Історія кафедри загального та спеціалізованого фортепіано

Як окремий підрозділ Львівської консерваторії кафедра загального та спеціалізованого фортепіано почала працювати з 1961 р. Щоправда, як свідчать архівні документи, ще на початку ХХ ст. основ гри на фортепіано навчалися студенти усіх спеціальностей Консерваторії ГМТ. Від 1908 р. у Вищому Музичному Інституті ім. Лисенка також викладали фортепіано як “побічний предмет”. У 1939 р. після реорганізації львівських музичних навчальних закладів згідно освітньої системи СРСР у новій державній консерваторії було створено кафедри спеціа­ль­ного та обов’язкового фортепіано. На кафед­рі обов’язкового фортепіано працювали доцент Т. Маєр­ський та викладачі Г. Альткорн-Лісіцка, П. Вольман, О. Гарбіч та О. Ландау.

У 1944 році, коли Львівська консерваторія ім. Лисенка після війни відновила свою діяльність, викладачів фортепіано об’єднали для роботи на одній кафедрі, при якій утворили відділ загального фортепіано. Тут стали працювати досвідчені та відомі ще з довоєнних літ галицькі музиканти О. Бережницька, Д. Колесса-Залеська, С. Надрага, І. Негребецька, О. Пшеничка, М. Солтис. Довший час завідувала відділом Євгенія Федорівна Коломойцева, згодом – Кіра Леонідівна Кравченко. Професійний рівень викладачів був надзвичайно високим.

Постійне зростання кількості студентів, відкриття заочної та вечірньої форм навчання вимагало створення у навчальному закладі нових підрозділів, зокрема кафедри спеціалізованого фортепіано, що й було зроблено на початку 1961–1962 навчального року. Першим завідувачем став Всеволод Миколайович Климків (1923–1996). Він закінчив фортепіанний факультет ЛДК ім. Лисенка у 1946 році в класі В. Барвінського і залишився працювати його асистентом. Після арешту свого професора Всеволод Миколайович працював старшим викладачем фортепіанної кафедри. У вересні 1961 року в. о. доцента В. Климкова призначили виконувати обов’язки завідувача кафедри, а 20 листопада 1961 р. він був затверджений на цій посаді.

На новоствореній кафедрі зберігались кращі традиції попередників. У перші роки діяльності до її складу входили досвідчені педагоги О. Єрмакова, О. Пшеничка, Н. Чубарова, з педагогів середнього покоління – К. Кравченко, М. Матвійчук, А. Нікодемович, Т. Павлюк-Павлюченко, Л. Тітович, В. Полтарєва, молоді Л. Грицак, Д. Личковська, І. Лучко, Л. Олексишин, Н. Теряєва, І. Шелюгова. Ректорат був зацікавлений у залученні молодих перспективних музикантів, які почали тут свою педагогічну роботу, а згодом поповнювали склади інших кафедр (Л. Білинська, О. Левицька, Л. Луців, Х. Мисюк). З другої половини 1960-х років на кафедрі працювали А. Андрусевич, В. Гуменюк, І. Коломойцева, Т. Середа, М. Фіголь, В. Лапенко.

Завідуючий кафедрою В. Климків дуже ретельно і відповідально організовував роботу, найперше вимагаючи доброї дисципліни від студентів і педагогів. Прикладом для усіх були професори старшого покоління В. Барвінський, Д. Лекґер, М. Колесса, С. Павлюченко.

У 1960-і роки навчальний процес на кафедрі відбувався згідно програм, укладених та затверджених у Московській консерваторії. Програмні вимоги враховували спеціальність студента та рівень розвитку його піанізму. До вибору студентського репертуару завідувач кафедри та викладачі ставилися дуже відповідально. Основна увага зосереджувалася на: 1)  сприянні обраних творів зростанню рівня піанізму; 2) охопленні студентами теоретичних спеціальностей розмаїття стилів та представництві національних шкіл; 3) відборі для виконання   показових для творчості даного автора композицій. У програму обов’язково вводили твір українського композитора (включаючи заборонені тоді твори В. Барвінського).

