Кафедра скрипки

Історія кафедри

Історія скрипкового виконавства на Львівщині багата яскравими сторінками і своїм корінням сягає в далеке минуле. У першій пол. ХІХ ст. у Львові працював видатний скрипаль-віртуоз і композитор Кароль Ліпінський (1790–1861), який змагався у скрипковій майстерності з Нікколо Паґаніні, виступав у квартеті з Людвігом Шпором, грав у ансамблях з Робертом Шуманом і Ференцом Лістом. Тут працювали – постійно або епізодично – інші видатні скрипалі: Ігнац Шуппанціґ (Ignaz Schuppanzig), французький скрипаль і композитор Жак-Фереоль Мазас (Jaques-Fereol Masas), Йозеф (Юзеф) Башни (Józef Baschny-Baszny-Bašny), наступник К. Ліпінського у львівському театрі скрипаль Станіслав Сервачинський (Stanisław Serwaczyński), який згодом став першим вчителем Г. Венявського і Й. Йоахіма.

Як окремий навчально-методичний підрозділ Консерваторії у Львові, кафедра скрипки почала діяти у 1854 році і називалася тоді „школа скрипки” (як і інші – “школа духових інструментів”, “школа співу”). З 1940, а потім 1944 року, це – кафедра оркестрових, а згодом струнно-смичкових інструментів. Професор Дмитро Лекґер завідував кафедрою у 1948 – 1973 рр., відтоді – професор Богдан Каськів.

За часів директорства Йогана Рукґабера (1853–1856) у Консерваторії ГМТ викладав і був дириґентом музичного театру Август Томас Браун.

Перебуваючи на посаді директора Консерваторії ГМТ, Кароль Мікулі запросив у 1859 році на педагогічну роботу відомого польського скрипаля Кароля Козловського, який пізніше вів ще й курс гри на фортепіано. У 1870-х роках тут працював також Зигмунт Брукман.

Учень К. Мікулі Рудольф Шварц, який замінив свого учителя на посаді директора ГМТ і Консерваторії, заанґажував для викладання гри на скрипці професорів Фелікса Якля (F. Jackl) і Генрика Славічка.

Значний внесок у розвиток Львівської скрипкової школи зробив професор Маурицій Вольфсталь (M. Wolfstahl) (1855–1938), який працював з 90-х років ХІХ ст. до кінця 30-х ХХ ст. Одночасно він був чудовим ансамблістом, концертмейстером оркестру оперного театру. Кращими його учнями були донька Емма, яка працювала разом з батьком, Юліан Пуліковський (нар. 1879) та Роберт Перутц (пом. 1934).

У період директорства Мечислава Солтиса скрипку в консерваторії викладали К. Хеттляйш-Висоцький (K. Hettleisch-Wysocki), В. Хамранська, М. Трусь, М. Бауер, Й. Бем (Behm), Юзеф Цетнер, Зигмунт Чехович, Казімєж Матушевський, Міхал Щупачкевич, Владислав Ґолембйовський, Генрик Чаплінський, Ян Павел Волянек і ін.

У 1905 році до Львова прибув Вацлав Коханський (нар. в Кам’янці-Подільському 1878), учень Л. Ауера в Петербурзі і О. Шевчика в Києві. До початку першої російської революції він працював концертмейстером симфонічного оркестру в Петербурзі. Разом з дружиною Ольгою Буткевич-Коханською вони вели активне концертне життя та плідну педагогічну діяльність у Львові. Пізніше працювали у Варшавській консерваторії.

Львівську консерваторію ГМТ закінчили відомі музиканти Броніслав Гімпель, Мар’ян Вебер, Фелікс Ейль, Євген Статкевич, Юліан Пуліковський.

Першою українською професійною скрипалькою-педагогом у Музичному Інституті ім. М. Лисенка у Львові була Єлисавета Щедрович-Ганкевичева, учениця Леопольда Ауера та Оттокара Шевчика.

Її справу продовжив Євген Перфецький (1882-1936). Він закінчив юридичні факультети Львівського і Віденського університетів. З ранніх років навчався гри на скрипці у А. Вронського та А. Шнабля, а 1906 року завершив музичну освіту у Віденській консерваторії у О. Шевчика. У 1908–1936 працював професором Вищого Музичного Інституту ім. М. Лисенка, був відомим як концертуючий соліст і ансамбліст. Виступав у Відні, Львові, Кракові, Чернівцях, неодноразово мав концертні турне. У його класі навчалися Роман Криштальський та відомий українсько-американський скрипаль Роман Придаткевич (емігрував до США в 1923 р).

Роман Криштальський (1899-1963), батько видатного сучасного піаніста Олега Криштальського, з 13-ти років був знаний як концертуючий ансамбліст. Він очолював тріо, в якому грали Петро Пшеничка (віолончель) і Роман Савицький (фортепіано), а також брав участь у складі інструментального секстету. Виступав у ансамблях з Нестором Нижанківським, Василем Барвінським та Романом Савицьким. Працював у Вищому Музичному Інституті до 1939 року, потім був артистом оркестру Львівського оперного театру.
Іван Левицький, Катерина Гладилович, Євген Козулькевич, викладаючи в Музичному Інституті, також зробили вагомий внесок у скрипкову педагогіку Львівщини.

З 1920 до 1939 року виступав із сольними концертами та викладав у Вищому Музичному Інституті професор Осип Москвичів (1888-1974). Потім він був запрошений на посаду професора Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка, працював у школі-десятирічці та музичному училищі, де у 1944–45 р. був директором. О. Москвичів у 1909-1912 рр. навчався у Варшавській консерваторії у Ст. Барцевича, згодом – у Петербурзі у Л. Ауера, М. Безекирського і М. Ерденка. Концерти виконавця завжди супроводжувалися великим успіхом, його партнерами були піаністки В. Божейко та Г. Левицька. Професор О. Москвичів був автором цікавих скрипкових творів: „Імпровізації”, „Думки”, „Фантазії fis-moll”, „Елегії”, „Ескізу”, „Етюду”, „Концерту-фантазії” та ін. З класу педагога О. Москвичіва вийшли визначні скрипалі Леся Деркач, Юрій Крих, Євген Цегельський, який потім закінчив ще й Празьку консерваторію, був концертмейстером симфонічних оркестрів у Кракові та Відні.

Історію скрипкового виконавства Львівщини прикрасила постать Івана Косинина (1883-1959). Він був всесторонньо обдарованою особистістю: концертуючим скрипалем, театральним художником, літературознавцем, пере­кладачем, автором творів для скрипки. Географія його концертної діяльності була дуже обширною: США, Канада, Італія, Австрія, Бельгія, Англія, Індія, Малайські острови, Польща, Галичина, Буковина і Бесарабія. Як педагог скрипки, працював у Києві (1913-1914), школі ім. Ф. Шопена в Ярославі (Польща), а у 1920-х роках у Музичному Інституті ім. М. Лисенка у Львові.

