольними концертами та постановкою оперних вистав10.

Значна популярність навчання та гри на духових інструментах спонукали до створення у місті та краї фабрик духових інструментів Ф.Зебека та Ю.Негера, заснуванню у 1930 році періодичного видання – журналу «Оркестр», присвяченого моніторингу праці чисельних галицьких професійних, військових, аматорських та дитячих духових оркестрів, широку діяльність яких із захопленням висвітлюють Т.Ярославенко у книзі «Як заложити дуту орхестру» та С.Людкевич у статті «Рефлексії з нагоди Фестивалю духових оркестрів у Львові»11. Виконавський професіоналізм і талант артистів-духовиків відобразилися і в композиторській праці відомих львівських митців12, що присвятили твори духовим інструментам: Ф.К.Моцарта, Ж.Рукгабера, А.Солтиса, Я.Вінцковського, Т.Шеліговські, В.Фрімана, Т.З.Кассерна, В.Кшемєньські, А.Нікодемовича, Б.Шеффера та ін13.

Таблиця складу студентів консерваторії ГМТ 1911–1912 р. (SWGTM 1911–1912, s.49)

Таблиця складу студентів консерваторії
ГМТ 1911–1912 р. (SWGTM 1911–1912, s.49)

У 1939 році на базі трьох вищих музичних навчальних закладів Львова була створена Львівська державна консерваторія ім. М.Лисенка, до якої було залучено кращі музичні кадри. Класи духових інструментів закладу сформувалися у 40-х роках. До їх складу ввійшли Ф.С.Прохачов, у подальшому Д.Біда (флейта), Г.І.Могила, Н.В.Терентьєв (гобой), Д.А.Хабаль, О.В.Васільєв (кларнет), І.Мері, М.М.Тополь (фагот), Ф.В.Жубр (труба), В.В.Прядкін (валторна), П.С.Гуляєв (тромбон), Б.П.Шейко (ударні інструменти). Викладачі духових та ударних інструментів Львівської державної консерваторії були досвідченими музикантами, переважно одночасно артистами оркестрів філармонії або оперного театру. 22 травня 1952 року на засіданні оркестрової кафедри ЛДК було виокремлено секцію духових інструментів14. Керівником секції був обраний в.о.доцента П.С.Гуляєв, випускник Московської державної консерваторії (клас професора В.М.Блажевича), артист оркестрів філармоній Москви, Сталінграда, Свердловська, Алма-Ати, Ялти, Горького та Львова15.

Завершення 50-х та початок 60-х років принесли із собою оновлення викладацького складу секції духових та ударних інструментів. Розпочинають педагогічну роботу у консерваторії Ю.І.Смірнов, І.А.Левкович (флейта), В.Б.Цайтц (гобой), К.Геннел, В.М.Носов (кларнет), В.М.Семеніченко (фагот), В.О.Швець (труба), С.Ганич (тромбон), О.В.Борзенков (ударні інструменти). Кандидат мистецтвознавства, професор В.М.Семеніченко (клас М.М.Тополя, в аспірантурі КДК навчався у В.Яблонського та М.Літвінова), у подальшому Ф.В.Жубр змінили П.С.Гуляєва на посаді завідувача секції16.

Зростання класів духових інструментів та успіхи викладачів і студентів духовиків наблизили створення у 1965 році кафедри духових та ударних інструментів ЛДК. Підрозділ очолив В.В.Прядкін (вихованець Харківської та Львівської консерваторій, клас В.Кокотова), а з 1969 року протягом 45 років кафедрою незмінно керував заслужений діяч мистецтв України, професор В.Б.Цайтц (клас Н.В.Терентьєва)17. На межі тисячоліть у консерваторії в різний час працюють педагоги В.С.Жолубак, З.О.Відоняк, нар. артист України, професор О.С.Кудряшов (флейта), В.О.Гінзбург, засл. діяч мистецтв, доцент Л.М.Закопець (гобой, камерний ансамбль), М.В.Мар’яш (кларнет), канд. мист., доценти І.С.Гишка, П.В.Вакалюк (труба), заслужений діяч мистецтв України, доцент В.С.Антонів, С.І.Кисилевич (валторна), Л.О.Меленець, В.В.Лущенко (тромбон). У 1994 році при кафедрі відкривається новий десятий фаховий профіль – саксофон, викл. Я.Проців18, у подальшому О.Г.Бондарчук, Д.П.Максименко.