Кожного року проводились відкриті концерти, у яких брали участь кращі студенти. У 1971 році В. М. Климків вперше на кафедрі підготував зі студентами свого класу тематичний концерт, у якому прозвучало декілька фортепіанних сонат С. Прокоф’єва (до 80-річчя від дня народження композитора). На іспитах та академконцертах присутність усіх членів кафедри була обов’язковою, а обговорення програм охоплювало широке коло питань від точності дотримання авторського тексту, темпової відповідності, правильного розшифрування мелізмів, розгляду індивідуальних піаністичних труднощів, до проблем звукодобування, педалі і т. ін. Таке обговорення було доброю школою для молодих викладачів, вимагало уміння зосереджено слухати і ясно висловлювати свою думку.

Педагогічна робота викладачів кафедри була невіддільною від науково-методичної та виконавської. Так, постійне поповнення колективу кращими недавніми випускниками консер­ваторії сприяло частому звучанню творів Й. Брамса, О. Скрябіна, С. Прокоф’єва, В. Косенка, П. Свірідова, М. Кажлаєва, М. Сільванського. Тоді ж були написані методичні розробки, у яких викладачі аналізували сучасну фортепіанну творчість нових національних шкіл, різноманітні методичні проблеми (у 1963 році була опрацьована “Специфіка викладання курсу спе­ціа­лі­зо­ва­ного та загального фортепіано на історико-теоретичному, дириґентсько-хоровому, орке­стро­вому та вокальному факультетах” викладачами А. Нікодемовичем, К. Кравченко, Л. Олек­си­шин, В. Полтарєвою).

У 1960-х роках львівські композитори запрошували педагогів кафедри виконувати їх нові твори у Спілці композиторів. Так, фортепіанні твори М. Лемішка виконувала Л. Тітович,  твори А. Кос-Анатольського – Х. Мисюк; у 1972 році на ювілейних концертах Д. Задора Л. Чекас виконувала з оркестром його фортепіанний Концерт.

У Великому залі консерваторії часто відбувалися творчі звіти окремих викладачів кафедри. Із сольними концертами тоді виступали А. Андрусевич, Л. Білинська, І. Коломойцева, Х. Мисюк, А. Нікодемович, Т. Павлюк-Павлюченко, М. Скоробагата, М. Тєряєва. Популярними  були і концерти камерної музики за участю провідних солістів оркестру філармонії, оперного театру, викладачів інших кафедр. У них брали участь А. Андрусевич, Л. Білинська, В. Гуменюк, Л. Грицак, Г. Доленко, І. Коломойцева, Л. Луців, Т. Середа, Л. Тітович, І. Шелюгова та ін. Програми з солістами-вокалістами готували І. Лавріненко, Т. Павлюк-Павлюченко, Л. Олексишин. О. Єрмакова разом з Д. Бандрівською зробили навіть запис на радіо 12-ти романсів Г. Малєра (1961). За період з 1961 по 1973 роки утворились і діють дотепер фортепіанні дуети: І. Кукоби―Л.Кочмарчук, І. Балик―С. Помірко, А. Андрусевича―Л. Тітович, згодом А. Андрусевича―Г. Доленко, Т. Гавриляк―М. Гереги. У міському Клубі творчої молоді активно виступали викладачі Л. Кочмарчук та І. Кукоба.

Протягом 1973-1988 рр. кафедрою загального і спеціалізованого фортеп’яно завідував Віталій Миколайович КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. Тоді було здійснено структурний поділ кафедри на секції згідно фаху студентів. Це було викликано необхідністю удосконалювати контроль за успішністю студентів та бажаннчм максимально наблизити навчальний процес до особливостей кожної спеціальності. Так замість громіздкої кафедральної комісії почали працювати компактні групи викладачів на чолі з відповідальними за секціями. Завідування секціями було розподілене так:

1.        доц. Чекас Л. С. – зав. секцією студентів ТКФ;

2.        доц. Личковська Д. І. – зав. секцією студентів дириґентського факультету;

3.        ст. викладач Лучко І. В. – зав. секцією студентів народного відділу;

4.        ст. викладач Гуменюк В. Й. – зав. секцією студентів духового відділу;

5.        ст. викладач Лисяк Т. М. – зав. секцією студентів струнного відділу;

6.        ст. викладач Фіголь М. М. – зав. секцією студентів вокального факультету.