Одним із відомих представників скрипкового мистецтва на Львівщині був Юрій Крих (1907-1993). Закінчивши в 1933 р. Музичний Інститут ім. М. Лисенка у Львові (клас проф. О. Москвичіва), він продовжив навчання на курсі вищої виконавської майстерності в Парижі у славного професора Жака Тібо. В той час молодий скрипаль був єдиним українським музикантом, якого прийняли на навчання до Паризької консерваторії. Це переконливо свідчить про високий фаховий рівень навчання у Вищому Музичному Інституті ім. М. Лисенка. Після повернення з Франції (1934–1944) молодий скрипаль вів інтенсивну концертну діяльність, гастролював у Варшаві, Кракові, Любліні, Відні, Берліні, Парижі, Бордо. Він виступав у Львівському Оперному театрі, концертних залах філармонії та Музичного Інституту, у Тернополі, Станіславі. Численні програми концертів свідчать, що у репертуарі Ю. Криха були сонати і партіти Й. С. Баха, сонати для скрипки і фортепіано В. А. Моцарта, Л. Бетовена, Е. Ґріґа, Й. Брамса, чимало віртуозних п’єс. Майже в усіх сольних концертах Ю. Криха звучали скрипкові твори українських композиторів М. Лисенка, В. Барвінського, С. Людкевича, Ю. Мейтуса. Юрій Крих виступав як соліст у симфонічних концертах з відомими дириґентами А. Солтисом, М. Колессою, О. Клімовим, виконуючи концерти Н. Паґаніні, Г. Венявського, Й. Брамса, П. Чайковського. Ю. Крих – відомий і як громадський діяч. Ще з довоєнних років він займався організацією музичного життя Львова, Тернополя, пізніше – Івано-Франківська: створенням оркестрів, хорів, якими сам дириґував. У 1939 р. він заснував музичну школу в Тернополі та був її директором до 1941р., а згодом став професором класу скрипки і квартету та проректором Львівської державної консерваторії. У навчальних музичних закладах Львова, Тернополя, Києва, а потім Івано-Франківська Ю. Крих своєю педагогічною і виконавською діяльністю зробив вагомий внесок у справу виховання високопрофесійних музикантів.

У розвитку скрипкового виконавства на Львівщині відоме ім’я професора Вадима Стеценка (1914–1984), сина композитора Кирила Стеценка. Після закінчення у 1936 р. Київської консерваторії (клас проф. Д. Бертьє) він захистив (1940) кандидатську дисертацію на тему “Джерела скрипкового концерту”. Від 1946 року педагогічна і виконавська діяльність В. Стеценка тісно пов’язана з Львівською державною консерваторією ім. М. Лисенка, де він вів клас скрипки, альта, квартету та камерного ансамблю. Професор В. Стеценко вів науково-дослідницьку роботу – вперше розробив курси лекцій з історії виконавства на струнно-смичкових інструментах та методики навчання гри на скрипці. Він – автор підручника “Методика навчання гри на скрипці” у 2-х частинах, монографії “Закономірності інтонування на скрипці”, працював над створенням тоді ще нечисельного українського педагогічного і концертного репертуару. Музична громадськість Львівщини знала Вадима Стеценка як талановитого скрипаля-ансамбліста. Він систематично брав участь у виконанні нових камерно-інструментальних творів львівських композиторів, які неодноразово довіряли йому, вдумливому музикантові, редакції скрипкових партій своїх творів. Професор В. Стеценко був видатним педагогом-методистом, який виховав у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка та Львівській музичній школі-інтернаті ім. С. Крушельницької багатьох високопрофесійних музикантів.

У розвитку скрипкового і камерно-інструментального виконавства музична Львівщина у значній мірі завдячує професору Павлу Макаренку (1915-1995). Закінчивши у 1940 р. Московську консерваторію (клас проф. Б. Сібора), він служив у лавах армії як соліст ансамблю МО СРСР. З 1947 по 1957 рр. викладає у Львівській державній консерваторії. У класі професора П. Макаренка навчалися учні, які згодом стали видатними музикантами. Це – Народний артист України, завідувач кафедри скрипки Національної музичної академії України професор Богодар Которович, Заслужений діяч мистецтв України, багаторічний ректор Львівської консерваторії професор Зенон Дашак, завідувач кафедри скрипки Львівської музичної академії, професор Богдан Каськів. Професор П. Макаренко вперше у Львові створив ансамбль скрипалів, який успішно виступав в урочистих концертах, присвячених знаменним подіям. Останні 30 років ансамблем скрипалів керував доцент Олександр Вайсфельд (1919–2000), у якого навчалися зі спеціальності Заслужений артист України Володимир Дуда та лауреат міжнародних конкурсів Юрій Корчинський.

Чільне місце в справі становлення Львівської скрипкової школи у післявоєнні роки належить професору Дмитру Лекґеру (1896–1980), який з 1948 р. і до останніх років свого життя працював у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка, завідував кафедрою. Творча виконавська і педагогічна діяльність Д. Лекґера була плідною та цілеспрямованою. Через усе своє життя він проніс безмежну любов до музики, скрипки. Його натхненна праця була зразком педагогічної майстерності, виконавського професіоналізму, вимогливості, принциповості і пунктуальності. В скрипковій педагогіці проф. Лекґер не визнавав нічого приблизного, тільки копітка наполеглива робота приносила йому задоволення. Професор Д. М. Лекґер виховав плеяду відомих музикантів і педагогів. Тільки у Львівській музичній академії працює багато його вихованців: професори Георгій Павлій, Богдан Каськів; доценти Тетяна Шуп’яна (Маміконова), Юлія Оніщенко, Любов Чайковська, Наталія Пославська, Ореста Ванькович (Когут) та інші. Своє відношення до виконавства, фаху педагога професор Лекґер підтверджував щоденною наполегливою працею, постійними творчими пошуками, які не припинялися до останніх днів його життя. Про це свідчать магнітофонні записи сонат та партит Й. С. Баха (зокрема, Прелюдії E dur), здійснені тоді, коли йому було вже понад 80 років! Його виконавська і педагогічна діяльність немало сприяла розквіту творчої атмосфери скрипкового життя Львова.

Півстолітній шлях розвитку музичного життя Львівщини тісно пов’язаний з ім’ям Олександри (Лесі) Деркач (1924–2004), яка була палким пропагандистом скрипкової музики сучасних композиторів, вихователем прекрасних інструменталістів, засновником камерного оркестру. У 1939 році О. Деркач, відмінно закінчивши Музичний Інститут (клас проф. О. Москвичіва), продовжує навчання в консерваторії. У 1945 р. вона бере участь у Республіканському і Всесоюзному конкурсах скрипалів і завойовує призові місця. З 1946 р. О. Деркач працює у Львівській консерваторії. Талант О. Деркач особливо яскраво розкрився в жанрі мініатюри, але поступово артистка збагачувала свій репертуар концертами Й. С. Баха, В. Моцарта, Н. Паґаніні, Й. Брамса, П. Чайковського, О. Глазунова. Одночасно з сольною концертною діяльністю, О. Деркач щораз більше уваги приділяє грі в камерних ансамблях. Виконання сонат Й. Брамса, Б. Бартока, С. Прокоф’єва, Р. Штрауса та циклу всіх десяти сонат Л. Бетовена (партія фортепіано – Іда Поляк) було серйозним випробуванням виконавської майстерності, яке вона блискуче витримала. Олександра Деркач стала першим виконавцем багатьох творів львівських композиторів: Концерту С. Людкевича, Сюїти А. Солтиса, Романсу і Мазурки А. Кос-Анатольського, мініатюр Р. Сімовича. У рецензіях на виступи О. Деркач музична критика завжди відзначала глибоку музикальність, відчуття стильових особливостей твору, бездоганність інтонації, соковитість звучання, яскравий темперамент, майстерну довершеність і досконалість інструменталізму. Виконавська та педагогічна діяльність О. Деркач високо оцінена. Вона – Заслужений діяч мистецтв України, професор. Походячи зі славної родини (батько – відомий етноґраф, мати – дослідник творчості Лесі Українки, під час другої світової війни врятувала архів великої поетеси), О. Деркач завжди сповідувала батьківські принципи служіння українській культурі. Чесність у житті і мистецтві, порядність, вимогливість, готовність повсякчас працювати для людей, скромність – ці риси її особистості є прикладом для молодих поколінь. Працюючи у Львівській музичній школі-інтернаті імені С. Крушельницької та Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка, О. Деркач виховала понад 60 скрипалів. Кращі серед них – лауреат міжнародних конкурсів, Народна артистка України Лідія Шутко, дипломант республіканських конкурсів доцент Матіас Вайцнер, доктор мистецтвознавства професор О. Бодіна. Але найбільше уваги, майстерності й енергії віддала Олександра Деркач створеному за її ініціативою у 1959 році відомому тепер у Європі Львівському камерному оркестрові.

