Гортаючи сторінки творчості Віктора Камінського
Під такою назвою 30 березня 2019 року у Малій залі ЛНМА ім. М.Лисенка відбувся авторський концерт композитора Віктора Камінського. Це непересічна подія в житті академії, оскільки так багатогранно була представлена творчість композитора в одному заході. Концерт відбувся в рамах Другого музичного фестивалю «Мистецтво піаніста-концертмейстера», який започаткувала проф. Тетяна Молчанова. А організувала і провела цей захід проф. Марія Макара разом зі студентами свого класу Анастасією Бабій, Катериною Король, Оксаною Павловою у творчому тандемі з солісткою Львівського національного театру опери та балету ім. С.Крушельницької Марфою Шумковою, солістом квартету «Tenors bel canto» Романом Антонюком, ст. викладачем кафедри духових та ударних інструментів Віктором Біласом, а також зі студентами кафедри сольного співу — Михайлом Гриньо, Уляною Марцинишин (клас проф. М.Логойди) Дзвениславою Шаламагою (клас проф. Л. Божко) та студентами кафедри духових та ударних інструментів – Андрієм Бендусом, Іваном Студинцем (клас ст. викладача О.Павленко), Петром Мельником (клас ст.викладача Д.Максименка). На концерті був присутній і сам композитор, Віктор Камінський, що надало цій вагомій події особливої святковості і урочистості, але разом з тим теплоти та щирості.
У своєму вступному слові проф. М.С. Макара окреслила вагомі віхи життя і творчості композитора, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка (2005), заслуженого діяча мистецтв України (1995), лауреата премій ім. М Лисенка, С.Людкевича, володара медалі Митрополита А.Шептицького (1998) Віктора КАМІНСЬКОГО.
Як зазначила проф. М.С.Макара, Віктор Камінський навчався на композиторському факультеті Львівської консерваторії ім. М. Лисенка в класі В.Флиса, та в аспірантурі Московської консерваторії в класі Т. Хреннікова. Його дипломною роботою була симфонічна поема «Пам’яті Каменяра» (1977р.).
Протягом 40-річного творчого шляху Віктор Камінський пройшов еволюцію стилів і жанрових пріоритетів, зумів реалізуватися в різних площинах виражаючи власну індивідуальність. В кожному періоді творчості в композитора була своя мотивація для написання саме такої музики. А саме: 70-ті роки надихали композитора ідеалами неофольклоризму (Перший скрипковий концерт, Перша симфонія); у 80-ті («періоді замовчування») композитор знайшов себе в пісенному жанрі (популярні пісні шлягери «Танго нежданної любові», «Калино, калино», «Історія» сл. Б.Стельмаха, «Скажи мені», «Очі коханої» сл. В.Крищенка, що виконувались ансамблями «Ватра», «Кобза», а також співаками І. Поповичем, О.Білозір, В.Морозовим.); 80-90-ті роки – «театральний період» (за співпраці з головним режисером Національного Академічного театру ім. Марії Заньковецької Федором Стригуном написана музика до театральних вистав: «Маруся Чурай» сл. Л Костенко, «Згадайте братія мої» сл. Т.Шевченка, «Народний Малахій» сл. М.Куліша, «Павло Полуботок»К.Буревія, трилогія «Мазепа» Б. Лепкого.); 90-ті роки – ряд духовних творів (Літургія Іоанна Злотоуста для солістів та хору, Пасхальна утреня для солістів та хору), мотивацією до написання яких стало знайомство та постійне спілкування з родиною Ірини та Ігоря Калинців, владиками греко-католицької церкви, Л.Гузаром, Й.Міляном.
У 2005р. за концерт «Різдвяний», симфонію-кантату «Україна. Хресна дорога» (слова І. Калинця), ораторію «Іду. Накликую Взиваю..» (на тексти митрополита А.Шептицького в опрацюванні Ірини Калинець), Акафіст до Пресвятої Богородиці, Віктор Камінський отримав Національну премію України ім Т.Шевченка.
Творчий доробок Віктора Камінського складає симфонічна, хорова, камерно-інструментальна, вокальна музика. Зокрема: дві симфонії, творів для струнного оркестру «Камерна музика»(1978), «TeDeum» (1996) «Репетиція оркестру»( 2002) Вокально-симфонічних творів: Кантата «Іван Підкова»(1988), Камерні кантати на слова Д Павличка, струнного оркестру (2002,) кантата «Благодатна пора наступає» на слова І.Франка (2006). «Пісня Мойсей» для солістів, хору оркестру, «Героїчна поема» на слова Ірини Калинець для сопрано, баритона та симфонічного оркестру(2008). Концерти для скрипки, гобоя (1980), фортепіано пам’яті В.Барвінського (1995), 4-х солістів, струнного оркестру, клавесину та органу (1996), твори Адажіо для струнного оркестру(1997) Тріо для альта фагота і фортепіано, Соната для гітари соло ,Фантазія і фуга для гітари соло, «Супергармонія в ритмах Океану» для скрипки та камерного оркестру (2007), триптих «Карпатські акварелі», музика для народних інструментів зокрема бандури сопілки, «В ритмах спомину» для скрипки та гітари, «Мольфар» для саксофону та оркестру. Хори: «Ой, чого ти почорніло», «Не так тії вороги» на слова Т Шевченка, камерна кантата для кобзаря у супроводі оркестру «Чигрине, Чигрине» «Гагілка» для мішаного хору на слова І Калинця.
Індивідуальному стилю композитора притаманна точність, лаконічність форми, широке використання елементів неостилів (неокласицизму необароко, неофольклору) постмодерну, тяжіння до поліфонічного письма, інтенсивність драматургії.
Його музика – органічний сплав національно орієнтований на фольклорній інтонації з модерними гармоніями та тембральними ефектами.
В концерті прозвучали такі вокальні твори як «Забута мелодія» на слова Р. Братуня, «Зелений явір» на слова І. Франка, «Плач Ярославни» на слова Б.Стельмаха, Диптих: «Що ж ви приходите», «Свічник загас» на слова І.Калинець, «Свічник загас» на слова І.Калинець «Це тільки мить» на слова І.Калинець.
Вокальні твори гармонійно були поєднані в програмі з інструментальними, серед яких «Мольфрар» – п’єса написана для саксофону з оркестром та Соната псалмів для двох флейт і фортепіано, присвячена Любов Кияновській, де композитор використав текст Псалому 117: «Хваліте Господа всі племена, прославляйте його всі народи, бо зміцнилося його милосердя над нами, правда Господа навіки. Алилуя». А на завершення концерту слухачі оцінили віртуозність та колористичність Концерту для гобоя та камерного оркестру.
Своєрідною родзинкою концерту мали стати твори – Диптих: «Ноктюрн» та «Останній лист» на слова Лідії Мельник витриманому у вишуканому символістичному дусі, де музика підігрує обертонам поетичного змісту та Супергармонія в ритмах «Океану» до ювілею І.Вакарчука, (перший виконавець – Назарій Пилатюк) написана для скрипки з камерним оркестром. Але, на жаль, через хворобу солістів слухачі не мали змоги почути ці твори.
І, насамкінець, хочеться висловити щиру подяку Віктору Камінському за його глибоко змістовні музичні твори, проф. М.С.Макарі, за те, що не побоялася взяти їх в роботу зі своїми студентами і виконати на високопрофесійному рівні, а також всім солістам, що долучилися до цього заходу, за їхнє майстерне виконання, розуміння, терпіння і талант.
Марія Липецька