Реорганізація кафедри дала поштовх профілізації її науково-методичної роботи на перспективу, а саме: а) розробці програмних вимог для кожного факультету; б) вивченню особливостей курсу загального фортепіано залежно від спеціальності студентів; в) створенню ре­пер­туарних списків за жанрами і наповнення їх творами українських композиторів; г) укла­ден­ню хрестоматій з фортепіано для кожного окремого фаху; д) відповідній концертно-вико­нав­ській роботі викладачів і студентів. У ті роки було написано і видано друком чимало мето­дич­них робіт, чималих змін зазнали навчальні програми студентів.

Досвідчені викладачі кафедри налагодили зв’язки з музичними училищами західного реґіону. Надаючи методичну допомогу, відвідуючи уроки, іспити, заліки відповідних музичних закладів, вони вивчали рівень підготовки випускників з фортепіано. Тоді ж зародилася традиція проведення спільних з викладачами училищ науково-практичних семінарів. З доповідями ви­сту­пали як викладачі кафедри, так і запрошені викладачі училищ.

У 1973 році у консерваторії було створено Раду наставників, одним із завдань якої було керівництво стажуванням молодих спеціалістів (впродовж 1976-1978 рр. на кафедрі стажу­ва­лося 18 викладачів консерваторій Києва, Харкова, Одеси, Донецька, Мінська, Вільнюса, Риги, Баку, Єревана, Москви, а педагоги зі Львова стажувалися у навчальних закладах цих та ін. міст).

В період з 1988-1994 рр. кафедрою загального та спеціалізованого фортепіано завідувала кандидат мистецтвознавства доцент Лідія Михайлівна Ніколаєва.

Під її керівництвом колектив, до якого входили педагоги І. Р. Балик, Т. С. Гавриляк, М. М. Герега, В. Й. Гуменюк, Л. М. Кочмарчук, І. Г. Кукоба, Т. М. Лисяк, Д. І. Личковська, І. В. Лучко, М. В. Монастирська, С. О. Помірко, Л. С. Чекас, І. Г. Шелюгова, збільшив кількість вивчення творів за рахунок їх виконання з нот, зосередив особливу увагу на ознайомленні з поліфонічними творами композиторів ХХ століття, ввів до індивідуальних планів музи­ко­знав­ців вокальні твори, для інших ― більшу кількість 4-ручних перекладів симфонічних творів. У 1989 році на кафедрі вперше відбувся конкурс студентів на краще виконання твору українського композитора, завдяки котрому вперше прозвучали маловідомі (часто нещодавно видані друком) композиції, кращі з яких стали вводитись до постійного репертуару студентів кафедри. Концертна діяльність кафедри не припинялась. Слухачам запам′ятались концерти з творів Ф. Пулєнка ( клас Л. Ніколаєвої), до ювілеїв Л. Ревуцького, Б. Фільц, Е. Гріга, а також вечори музики композиторів Словаччини (В. Павленко), Півд. Америки та Африки (Л. Мишко).

Тоді ж серед викладачів утворились фортепіанні дуети: А. Андрусевич―Т. Тітович (Г. Доленко), О. Ващук―Т. Денисюк, Т. Денисюк―Л. Ніколаєва, Т. Гавриляк―М. Герега, деякі з яких зробили записи своїх виступів для фонду львівського радіо та телебачення.

Під керівництвом Л. Ніколаєвої продовжували відбуватися науково-методичні семінари. Один із найбільш пам′ятних відбувся у 1990 році п. Н. „Загальне фортепіано в системі школа ― училище ― вуз”. На ньому крім викладачів кафедри виступали педагоги середніх музичних закладів Львова, Луцька, а також завідувач кафедрою загального фортепіано Музично-педа­гогічного Інституту ім. Гнєсіних у Москві проф. В. Д. Ниркова. Неабияку користь педагогам консерваторії принесли семінари п. н. „Музика ХХ століття в курсі загального та спеціалізова-ного фортепіано” (1992) та „Твори українських композиторів у класі загального та спеціалізова­ного фортепіано” (1993) та ін. Водночас викладачі кафедри брали активну участь у подібних наукових імпрезах республіканського рівня. Так, для прикладу, на семінар-практикум, ор­га­ні­зо­ва­ний Харківським інститутом мистецтв, відбули Л. Ніколаєва, Т. Гавриляк, Т. Де­ни­сюк, Л. Ко­ч­марчук, В. Лапенко, В. Павленко, С. Помірко.