В 1950–1970-х роках знаними педагогами зі скрипки у Львові були Костянтин Михайлов, Олександр Єгоров, Самуїл Аммерман, Йосиф Сапір, Григорій Дяченко, Григорій Хейфец, Олександр Тюппа, багаторічний концертмейстер симфонічного оркестру Львівської філармонії Єфрем Юфа. Великих успіхів у скрипковій педагогіці досягнув учень професора В. Стеценка Юрій Гольда, який виховав чимало юних лауреатів. Його естафету перейняли педагоги Оксана Цап, Мирон Сора, Марія Футорська.

З 1960 року на запрошення М. Ф. Колесси починає працювати на кафедрі скрипки видатний педагог і скрипаль Олександр Вайсфельд (10.01.1919 – 9.09.2000). Після закінчення (1949 р.) Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, де навчався в класі професорів Д. Бертьє (учня Л. Ауера) та Я. Магазинера (учня І. Налбандяна) працював концертмейстером симфонічного оркестру Львівського театру опери та балету імені С. Крушельницької. Маючи прекрасну технічну підготовку, виконавську інтуїцію та вишуканий художній смак, він з успіхом виконував найскладніші сольні скрипкові партії оперних і балетних спектаклів, що відбувалися у Львові та інших містах колишнього СРСР.

Протягом 3-х місяців літнього концертного сезону 1991 року, у віці 72 роки(!), на запрошення Копенгагенського оперного театру (Данія) працював за контрактом концертмейстером симфонічного оркестру, виконуючи сольні партії в балетах П. Чайковського.

За 40 років роботи підготував понад 100 випускників, серед яких скрипалі і педагоги, що працюють як в Україні так і за кордоном. Серед найбільш відомих – Ю. Корчинський (І премія Міжнародного конкурсу імені Н. Паганіні), Н. Пестер (Ізраїль) Л. Рахлін (Австралія), С. Барам (Ізраїль), В. Коцюруба (США), Н. Костик (Словаччина), А. Тихий (Німеччина), В. Микитка (Німеччина), О. Мазепа (Польща), С. Студзинський (Німеччина), О. Тельвах (Польща), народна артистка України Н. Мандрика, заслужений артист України В. Дуда, заслужена артистка України Л. Стичук, професори Т. Шуп’яна та Ю. Соколовський, викладачі О. Цап, В. Шургот, І. Гриньків, М. Ліщук, артисти оперного театру Ю. Войтинський, У. Смовж та багато інших.

Під час роботи в консерваторії на базі громадської організації «Університет культури» створив струнний квартет у складі: О. Вайсфельд (1 скрипка), Г. Павлій (2 скрипка), Л. Оленич (альт), Є. Шпіцер (віолончель), з яким успішно концертував по містам Львівщини.

Останні 30 років керував ансамблем скрипалів консерваторії. За активну педагогічну і концертну діяльність був нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.

З 1960 р. на кафедрі скрипки викладає Георгій Павлій (нар. 1935 р.) – кандидат мистецтвознавства, професор. З 1998 по 2003 рр. завідував кафедрою камерного ансамблю та квартету. Організатор 1-ї в Україні мистецько-духовної школи для дітей (1991 р.) Під час навчання та після закінчення Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка по класу проф. Д. М. Лекгера (1959 р.) працював у симфонічних оркестрах Львівської філармонії та Львівського академічного театру опери і балету ім. С. Крушельницької. Праціючи з 1960 р. в ЛДК ім. М. Лисенка, поєднував педагогічну роботу з активною виконавською діяльністю в різних складах камерних ансамблів. В скрипковому дуеті його постійними партнерами були Юлія Онищенко (скрипка) та Лілія Онищенко (фортепіано). Довгий час існував струнний квартет – О. Вайсфельд, Г. Павлій, Л. Оленич, Є. Шпіцер, який був неодмінним учасником просвітницьких концертів, що регулярно відбувалися в організованому при консерваторії «Університеті культури». Постійними партнерами Г. Павлія в різні роки також були Н. Вишневська (альт), віолончелісти Р. Залєська, О. Тищенко, скрипалі Л. Чайковська, В. Якименко, піаністи О. Качева, А. Пушкар та ін. Численні афіші того часу відображають різноманітність виконуваного репертуару.

Як досвідчений методист і член Європейської асоціації педагогів-струнників (ESTA), Г. Павлій виступає на республіканських та міжнародних конференціях з доповідями на методичну та історико-дослідницьку тематику. Захистив кандидатську дисертацію на тему: «Виразові відмінності між гомофонією та поліфонією». Опублікував дві монографії, понад 30 статей, методичних розробок, доповідей, зокрема: «Про явище фонізму в музиці», «Інтроверсія та екстраверсія як типологічна пара розрізненості музичного мислення», «Українська скрипкова педагогіка вчора і сьогодні», «Фундаментальні основи скрипкової постановки», «Н. Паганіні і його педагогічні традиції» та ін. Всі його роботи свідчать про постійну вдумливу працю над проблемами скрипкової методики та психології виконавства.

Серед численних випускників Г. Павлія – лауреати та дипломанти міжнародних конкурсів в Україні, Іспанії, Чехії: Роман Ковалко, Соломія Сторожинська, Марьян Ломага, Лідія Футорська, Оксана Гретчин. Відзначаючи професійну завершеність гри О. Гретчин та Л. Футорської, які чарують співучістю звуку, можна сказати, що вони, досягнувши високої майстерності, втілили всі грані педагогічного «кредо» проф. Георгія Павлія.

Важливим етапом у педагогічній та творчій праці Г. Павлія є створений ним у 1992 р. студентський камерний оркестр «Perpetuum Mobile», який веде широку концертну діяльність в Україні та за її межами (Іспанія, Італія, Польща). Оркестр вперше в Україні почав засвоювати автентичне виконання старовинної музики і в цій манері (також вперше в Україні) здійснив концертну постановку опери Г. Персела «Дідона і Еней». У 2007 р. відбулася прем’єра невідомих у світі поліфонічних творів Бетховена в транскрипції Богдана Лісовича. Оркестром виконано 13 кантат та ораторій, понад 200 творів великої та малої форми, зокрема: квартети Л. Бетховена (№ 11) та Ф. Шуберта (№ 14) в транскрипції Ґ. Малера, Е. Ґріґа в транскрипції Г. Павлія, квартет № 8 Д. Шостаковича, «Флорентійський секстет» та «Серенаду» П. Чайковського. В репертуарі оркестру твори українських композиторів О. Козаренка, М. Скорика, В. Сильвестрова, Є. Станковича, Б. Фроляк, Є. Петриченка, О. Скрипника. Здійснено 16 фондових записів, випущено 4 CD.

З 1968 про 1989 на кафедрі працював доцент Матис Вайцнер (нар. 1942 р.) – випускник професора О. Деркач. Закінчив асистентуру-стажування в Московському музично-педагогічному інституті ім. Гнєсіних (клас проф. Петра Бондаренка). Його винятково активна виконавська, педагогічна та музично-громадська діяльність впродовж 30 років заслуговує всебічного визнання. Він – перший концертмейстер Львівського камерного оркестру від часу його створення, ініціатор заснування музичного фестивалю «Віртуози». Незабутнє враження залишили концерти, в яких О. Деркач, Л. Шутко і М. Вайцнер виконали Сонати і Партити для скрипки соло Й. С. Баха. Тепер він працює у консерваторії в Парижі, постійно проводить численні майстер-класи в Італії, Франції, Бельгії та інших країнах Європи, виступає в різних складах камерних ансамблів.

