День народження Мирослава Скорика – перший раз без Маестро…
13 липня сповняється 82 роки від дня народження геніального сучасного українського композитора Мирослава Скорика. Перший раз цей урочистий день, завжди сповнений його музикою, радістю спілкування з Маестро, його неповторною усмішкою і витонченими дотепами, пройде без нього самого. В це дуже важко повірити і ще важче прийняти. Відтепер цей особливий для багатьох музикантів день народження буде супроводжуватись лише музикою Мирослава Михайловича, через неї буде звучати його шляхетна душа, з нею будемо спілкуватись і згадувати ті неповторні хвилини, які він так щедро дарував багатьом з нас. Пам’ять вихоплює яскраві кадри минулих ювілеїв, прем’єр і просто концертів з музики Мирослава Скорика, відлуння чудових імпрез і вистав, які відбувались у Львові.
1988 рік – Мирославу Михайловичу виповнилось 50 років і у філармонії вперше звучать його транскрипції каприсів Паганіні. Ще не повного циклу – лише кілька надзвичайно яскравих каприсів, яким композитор надав фантастично сучасного звучання, перетворив суто романтичні образи у захоплюючу і нерідко гумористичну мандрівку епохами і стилями. За кілька днів у концертному залі (тоді ще) Львівської консерваторії ім. М.Лисенка вперше виконуються прелюдії і фуги для фортепіано, які так само перевертають звичне уявлення про зміст класичної поліфонії. Не забуваймо – це ще сутінки радянської епохи, така відверта іронія у строгих формах поліфонічного циклу межує із викликом загальноприйнятим нормам й ідеалам. Частина публіки в захваті, частина збентежена і не знає як реагувати. Сам композитор зберігає притаманну йому незворушність і деяку загадковість постави.
Десять років потому 60-річний ювілей композитора у 1998 році святкують дуже широко – численними концертами у Львівській опері, філармонії, Вищому музичному інституті ім. М.Лисенка (тій самій консерваторії). Абсолютним потрясінням стає Третій фортепіанний концерт, солістом у якому виступає сам автор. Мізансцена десятирічної давнини повторюється, навіть з більш гостро розділеними полюсами: частина публіки вражена сміливістю і оригінальністю задуму, інша ж обурюється «ляпасом доброму смаку». Та байдужим не залишається ніхто. Невдовзі – всього за три роки – цей же спалах протилежних емоцій викличе опера «Мойсей» і навіть вихлюпнеться на сторінки львівської преси. Лише з плином часу стане зрозумілим, якими пророчими були візії Скорика і в Третьому концерті, і в «Мойсеї», якої сили художня алегорія в них закладена.
2008 рік – Маестро Мирослав Скорик на вершині визнання і слави, що поширилась далеко за межами України. До ювілею у Львові організовується цілий фестиваль і міжнародна конференція, присвячена його творчості. Але лаври класика ніяк не заважають йому поруч із філософськими скрипковими концертами, духовною музикою і кантатою «Гамалія» давати волю своїм юнацьким захопленням і з повною віддачею джазувати на сцені: зі своїми власними композиціями, з дотепними обробками світової класики. Скорик залишається у своєму неперевершеному амплуа митця, якому підвладний весь космос музики без поділу на високі і низькі жанри. І в цьому він єдиний і неповторний.
2018 рік – вітати геніального композитора з 80-річним ювілеєм приїжджає Президент України. Ювілейні концертні акції тривають по всій країні протягом року, а він сам щедро виступає і як диригент, і як піаніст, і в численних інтерв’ю, в передачах телебачення. Складається враження, що Мирослав Михайлович дуже спішить, – сказати все, що було недомовлене, дописати раніше задумане. Його невсипуща творча енергія, непідвладна рокам, заворожує і дивує. Здається, що так має бути ще дуже довго, і страшенно хочеться вірити, що Мирослав Скорик так само впевнено дійде до свого 100-річного ювілею.
Тільки Боже провидіння накреслило інший план, в якому людські бажання не мають сили щось змінити. В перший день літа Мирослав Скорик відійшов у вічність, залишивши тим, хто його знав і любив, почуття нереальності того, що сталось, а прийдешнім поколінням – свої музичні послання, в яких так палко, пристрасно і сильно б’ється серце української культури.
Любов Кияновська