Кафедра духових та ударних інструментів у 1993 р.

Кафедра духових та ударних інструментів у 1993 р.

З часу відкриття кафедри на денній та заочній формах навчання було підготовлено більш ніж 900 фахівців, що працювали та продовжують працювати в оркестрах та концертних, мистецьких і навчальних закладах України, Європи, Америки та Азії. Високий рівень духової виконавської культури Львова сприяв появі нового репертуару для духових інструментів, створеного львівськими композиторами Р.Сімовичем, М.Скориком, В.Цайтцом, В.Камінським, О.Козаренком, Б.Фроляк, І.Небесним, В.Квасневським, Л.Сидоренко, Б.Борисенком, О.Криволап, Л.Думою та ін19. Зусиллями музичної громадськості Львова й, зокрема, кафедри духових та ударних інструментів були започатковані та систематично проводяться Міжнародні конкурси молодих виконавців на духових інструментах імені Д.Біди, імені С.Ганича, змагання кларнетистів за сприяння фірми Selmer20.

Від 2014 року кафедру духових та ударних інструментів Львівської національної музичної академії очолює доктор мистецтвознавства, проф. А.Я.Карпяк. В останні роки активізувалася наукова діяльність професорсько-викладацького складу підрозділу, підсумовується значний виконавсько-методичний досвід поколінь професіоналів, розробляються, досліджуються, експериментальним шляхом доводяться та розв’язуються питання, проблеми і положення, що турбують сучасних фахівців-духовиків. Захищені дисертації А.Я.Карпяком, І.С.Гишкою, О.І.Вар’янком, П.В.Вакалюком, О.Ф.Павленко, В.Г.Старком. Стають звичним явищем показові концертні виступи та реалізація мистецьких проектів працівниками кафедри. Показово, що серед вихованців підрозділу з’являється цілий ряд артистів, які завдяки неабияким здібностям, підготовці та цілеспрямованій праці досягли посад у престижних концертних закладах планети. Серед них Д.Біда (клас ст.викл. Ф.С.Прохачова), К.Маргевка (клас ст.викл. О.В.Васільєва), Л.Бєлінський (клас проф. В.Б.Цайтца), М.Семотюк (клас проф. А.Я.Карпяка), Т.Демчишин (клас доц. Ю.В.Корчинського), О.Попович (клас проф. В.О.Швеця та доц. І.С.Гишки), М.Саковський (клас ст.викл. С.Ганича), О.Трофимович (клас ст.викл. Л.О.Меленця), О.Ющук (клас ст.викл. О.Є.Савельєва), Т.Мельниченко (клас проф. Б.М.Олійника) та ін21. Значну роль у діяльності кафедри відіграє високий професійний рівень концертмейстерів Н.Вакули, Н.Мартинової, М.Русак, Л.Застріжної, О.Старко, Л.Сидір, А.Шевчук, О.Ксьондзик, Н.Якимів, О.Николин, І.Кірчанової, Х.Борецької, Н.Зубко. Сучасну успішну роботу кафедри забезпечують педагоги А.Я.Карпяк, О.Ф.Павленко (флейта), В.Б.Цайтц, В.І.Білас (гобой), Ю.В.Корчинський, А.Я.Сенькович, І.В.Проців, В.Я.Борецький (кларнет), Д.П.Максименко (саксофон), В.Г.Старко, В.І.Цапко (фагот, камерний ансамбль), Р.М.Наконечний, О.І.Вар’янко (труба, методика та історія виконавського мистецтва), Н.Я.Базів (валторна), О.Є.Савельєв (тромбон, туба, камерний ансамбль), Б.М.Олійник, Д.Б.Олійник (ударні інструменти).