Доцент Юлія Онищенко (нар. 1935 р.) після закінчення Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка з 1959 р. працює на кафедрі скрипки. Спочатку асистентом професора Лекгера Д.М., а потім як викладач скрипки, камерного ансамблю та квартетного класу, довгий час очолювала відділ педагогічної практики при кафедрі скрипки. За період педагогічної роботи випустила 76 спеціалістів-скрипалів, які працюють, а деякі очолюють симфонічні та камерні оркестри не тільки в Україні, а й за її межами (Польща, Іспанія, Швейцарія). Кращі з них: Г. Ших, М. Присухін, Л. Глібович, Ю. Чорнобай, І. Барановський та ін.

На запрошення керівників музичних училищ часто виступає з доповідями на методичні теми. Зробила ряд перекладів та обробок творів українських та зарубіжних композиторів для ансамблю скрипалів, які неодноразово виконувалися на внутрішньо-вузівських конкурсах та концертах. Серед них твори С. Людкевича М. Скорика, М. Лисенка, А. Хачатуряна, К. Дебюссі. Довгий час виступала в концертах струнного квартету у складі: Г. Павлій, Ю. Онищенко, Н. Вишневська, Р. Залеська.

Впродовж багатьох років одне з провідних місць у роботі кафедри скрипки займає науково-педагогічна діяльність кандидата мистецтвознавства, професора Дмитра Колбіна (нар. 1930 р.). Працює в ЛНМА 60 років, поєднуючи викладацьку роботу з методико-теоретичною та історико-дослідницькою діяльністю. Народився Дмитро Петрович у Свердловську в сім’ї музикантів. Його першими вчителями скрипки були К. Садовніков, М. Лідський (учень Л. Ауера). У 1941р. до Свердловська з’їхалося багато евакуйованих музикантів, таких як Г. Нейгауз, Д. Ойстрах, Б. Гольдштейн і відомий одеський педагог Петро Соломонович Столярський, до класу якого пощастило бути зарахованим і Д. Колбіну. Після смерті П.Столярського Д.Колбін займався у В.М.Гольдфельда (учня Л.Ауера). По закінченню війни разом з сім’єю переїжджає до Львова, де продовжує навчання у Львіському музучилищі у Й. Москвичіва та О.Єгорова, С.Крепса, а в консерваторії – у проф. П.Макаренка. Після закінчення в 1957 р. аспірантури при Київський консерваторії у проф О.Манілова починає викладацьку діяльність у Львівській консерваторії, де веде клас скрипки, альта, квартету, а також курс історії смичкового мистецтва та методики навчання гри на скрипці.. Багато виступає з концертами по радіо та телебаченню. Його аспіранти та студенти брали участь у відкритих концертах класу в різних містах, у виступах із симфонічним оркестром Львівської державної філармонії, у конкурсах, конференціях, телепередачах, тематичних концертах, у тому числі в музичних учбових закладах Варшави, Кракова, у Радзиньскому товаристві ім. К.Ліпінського.

Працюючи над дослідженням життя та творчої спадщини В.А.Моцарта, віднайшов та опублікував ряд моцартівських автографів, наприклад, дві «втрачені» церковні сонати – КV№241та КV №264, літографічний портрет сина Моцарта. У 1974 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Скрипкові концерти В.А.Моцарта». Опублікувавши кілька науково-дослідницьких статей у різних часописах Києва, Москви, Зальцбурга та Відня, Д. Колбін стає відомою фігурою у музикознавчому світі. Певним внеском у дослідження «Моцартіани» є його відкриття для вітчизняного слухача та музикознавства творчої постаті сина В.А.Моцарта – Франца Ксавера (т.зв. «Львівського Моцарта»). Як голова Моцартівського Товариства у Львові, організовує виконання його творів у концертах, по радіо і телебаченню. Також професор Д. Колбін є дослідником творчості видатного польського митця К. Ліпіньського, – не лише скрипаля-віртуоза, але також і популяризатора українського музичного фольклору. П’ять наукових праць Д.Колбіна, присвячених дослідженню скрипкової творчості К.Ліпіньського, були надруковані в наукових збірках Вроцлавської Музичної Академії, де він неодноразово виступав на конференціях. Працював у журі міжнародних конкурсів ім. С.Прокоф’єва у Маріуполі, «Синій птах» у Сімферополі, ім. М. Стрихаржа у Львові, Загальнопольскому юнацькому конкурсі у м.Ланьцют. Понад 100 його випускників працюють в різних кінцях світу. Популярними шоу-зірками стали Народний артист України Олег Кульчицький та Василь Попадюк. Інші обрали працю в симфонічних або камерних, оперних оркестрах, ансамблях або пішли на педагогічний шлях, наприклад, доцент Львівської консерваторії Лідія Цьокан-Савицька, яка ряд років була завідуючою кафедри камерного ансамблю, або Заслужений працівник культури України О.Татарінцев. Випускники Д.П.Колбіна працюють крім України та Росії також у різних країнах світу – у США, Канадї, Китаї, Польщі,Чехії, Угорщині, Ізраїлі, Іспанії. Деякий час учнями Д. Колбіна у ДМШ були Богодар Которович, Михайло Стрихарж, Олександр Крамаров (пізніше, вже як студент Московської консерваторії – 1 премія на конкурсі Н.Паганіні у 1973р.), Богдан Каськів (зав.кафедрою скрипки ЛНМА ім. М.ВЛисенка), а також диригент Ігор Симович, хормейстер, професор Віталій Лисенко.

Д. П. Колбін першим здійснив відкриття для вітчизняних слухачів та музикознавців творчої постаті сина В. А. Моцарта – Франца Ксавера Вольфганга Моцарта (т. зв. «львівського» Моцарта). В Зальцбурзькій музикознавчій пресі він опублікував невідомі моцартовські нотні, листовні автографи та інші сімейні матеріали, у тому числі дві «загублені» церковні сонати G-dur KV 241, C-dur KV 263, портрет Франца Ксавера Моцарта – літографію, зроблену у Львові Й.Хаусштайном. Крім статей про Ф.К.Моцарта Д. Колбін підготував та організував перші у світі виконання двох церковних сонат В.А.Моцарта, інструментальних та вокальних творів його сина Ф.К.Моцарта по радіо та телебаченню у Львові, Москві, Ленінграді, Ризі, Варшаві. Десять років Д.П.Колбін був головою Моцартівського товариства у Львові. Зараз обраний його почесним головою. З ініціативи Д.П.Колбіна у Соборі св. Юра в ювілейний рік Моцарта здійснено урочисте історико-ретроспективне виконання Реквієму В. А. Моцарта та встановлено на стіні собору пам’ятну таблицю про перше виконання цього твору хором св. Цецилії, створеним та керованим Ф.К.Моцартом у 1826 році. Д.Колбін надав перші імпульси для подальшої популяризації Ф.К.Моцарта у Львові та у цілому світі.