Колектив кафедри постійно оновлювався за рахунок молодих педагогів ― колишніх ви­пускників рідної консерваторії та Київської аспірантури. У ті роки почали працювати М. Герега (1987), В. Павленко (1989), Н. Дика (1991), котрі мали у своєму доробку опубліковані в нау­кових виданнях публікації та продовжували працювати над дисертаціями. Не відставали  у нау­ко­во-пошуковій та методичній роботі  і інші викладачі, котрі укладали Хрестоматії педа­го­гіч­ного репертуару для кожного факультету (відділу), які складались з п’ятьох частин (поліфонія, велика форма, п’єса, акомпанемент, ансамбль). За період з 1988 до 1999 рр. педагогами ка­фе­дри були написані численні методичні розробки, Списки акомпанементів, рекомендованих для вив­чення в курсі фортепіано, численні Додатки до програм з фортепіано зі спеціальностей „оперно-симфонічне диригування”, „хорове диригування”, композиція”, „музикознавство” (І. Балик, Д. Личковська, Л. Чекас, 1991), „сольний спів” (С. Помірко, Л. Кочмарчук, 1994). Загалом початок 90-х років був плідним і цікавим у житті кафедри. Тоді захистили дисертації В. Павленко („Шляхи розвитку фор­тепіанної культури соціалістичної Словаччини у взаємодії компози­тор­сь­кої творчості, пе­да­гогіки та виконавства” (1990), М. Герега („Камерно-інстру­мен­тальні ан­сам­блі Б. Лятошинського. Деякі питання музично-виконавської інтерпретації”, 1992).

Доцент Анатолій Миколайович АНДРУСЕВИЧ очолив кафедру загального та спеці­а­лізованого фортепіано у 1994 році. Ним були започатковані факультетські студентські кон­цер­ти-звіти  (напр. Окремих відділів оркестрового факультету та студентів-вокалістів). Найбільш продуманими щодо тематики та відповідних програм відзначались концерти за участю студентів диригентського факультету, творчим керівником і натхненником котрих була Д. І. Личковська: у 1996 р. з творів Я. Степового, у 1997 р. ― М. Лисенка, у 1999 р. ― А. Кос-Ана­тольського. Крім того була відновлена практика класних концертів окремих педагогів. Ви­кла­да­чі продовжували пошуки нових методів роботи. Як приклад ― введення до програми музи­ко­знавців твору великої форми українського композитора, відмова від проходження у класі двох сонат одного композитора, виконання іспитової програми з нот. У 1995 році така кропітка праця привела до опрацювання нових програмних вимог, котрі витримали перевірку часом і діють на кафедрі донині.

Тимчасом робота викладачів не обмежувалась стінами рідної консерваторії. Вони разом зі студентами брали участь у різних святкуваннях, що проводилися в інших навчальних за­кла­дах, установах, організаціях. Одним із пам′ятних було святкування 100-річчя кафедри фран­цу­зь­кої філології Львівського університету ім. І. Франка за участю С. О. Помірко, котра як со­ліст­ка і концертмейстер разом зі своїми студентами виконувала твори французьких композиторів. Під час українсько-польського наукового-практичного семінару „Історична, художня і архі­тек­тур­на спадщина Жовкви”, що відбувся у 1998 р., на концерті виступив дует викладачів у складі І. Кукоби та Л. Кочмарчук.

Не припинялася й науково-методична робота. Викладач Л. С. Чекас працювала над укла­дан­ням Хрестоматії фортепіанних ансамблів львівських композиторів. Вона ж переклала укра­їн­ською мовою монографію Г. Штуккеншмідта „Арнольд Шенберг”, котра ще чекає виходу в світ. Тоді ж за рекомендацією методичного кабінету Міністерства культури і мистецтв була опу­блікована колективна праця викладачів А. Андрусевича, І. Балик, Л. Ніколаєвої та Л. Чекас „Фортепіано. Програма для теоретико-композиторських факультетів музичних вузів” (Київ, 1995). На ІІІ-ій міжнародній конференції Асоціації піаністів-педагогів України, що відбулася у Львові у 1994 р., з доповідями про фортепіанні твори Ф. Якименка виступила Л. Ніколаєва та    про стильові особливості фортепіанних ансамблів М. Скорика О. Ващук. На концерті в рамках конференції виступили І. Кукоба та Л. Кочмарчук, виконавши втори українських композиторів для фортепіанного ансамблю.