 

Андрій КАРПЯК

 [accordion_content accordion_label=”Джерела”]

  1. Мазепа Л. Документальні пам’ятки про музичне братство у Львові XVI-XVII ст.//Записки наукового то- вариства ім.Шевченка. – Львів, 1993. – С. 200-203.
  2. Фільц Б. Музикантські цехи//Історія української музики. – Т.1. – Київ, 1989. – С. 320-323.
  3. Ісаєвич Я. Братства і українська музична культура XVI-XVIIІ ст.//Українське музикознавство. – Вип. VI. – Київ, 1971. – С. 48-52.
  4. Mnemosyne. – 1839, 19 October. – № 84. – S. 336.
  5. Rozmaitości. – 1858, 5 Maja. – № 18. – S. 139.
  6. Л.Мазепа. Развитие музыкального образования во Львове (XV-XX ст.)//Диссертация… канд. искусств. – Т.2. – Москва, 1985. – С. 88.
  7. Sprawozdanie Wydziału Galicyiskigo Towarzystwa Muzycznego 1881/1882. – Lwów, 1882. – S. 23
  8. Центральний державний історичний архів Львова. – Ф. 818. – Оп. 1. – Од. зб. 16.
  9. Karpiak A. Die Lemberger Flötisten Franz und Karl Doppler, zwei herausragende europäische Musiker// Musikgeschichte in Mittel- und Osteuropa. Mitteilungen der internationalen Arbeitsgemeinschaft an der Technischen Universität Chemnitz. – Chemnitz 2000. – Heft 6. – S. 64-71.
  10. Dziennik Literacki. – 1858. – 2 Stycznia, Sóbota. – Nr. 1. – S. 8.
  11. Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії. – Київ, 1973. – С. 338-341.
  12. Особисті архівні фонди відділу рукописів. Анотований покажчик. Уклали П.Баб’як, О.Дзьобан, Є.Домбровська, М.Трегуб. – Вид. 2. – Львів: Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України, 1995. – С. 180, 226.
  13. Slownik musyków polskich. – Warszawa, 1962. – T. 1. – S. 146, 267, 273, 305; T. 2. – S. 174, 225.
  14. Львівський обласний державний архів. За матеріалами засідань оркестрової кафедри ЛДК. – Ф.№ Р-2056. – Оп. №1. – Спр. № 97. – Арк. 44; Ф. № Р-2056. – Оп. № 1. – Спр. № 49. – Арк. 1,3,9,12.
  15. Архів ЛНМА ім.М.В.Лисенка. Особові справи професорсько-викладацького складу. – Оп. 2 о/с. – Спр. №6. – Арк. 140-162.
  16. Черных А. Советское духовое инструментальное искусство. Справочник. – Москва: Советский компози- тор, 1989. – С. 171.
  17. Дорогою натхнення та краси: збірка статей/Редактор-упорядник Л.Закопець. – Львів: НВФ «Українські технології», 2010. – 80с.
  18. Сторінки історії Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка. Друге видання, доповнене.
    1. Львів: «СПОЛОМ», 2008. – С. 140-141.
  19. Карпяк А. Флейтове мистецтво в музичній культурі Львова. Дисертація канд. мист., спеціальність 17.00.03. – Київ, НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2002. – С. 166-176.
  20. Шостий міжнародний конкурс молодих виконавців на дерев’яних духових інструментах імені Дмитра Біди. Каталог. – Львів, 2013. – 96с.
  21. Болотин С. Биографический словарь музыкантов-исполнителей на духовых інструментах. – Ленинград: «Музыка», 1969. – С. 14, 136.

[/accordion_content]