Ряд матеріалів друкував у музично-довідкових виданнях, наприклад в Musik in Geschichte und Gegenwart, в Ősterreichisches Biografisches Lexikon 1815-1950.Wien 1993, в Музыкальной Энциклопедии М.1976, т.3 (Корто – Октоль), С.313, Моцарт Франц Ксавер Вольфганг. Дав багато скрипкових майстер-класів і методичних доповідей в аудиторіях вищих, середніх та початкових музичних навчальних закладів України та в польських містах. У 1996 році, після участі методистом в роботі літніх Міжнародних курсів інтерпретації в польському місті  Ланцюті, був також доповідачем на ювілейній конференції Європейської асоціації струнників (ESТА) в Сан-Лоренцо ель Ескоріал (Іспанія, близько Мадриду). Підчас конференції відбулися яскраві педагогічні, мистецькі спілкування з видатними музикантами, передусім, з Головою цієї конференції Ієгуді Менухіним. Неодноразово був науковим опонентом та рецензентом при захисті дисертацій в консерваторіях Москви, Ленінграда, у тому числі і закордонних пошукувачів з Алжиру, Югославії, Польщі. Рецензував також монографії, підручники, наприклад у 1965 році в газеті «Культура і життя» випуск першого тому «Методики навчання гри на скрипці» В.К.Стеценка, а в 1990 році був рецензентом книги Л.С.Гінзбурга і В.Ю.Григор’єва «История скрипичного искусства». За час роботи отримав багато нагород та відзнак, а саме: Відзнака Міністерства Культури і туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв», Пам’ятна медаль Катовіцької Музичної Академії, Пам’ятна медаль Музичного Товариства ім. Кароля Ліпінського в в м. Радзинь-Подляський та інші.

Богдан Каськів (нар. 1941 р.) – заслужений діяч мистецтв України, завідувач кафедри скрипки ЛНМА імені М.В.Лисенка, професор.

Після закінчення 1959 р. Львівської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату імені С. Крушельницької (клас проф. П. Макаренка) продовжив навчання у Львівській державній консерваторії імені М. В. Лисенка (клас проф. Д. Лекґера). З 1968 до 1971 р. – асистент-стажист Московської державної консерваторії імені П. І. Чайковського (клас проф. Д. Циганова). З 1973 р. завідує кафедрою струнно-смичкових інструментів (згодом кафедрою скрипки).

За час педагогічної діяльності підготував більше 70 скрипалів, які працюють солістами, артистами оркестрів, викладачами музичних навчальних закладів України та за її межами. Серед них: ректор ЛНМА імені М. В. Лисенка, народний артист України, кандидат мистецтвознавства, професор І. Пилатюк, народний артист України, завідувач кафедри камерного ансамблю та квартету ЛНМА імені М. В. Лисенка, професор А. Микитка, заслужений діяч мистецтв України, професор ЛНМА імені М. В. Лисенка О. Когут, народний артист України, професор Івано-Франківського педагогічного університету імені В. Стефаника Петро Терпелюк, народний артист України, професор ЛЕНМА імені М. В. Лисенка, художній керівник та диригент камерного оркестру «Віртуози» С. Бурко, кандидат мистецтвознавства, професор ЛНМА імені М. В. Лисенка В. Заранський, доцент ЛНМА імені М. В. Лисенка Т. Сиротюк, доцент Харківського національного університету культури і мистецтв імені І. Котляревського С. Євдокімов, музичний директор міжнародної музичної академії імені І. Менухіна (Швейцарія), соліст і концертмейстер камерного оркестру «Камерата», професор Женевської консерваторії, лауреат багатьох престижних міжнародних конкурсів скрипалів, учасник численних міжнародних фестивалів О. Каськів, концертмейстер молодіжного симфонічного оркестру DA CAPO Ю. Олійник.

Б. Д. Каськів опублікував понад 50 науково-творчих та методичних праць. У його доробку є переклади для скрипки та фортепіано, для струнного квартету, для скрипки та оркестру. Особливої уваги заслуговує довголітня співпраця з видатним композитором сучасності М. Скориком. Редакції дев’яти Концертів для скрипки з оркестром, Другої Сонати для скрипки та фортепіано (виданої в Нью-Йорку), струнного квартету in F, перекладення та редакції численних п’єс для скрипки та фортепіано, для скрипки і камерного оркестру, а також творів українських композиторів В. Барвінського, С. Людкевича М. Колесси, Є. Станковича, В. Кікти, скрипкового концерту В. Задерацького (перше виконання О. Каськівим), трьох концертів для скрипки з оркестром Ю. Стасюка (перше виконання Д. Лиском). Підготував для ЛНМА іменгі М. В. Лисенка навчальну програму з фаху «Скрипка», навчальний посібник «Вивчення оркестрових партій», ряд методичних розробок, вступне слово до компакт-диску Шести Сонат Є. Ізаї для скрипки соло у виконанні О. Каськіва на скрипці роботи Гварнері дель Джезу (Швейцарія).

За більш ніж 50-річну творчу діяльність в якості соліста та учасника різних камерних ансамблів Б. Каськів виступив з численними концертами в Україні, Росії Литві, Польщі, Вірменії, Грузії, Білорусії, США, Канаді, Швеції, Франції, Італії, Бельгії, Швейцарії. В програмах звучали твори західноєвропейських та українських композиторів. Вперше виконувалися твори С. Людкевича, В. Барвінського, М. Колесси, М. Скорика, Є. Станковича, В. Кікти, які були виконані і на міжнародних фестивалях «Віртуози», «Контрасти», «Київська весна», Культур пограниччя» (Польща). Струнному квартету Львівської державної консерваторії імені М. В. Лисенка (Б. Каськів – І скрипка) був присвячений Квартет «Lamento» французького композитора Р. Лануа, який прозвучав у м. Ліль (Франція) та в Україні на фестивалі «Контрасти».

Б. Каськів постійно підтримує творчі контакти з Міжнародною музичної Академією імені І. Менухіна та Женевською консерваторією. Кращі студенти Б. Каськіва навчалися в академії імені І. Менухіна, а студентки В. Раденко та Х. Грицюк отримали звання лауреатів Міжнародного конкурсу молодих виконавців (Швейцарія).

Б. Каськів зробив вагомий внесок у розвиток львівської скрипкової школи. Це засвідчують успіхи його численних учнів, його велика концертна діяльність, редакторська праця, робота в джурі багатьох міжнародних, республіканських, регіональних конкурсів скрипалів, виступи у пресі, на радіо та телебаченні.