З 1999 кафедру очолила такий же авторитетний фахівець і педагог, активна громадська діячка кандидат мистецтвознавства доцент (нині ― професор) Марія Михайлівна ГЕРЕГА, котра працює тут з 1987 року. У нових непростих умовах зменшення набору студентів на бюджетну форму навчання та зростання платної освіти, розширення спеціальностей (зокрема, появі регентської освіти) при загальному зменшенні фінансування, необхідності збереження на роботі досвідчених педагогів із залученням молодих фахівців, появи чималої кількості сту­ден­тів-іноземців та інших загальновузівських та кафедральних проблем їй успішно і ре­тель­но до­по­магає секретар Любов Максимівна Кочмарчук. Відповідальними за роботу зі студентами те­о­ре­тико-композиторського факультету став доцент кандидат мистецтвознавства В. Павленко (спеціалізоване фортепіано), народного відділу ст. викладач Т. С. Гавриляк (загальне фор­те­пі­ано), духового відділу ст. викладач І. Р. Балик (загальне фортепіано); ст. викладач Лисяк Т. М. очо­лила секцію студентів струнного відділу (загальне фортепіано),  ст. викладач Д. І. Личков­сь­ка продовжує очолювати секцію студентів диригентського факультету (в т. ч. регентів) (спе­ціа­лі­зоване фортепіано), а С. О. Помірко завідує секцією студентів вокального факультету (в т. ч. ре­гентів) (загальне фортепіано).  Їх високий професіоналізм, що передбачає неабиякий науково-методичний, концертно-виконав­сь­кий та педагогічний досвід вкупі з інтелігентністю, щирістю та доброзичливим ставленням до колег та студентів забезпечили їм великий авторитет у колек­тиві академії. І хоча педагогічна і виконавська діяльність залишаються для викладачів пріо­рі­тетним, до цього спричиняються й їх друковані напрацювання: „Фортепіано. Програма для теоретико-композиторських вузів. 1995” (І. Р. Балик), „Хрестоматія з фортепіано для студентів оркестрового факультету з творів львівських композиторів”. Навч. посібник. 2004 (І. Р. Балик, Т. С. Гавриляк), „Концерт для фортепіано з оркестром Б. Фроляк” (редагування та впо­ряд­ку­ван­ня І. Р. Балик, Т. С. Гавриляк), „Фор­тепіанний супровід до вправ для розспівування голосу”. Львів, 2001  та стаття „Велич на­шої Учительки” у кн. „Слово про Вчительку. Олександра П′я­се­ць­ка-Процишин: Спогади, листи”. Львів, 2002 (С. О. Помірко), „Методичні рекомендації по вив­ченню фортепіанних тво­рів Богдана-Юрія Янівського у класі загального та спеціалізованого фор­тепіано” (Львів, 2006) (Т. М. Лисяк), (Л. М. Кочмарчук), І. Г. Кукоба).  Назвемо тут і найновіші публікації довго­літ­нього викладача кафедри Л. С. Чекас: „Документ до львівського періоду творчості диригента Народного артиста УРСР М. Д. Покровського (Вісник Львівського університету. Серія: мистецтвознавство. Вип. 3. Львів, 2003), „Покликання її душі” („Слово про Вчительку. Олександра П′ясецька-Процишин: Спогади, листи. Львів, 2002) та докладний, по­бу­дований на численних, тепер уже доволі рідкісних, матеріалах і документах (афішах, про­грамах) „Огляд діяльності кафедри загального та спеціалізованого фортепіано Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка” (Львів, 2004, 120 с.), що є фактично хроноло­гічним і фактологічним літописом багаторічного життя і творчої діяльності цього осередку академії і котрий повинен служити прикладом для подібних напрацювань у колек­тивах інших кафедр.

Із бігом часу, перетворенням консерваторії в музичну академію, що спричинило серед іншого згадану появу в стінах закладу іноземних (іншомовних) студентів, нових спеціальностей (наприклад, вокальне та теоретичне регенство), напрямів та відповідних предметів, зросли вимоги до виховання молодих спеціалістів. Вони втілилися в опрацювання нових навчальних програм. Так, доцент Д. І. Личковська опрацювала таку навчальну програму для студентів-регентів. Тепер їх знання мають збагатитися донедавна прихованими фактами історії укра­їнської музики, в тому числі церковної, основами філософії музики, науково-дослідницької діяльності, культурології, естетики, музичного джерело- та архівознавства тощо. До цього великою мірою у своїй ділянці покликаний і професорсько-викладацький склад кафедри загального та спеціалізованого фортепіано.