Після закінчення з відзнакою Львівської консерваторії (клас проф. Лесі Деркач) з 1968 р. працює на кафедрі скрипки Лідія Шутко. Ще студенткою вона виявила себе яскравим концертним виконавцем, отримала І премію на Всеукраїнському конкурсі в Києві (1967). З 1969 по 1971р. навчалася в аспірантурі при Національній музичній академії України (клас проф. Олега Криси). У 1972–1974 рр. стажувалася в Московській консерваторії у класі професорів Давида Ойстраха і Юрія Янкелевича. Великий вплив на формування скрипальки мали також творчі контакти з Леонідом Коганом, Михайлом Вайманом, Борисом Гутніковим, Петром Бондаренком, Ольгою Пархоменко, Олексієм Гороховим. Лідія Шутко – лауреат міжнародних конкурсів: ім. Й. С. Баха (Лейпціг, 1972), ім. П. І. Чайковського (Москва, 1974), ім. Я. Сібеліуса (Гельсінкі, 1980). З 1994 р. вона – Народна артистка України, їй присвоєно вчене звання професора. З великим успіхом проходили концерти Лідії Шутко в Польщі, Чехії, Словаччині, Болгарії, Німеччині, Фінляндії, Іспанії, Мексиці. Вона є постійним учасником міжнародних фестивалів, зокрема, “Віртуози”, “Контрасти”, “Київ-мюзік-фест”. За 35-річний творчий шлях з нею виступали відомі українські та зарубіжні дириґенти – С. Сондецкіс, А. Янсонс, В. Дударова, М. Колесса, І. Паїн, Д. Пелехатий, Ю. Луців, В. Чернушенко, Є. Шахназаров, В. Балей, А. Гарабекян, Х. Ерл, Р. Ревакович, Г. Прім-Берґарт, К. Хаґель, Т. Мандл, О. Ленард, А. Балкас, Й. Шайнович, Е. Ран, М. Хомен, Г. Маттес, Ф. Лозано, В. Жорданія, В. Жадько, Ф. Глущенко, В. Здоренко, Ю. Гуляницький, Є. Дущенко, Г. Кліментьєв, Є. Товстуха, Я. Колесса, І. Юзюк, Р. Филипчук, О. Геринович, І. Пилатюк. У концертному репертуарі скрипальки найвизначніші твори світової класики. Лідія Шутко виконувала монографічні програми з творів А. Вівальді, Й. С. Баха, Л. ван Бетовена, Й. Брамса, Е. Ізаї, П. Сарасате, Ф. Крейслера, К. Шимановського, П. Чайковського, С. Прокоф’єва. Вагоме місце у виконавстві Л. Шутко займають твори українських композиторів, зокрема львівських, а також композиторів української діаспори. На Українській студії документальних фільмів було знято фільм-концерт “Грає Лідія Шутко”. Вийшов у світ записаний разом з О. Козаренком компакт-диск з творів Л. Бетовена, Б. Лятошинського, М. Скорика, О. Козаренка. Про високий виконавський рівень гри Л. Шутко свідчать рецензії видатних музикантів Д. Ойстраха, Д. Циганова, Б. Которовича, О. Криси, В. Григор’єва, А. Кос-Анатольського, М. Скорика. У 2001 р. Л. Шутко відзначена преміями “Львівська слава” та імені Станіслава Людкевича. За час роботи на педагогічній ниві професор Лідія Шутко виховала понад 75 скрипалів. Її випускники – аспіранти, викладачі музичних навчальних закладів, солісти та артисти симфонічних і камерних оркестрів, які успішно працюють в Україні та за її межами, зокрема Австрії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Словаччині, Канаді, Англії, Греції. Серед вихованців професора Л. Шутко є лауреати всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних конкурсів – Н. Цайц, О. Дулиба, Н. Липецька, О. Шутко, П. Довгань, О. Куриляк, О. Дем’янчук, Я. Терещенко, В. Заранський, М. Курило-Семчишин, О. Петрик, А. Війтович, М. Ясиновська, Я. Бабський, О. Гаргай, О. Божик, А. Остапчук, О. Шмідке, Л. Макарова та ін.

До святкування свого 60-річчя, професор Л. Шутко підготувала ряд цікавих концертів: ювілейний концерт в рамках фестивалю «Контрасти», фестиваль давньої музики «Тріо-сонати «Високого Барокко». В 2007 р. відбулися її сольні концерти по містах України: Дніпропетровськ, Київ, Кривий Ріг, Луцьк, Ів.-Франківськ та інших. Велика частина концертного репертуару Л. Шутко знаходиться у фондах радіо і телебачення України. Нещодавно вийшов компакт-диск, присвячений українській скрипковій сонаті. Л. Шутко також закінчила запис компакт-диску з творів Д. Шостаковича.

Враховуючи великий творчий виконавський і педагогічний доробок Лідії Остапівни, вона була нагороджена почесними грамотами Міністерства культури та Верховної Ради України.

З 1969 р. на кафедрі скрипки працює Ореста Когут (нар. 1947 р.) – заслужений діяч мистецтв України, професор. Навчалася у Львівській спеціальній музичній школі-інтернаті у педагогів: С.Амермана, Б.Камінського та О.Тюппи; у Львівській державній консерваторії ім. М.Лисенка у класі професора Д.Лєкгера та його асистента Б.Каськіва; в асистентурі-стажуванні Ленінградської консерваторії ім. М.Римського-Корсакова у класі професора М.Бєлякова. Педагогічну діяльність розпочала асистентом професора Д.Лєкгера, будучи студенткою 5-го курсу. Випускники класу О.Когут – музиканти-професіонали успішно працюють артистами оркестрів та педагогами. Серед них є лауреати міжнародних конкурсів та престижних фестивалів в Україні, Англії, Франції, Чехії, зокрема, квартет «Класик-Модерн» у складі: М.Курило, Р.Сокрута, В.Мегеден, С.Канчалаба, а також квартетисти О.Петрик, М.Ясіновська, П.Чайковський, О.Бабич. Яскравими музикантами – випускниками класу О.Когут є скрипалі: Соломія Івахів та Євген Крук. С.Івахів – відома популяризаторка творів українських композиторів, солістка та виконавиця камерної музики, грою якої захоплюється публіка як в Україні, так і в багатьох країнах світу, а музичні критики відзначають її високу технічну майстерність у поєднанні з винятковою музикальністю виконання. С.Івахів, успішно працює педагогом – завідує струнним відділом в Університеті Коннектикуту (США). Є.Крук – концертмейстер відомих симфонічних оркестрів: «К & К «Philharmoniker» Українсько-австрійської музичної агенції Da Capo та «INSO-Львів». Виступає також як соліст у найпрестижніших залах Європи та Азії.

О.Когут має чималі здобутки у виконавській сфері. Як солістка виступала з симфонічним та камерними оркестрами. Очолює квартет «Мелодія», з яким виступала на фестивалях: Г.Венявського (Щавно, Польща), «L’Onda Musicale» (Салерно, Італія), «Київ-Мюзик-Фест» (Київ); за співучастю видатного австрійського гітариста Лео Вітошинського на фестивалях «Віртуози» (Львів), «Бах-Фест» (Суми, Шостка) та в циклі концертів по Західній Україні. Будучи концертмейстером камерного оркестру «Трембіта», брала участь також як солістка у фестивалях: «Музика в старому Кракові» (Краків, Польща), «Вратіславія-Кантос» (Вроцлав, Польща), Вендсисельському фестивалі у Данії, «Київ-Мюзик-Фест» та «Віртуози» в Україні.

Професор О.Когут зредагувала сольні та квартетні партії творів композиторів: В.Витвицького, В.Барвінського, М.Колесси, С.Скорика, Б.Фільц, О.Козаренка. Видала навчальний посібник «Вивчення творів українських композиторів для струнного квартету» у двох частинах, опублікувала ряд методичних статей у професійних журналах.

Доцент Любов Чайковська (нар. 1943 р.) Після навчання в ЛМШ ім.С.Крушельницької (клас скрипки педагога Михайлова К.К.) у 1961 р. поступила у Львівську консерваторію (у клас проф. Лекгера Д.М.), яку відмінно закінчила в 1967 р., дістаючи рекомендацію на навчання в аспірантурі. Поступає в аспірантуру при Київській державній консерваторії до відомої української скрипальки проф. Пархоменко О.М. і закінчує її в 1970 р. Цього ж року завойовує звання лауреата Всеукраїнського конкурсу молодих виконавців. Багато виступає з концертами, приймає участь в урядових заходах (Декада Українського мистецтва в РРФСР), а також за межами СРСР (у Польщі та Угорщині). Навчаючись в аспірантурі, прийняла пропозицію заслуженого діяча мистецтв України Я. Орлова зайняти місце концертмейстера новоствореного Державного оркестру народних інструментів. За активну творчу та виконавську діяльність нагороджена десятьма грамотами Міністерства культури України.

У 1971 р. починає педагогічну роботу як старший викладач кафедри камерного ансамблю Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. Продовжує активну виконавську діяльність як соліст і ансамбліст, зокрема – в складі квартету: Л. Чайковська (І скрипка), О. Когут (ІІ скрипка), Ю. Женчур (альт), Р. Фесюк (віолончель), виконуючи багато музики українскої класики та молодих львівських композиторів (С. Людкевича, М. Колесси, А. Гнатишина, Д. Задора, В. Фліса, М. Скорика, В. Камінського). Про активну артистичну діяльність Любові Костянтинівни не тільки в Україні, а й за її межами, свідчать близько 30 афіш з програмами скрипкової та камерної музики в ансамблях з такими піаністами як І. Поляк, С. Дайч (орган), М. Крих, Л. Оніщенко, А. Станько, Й. Єрмінь, С. Виноградова та ін. За підготовку квартету до Всесоюзного конкурсу студентських квартетів, що відбувся в Москві в 1989 р. нагороджена «Почесною грамотою» жюрі конкурсу, а квартет в складі О. Тельвах, Ш. Даровці, О. Гутник, О. Журова став лауреатом цього конкурсу.

З 1991 до 2000 р. викладає в Музичній академії м. Вроцлава (Польща), де веде клас скрипки, одночачсно працюючи в симфонічному оркестрі Вроцлавської філармонії, з яким гастролює в країнах Західної Європи (Австрія, Німеччина, Голандія, Іспанія). Після повернення до Львова продовжує працювати в ЛДМА на кафедрі скрипки. Обіймаючи посаду доцента кафедри, не припиняє також і творче життя на сцені (концерти з творів К. Шимановського, з творів Й. Брамса, концерт музики композиторів Іспанії та ін). Л. Чайковська кілька разів приймала участь в роботі жюрі Конкурсу юних виконавців ім. М. Лисенка в м. Івано-Франківську, а також в жюрі Львівського дитячого конкурсу «Молоді таланти».

З 1973 р. у Львівській національній музичній академії ім. М. Лисенка працює Володимир Заранський (нар. 1947 р.), професор, кандидат мистецтвознавства, у 1980-1992 декан. У 1971р. закінчив Львівську консерваторію імені М.В.Лисенка (клас проф.Б.Каськіва), в 1981 – аспірантуру в Національній музичній академії України ім. П.І.Чайковського (клас проф. В.Стеценка), неодноразово проходив стажування в Московській консерваторії та Московському музично-педагогічному інституті ім. Гнесіних (творчі керівники – професори Петро Бондаренко, Валерій Климов, Ігор Безродний).

За час роботи В.Заранський випустив більше 70 студентів-скрипалів і понад 60 з квартету та камерного ансамблю. В класі з фаху у нього навчалися лауреати та дипломанти міжнародних конкурсів у Чехії, Словаччині, Італії, Іспанії, Австрії, Німеччині, Румунії, Україні, Росії, США, Канаді і інших країнах – А.Савицька, Н.Привалова, Н.Федюк, І.Муравйов, Т.Зданюк, Я.Милявська, Ю.Дмитерко, В.Баран, С.Вільчинський, М.Гав’юк, С.Кукоба, Т.Гоцко, В.Пиріжок. Зокрема – А.Савицька – лауреат 17 міжнародних конкурсів (з них 9- перших премій), у 2003р. здобула Першу премію на міжнародному конкурсі скрипалів ім.П.Сарасате в Іспанії; Н.Федюк – лауреат 22 міжнародних конкурсів.

З 1972 р. В.Заранський помічник концертмейстера, а з 1989 по 1992 – концертмейстер, керівник та диригент Львівського камерного оркестру, концертував в програмах міжнародного фестивалю камерної музики в Ланьцуті (Польща), в музичних фестивалях «Віртуози» та «Музика композиторів української діаспори» у Львові. Він є постійним учасником фестивалів «Ігор Стравинський і Україна», що проводиться щорічно у м.Луцьку та “Музичне сузір’я Закарпаття” в Ужгороді. Багато цікавих програм було виконано ним в ансамблі з піаністом, лауреатом Республіканського конкурсу, доцентом Богданом Тихонюком. Як скрипаль та альтист приймав участь у першому виконанні творів українських композиторів – М.Колесси, М.Скорика, Є.Станковича Р.Сімовича, Д.Задора та ін.

Володимир Заранський багато разів брав участь в роботі оргкомітетів з проведення Всеукраїнських та Всесоюзних конкурсів, запрошувався членом журі Міжнародних конкурсів в Україні, Росії і Польщі. В 2008р. нагороджений почесним званням «Zasluzony dla kultury Polskiej». Видавництво “Советский композитор” опублікувало у виконавській редакції В.Заранського нові твори сучасних композиторів для скрипки та різних складів інструментальних ансамблів, серед них – Камерна симфонія Е.Денисова, Каприччіо Б.Тіщенка, всього більше 50 творів. Він захистив дисертацію на тему «Український скрипковий концерт». Тенденції жанрово-стильової динаміки” і у фахових виданнях опубліковав більше 60 наукових праць з питань скрипкової творчості сучасних українських композиторів, в 2003р. вийшов у світ навчальний посібник до курсів з історії української музики та скрипкового виконавства „Український скрипковий концерт”. Його статті публікуються в «Музичній енциклопедії України», що видає Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т.Рильського Національної академії наук України. З 1998 р. постійно очолює ДЕК в Ужгороді, Івано-Франківську, Хмельницьку. Він є творчим керівником тематичних концертних проектів у філармоніях і музеях Ужгорода, Івано-Франківська, Луцька, Хмельницького і Львова.

З 1978 р. працює на кафедрі доцент Наталія Пославська (нар. 1948 р.). Після закінчення у 1972 р. Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка (клас проф. Д. Лекґера) продовжила навчання в аспірантурі Петербурзької державної консерваторії ім. М. Римського-Корсакова на кафедрі історії та теорії виконавства (наук. керівник – професор, доктор мистецтвознавства Л. М. Раабен). У 1988 р. захистила кандидатську дисертацію на тему “Скрипкові концерти І. Стравінського і А. Берга”. Тематика її наукових пошуків – тенденції розвитку камерно-інструментального ансамблю ХХ сторіччя, вона є автором науково-методичних праць і статей. Розробила новий курс лекцій з історії смичкового мистецтва та семінар з сучасної музики для струнно-смичкових інструментів, де вперше на Україні проблеми сучасної музики розглядаються в аспекті струнно-смичкового виконавства. Доцент Н. Пославська у співавторстві з професором Д. Колбіном видала план-конспект з історії смичкового мистецтва, розробила “Курс сучасної музики для студентів-струнників”, написала посібники “Скрипковий концерт А. Берга в контексті австрійського експресіонізму” (2005 р.), “Зарубіжний скрипковий концерт ХХ ст. в апекті експресіонізму та неокласицизму” (2007 р.), «Західно-європейський скрипковий концерт 30-х років ХХ століття» (2021), «Скрипковий концерт Альбана Берга в контексті австрійського експресіонізму» (2021). 

Маючи широку і всесторонню обізнаність в області скрипкової музики ХХ ст., Наталя Павлівна веде дуже цікаву роботу зі студентами, керуючи бакалаврськими та магістерськими роботами, залучаючи тим самим їх до досліджень і всестороннього висвітлення проблем сучасної музики. Провела цикл доповідей та лекцій-концертів, багато років керувала струнною секцією СНТТ.

Тетяна Сиротюк (1952 р. н.) працює на кафедрі скрипки з 1975 року. Закінчила Кременецьку музичну школу, Тернопільське музичне училище (клас Конєва Б. Г.) та Львівську державну консерваторію ім. М. В. Лисенка (клас професора Каськіва Б. Д.). Після закінчення консерваторії працювала концертмейстером, викладачем на кафедрі камерного ансамблю, концертмейстером оркестру оперної студії, викладачем, а з 2005 року на посаді доцента кафедри скрипки ЛНМА ім. М. В. Лисенка.