Сьогодні на кафедрі крім високоповажаних досвідчених та усіма цінованих педагогів працює нова хвиля молодих фахівців. Разом це надзвичайно згуртований колектив із 14-ти педагогів, серед яких: професор, 6 доцентів, 8 старших викладачів. Серед професорсько-викладацького складу кафедри – 9 кандидатів мистецтвознавства, наймолодшими з котрих нещодавно стали старші викладачі: З. С. Жмуркевич (канд. дисертація на тему „Галицький музичний бідермаєр (на матеріалі фортепіанних творів з нотних колекцій Львова ХІХ ст.)”), Т. М. Дубровний (Фортепіанна творчість А. Кос-Анатольського у стилетворчих процесах другої половини ХХ ст.” та монографія “Фортепіанна творчість А. Кос-Анатольського в проекції стилю доби” (2008)), Н. Вакула (“Інструментальні концерти львівських композиторів у ментальному про­сторі Галичини. (1970–2000 рр..)”), Р. В. Ваврик („Розвиток професійної готовності викла­дачів загально-військових дисциплін до педагогічної діяльності у вищих військових навчальних закладах”). Усі вони ― учасники загальноукраїнських та міжнародних наукових конференцій. Незважаючи на відповідну специ­фіку кафедри, деякі педагоги час від часу ще й керують науко­ви­ми темами  кандидатських дисертацій (О. Катрич) та магістерських робіт (О. Гнатишин). У їх нау­ковому доробку велика кількість досліджень, публікацій у різного роду спеціальних виданнях. Так, доцент О. Гнатишин (дисертація на тему „Джерелознавчий аспект дослідження життя і творчості А. Кос-Анатольського (на матеріалах архіву компо­зи­тора)”) поєднує роботу на кафедрі з активною співпрацею у Науковому товаристві ім. Шев­чен­ка як старший науковий співробітник Інституту енциклопедичних досліджень НАН України і є ав­­тором багатьох науково-довідникових видань (зокрема, “Матеріали до бібліографії Д. Борт­нян­ського” (2004), “Архів­на спадщина А. Кос-Анатольського. Каталог рукописів” (1998) та ін.) та публікацій в українських та зару­біжних виданнях. Доцент В. Павленко також автор числен­них публікацій, до того ж опрацював „Методичні рекомендації до вивчення музичної творчості ХХ ст. в класі загального та спеціалізованого фортепіано” (Київ, 1999 р.) та дов­го­очі­ку­ваний у музично-педагогічних колах „Словник музичних термінів та виразів” укра­їн­сь­кою мовою. Доцент О. Т. Катрич (дисертація на тему „Індивідуальний стиль музиканта-виконавця (теоре­ти­ч­ні та естетичні аспекти)”) окрім завідування аспірантурою ЛНМА, ще й автор монографії „Стиль музиканта-виконавця” (Київ, 2000) та статей.  Публікації доцента Н. О. Ди­кої (канди­дат­ська дисертація на тему „Камерно-інструментальний ансамбль України. Творчість та вико­нав­ство (1960–1980 рр.)”) присвячені головним чином камерно-інструментальній ансамблевій культурі України.

Загалом повний перелік друкованих видань (в т. ч. нотних) та наукових публікацій усіх без винятку педагогів кафедри міг би скласти окреме багатосторінкове видання.

Починаючи з 1999-го року в кінці кожного другого семестру на кафедрі проводяться семінари-практикуми, куди запрошуються викладачі школи-інтернату ім. С. Крушельницької та музичного училища ім. С. Людкевича. Після кожного такого семінару рецензовані доповіді викладачів, затверджені Вченою радою тепер музичної академії, видаються окремим збірником п. н. “Тези семінару-практикуму”.

Тематика методичних напрацювань широка, однак тісно пов’язана з практикою навчаль­ного процесу: від початкових умінь читання на фортепіано власних партитур, проблем розвитку виконавської техніки, навичок імпровізації, акомпа­ніаторської практики до поглиблення праці над конкретним стильовим репертуаром.

Семінари-практикуми кафедри загального та спеціалізованого фортепіано допомагають вирішувати багато методико-педагогічних проблем, що виникають у процесі підготовки сту­ден­тів.