Підготувала понад 50 скрипалів, серед яких Олег Каськів – лауреат багатьох міжнародних конкурсів, професор Женевської консерваторії, Міжнародної музичної академії ім. І. Менухіна в Швейцарії, Ліля Бріль – дипломант Міжнародного конкурсу в Польщі (2013 р.), Марта Коломієць – дипломант Всеукраїнського конкурсу скрипалів і Хмельницькому (2018 р.), Андрій Савка – кандидат мистецтвознавства.

У складі струнного квартету викладачів консерваторії з камерним оркестром викладачів Дрогобицького музичного училища, ансамблем «Відродження» виступала в концертних залах Англії, Швеції, Італії, Німеччини, Франції, Польщі, на міжнародних фестивалях «Контрасти», «Віртуози» у Львові, «Культур пограниччя» у Польщі.

У співпраці з Б. Каськівим підготувала ряд методичних розробок, редакцій партій скрипки для струнних квартетів, редакції партії скрипки творів українських композиторів.

Дослідила життєвий і творчий шлях відомих українських скрипалів Ю. Криха (стаття «Юрій Крих – педагог-виконавець») та Б. Каськіва (книга «Творчий портрет Богдана Каськіва»).

Неодноразово проводила майстер-класи і Міжнародній музичній академії ім. І. Менухіна, підвищувала свій фаховий рівень на майстер-класах відомих скрипалів А. Лисого, А. Чумаченко, Л. Прунару та М. Венгерова.

Оксана Андрейко (1959 року народження) після закінчення Львівської державної консерваторії, нині Національна музична академія ім. М.В.Лисенка у 1983 році за спеціальністю скрипка (клас проф. Шутко Л.О.), працювала концертмейстером кафедри камерного ансамблю (1978-1991рр.), а з 1991 року викладає на кафедрі скрипки, є професором кафедри скрипки даного вузу.

За час роботи випустила понад 90 спеціалістів в галузі скрипкового виконавства – з них понад 70 бакалаврів та магістрів. Студенти класу Андрейко О.І. виступали з численними сольними концертами, концертами з оркестром, брали участь у міжнародних конкурсах, про що свідчать конкурсні нагороди та дипломи (конкурс ім. Коціана, диплом, м. Прага, Чехія, 2007 р.; конкурс ім. Е.Кока, 2 місце, диплом за педагогічну майстерність, м. Кишинів, Молдавія,2011 р.; конкурс ім. Е.Кока, диплом, м. Кишинів, Молдавія, 2017 р.; конкурс інтерпретації музики, третє місце та диплом, диплом за педагогічну майстерність, диплом за участь у журі конкурсу, Перемишль, Польща, 2018р.; конкурс GAMES WORLD ART, друге місце, Іспанія, 2021р). Як виконавець О.Андрейко в 1992 році записала на Львівському телебаченні цикли програм «Романтична скрипкова соната» (С. Франк, Е. Гріг), «Сучасна українська соната» (Є. Станкович, М. Скорик). На Львівському радіо записала Сонату для скрипки та фортепіано А.Солтиса (1989р.) та «Метаморфози» М. Кузана (1995р.), а також цикл Сонат Й. С. Баха для скрипки та клавесину (1996 р.). Приймала участь у міжнародному фестивалі «Віртуози» у Львові (1995р.), виступала у Краківській музичній академії з сольними концертами ( 1993 та 1994 рр.). Неодноразово виступала з сольними програмами та з симфонічним оркестром у Львівській філармонії (Й.С.Бах – Сонати для скрипки та клавесину, 1994 р., «Вечір скрипкових сонат Й. Брамса», 1995р., М. Кузан «Метаморфози», 1995р., К. Шимановський – Концерт №1 для скрипки та оркестру, 1997 р., Й. С. Бах – Концерт ля-мінор для скрипки та оркестру, 2000 р.).

У 2004 році захищена кандидатська дисертація «Методи вдосконалення виконавського апарату музиканта-інструменталіста», у 2005-2006 роках присвоєно звання доцента та доктора філософії музики. У 2014 році захищено докторську дисертацію за темою «Теорія та методика виконавської культури скрипаля у вищих мистецьких закладах освіти». У 2019 році Андрейко О.І. присвоєно вчене звання професора.

Андрейко О. є автором більше 80 наукових праць, серед них – монографії «Виконавська культура скрипаля : теорія та методика формування» (Львів, 2013); «Theory and Methodology of Violinist’s Performing Culture Formation» (Lambert Academic Publishing, Saarbrucken, 2014), а також участь у колективній монографії «Professional Artistic Education and Culture within Modern Global Transformations» зі статтею «Formation of Musician’s Performance Culture» (Cambridge Scholars Publishing, 2018). У 2017 році Андрейко О. виданий навчальний підручник «Теоретико-методичні засади формування виконавської культури музиканта-інструменталіста». Проходила міжнародні стажування та отримала міжнародні сертифікати: «Koncepcja wykonawczo-interpretacyjna utworu muzycznego” (Warszawa, 2000), «Innovative Technologies in Scienceand Education: EuropeanExperience» (Chestochowa, Poland, 2016). Науково-практичні досягнення авторської скрипкової методики Андрейко О.І. відображені у міжнародних виданнях Web of Science 2017 та 2019 років.

В період 1993-1995 та з 1999 р. на кафедрі скрипки працює Ігор Пилатюк – народний артист України, Академік Національної академії мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор, лауреат обласної премії ім. С. Людкевича, нині ректор Львівської національної му­зич­ної академії імені М.В.Лисенка (з 1999 р.), відомий український музикант-скрипаль, диригент, педагог, науковець. Народився в 1954 р. в м. Бучачі, Тернопільської обл. Навчався: 1962-1968 рр. – Бучацька музична школа; 1968-1973 рр. – Тернопільське музичне училищі ім. С.Крушель­ницької (клас скрипки О.І.Татарінцева); 1973-1978 рр. – Львівська державна консерваторія ім. М. Ли­сенка (клас зав. кафедри скрипки, проф. Б. Каськіва). З 1978 р. працював в Івано-Франківському музичному училищі ім. Д. Сі­чин­ського. В 1982 р. за його ініціативою при Івано-Франківській філармонії був створений камерний оркестр. Ігор Пилатюк став його першим художнім керівником і головним диригентом. Камерний оркестр під його орудою стає переможцем І-го міжнародного конкурсу камерної музики (м. Хмель­ницьк, 1991 р.), гастролює по Україні, а згодом здійснює свої перші закордонні турне. З колективом працюють видатні виконавці: Б. Которович, С. Кравчен­ко, Л. Шутко, К. Стеценко, О. Кришталь­ський, В. Чернушенко (хорова капела ім. М. Глінки з Санкт-Петер­бургу). Саме в цей період на Українському радіо колективом записано понад 30 творів, які увійшли до золотого фонду звукозапису. Оркестр під керівництвом І. Пилатюка – постійний учасник концертів та програм державного масштабу: виступи в Палаці «Україна», участь у проведенні Днів культури України в Білорусії, Казахстані, Росії. Ігор Пилатюк широко популяризує та пропагує українську класичну та сучасну музику. Вперше в Україні під його керівництвом прозвучали твори в перекладі для камерного оркестру М. Лисенка, Я. Сте­пового, а також написані для ка­мерного оркестру твори В. Витвицького, О. Козаренка, І. Щербакова, І. Кириліної, Є. Станковича, М. Скорика. В 1993 р. за активну гастрольно-концертну діяльність, популяризацію класичної та вітчизняної музики І. Пилатюк отримав звання заслуженого артиста України.

Період 1992-1997 рр. – це широкомасштабна міжнародна концертна діяльність, гастролі та майстеркласи в Швеції, Фінляндії, Норвегії, Німеччині, Польщі. Разом з Ігорем Пилатюком концертує його донька і учениця Анастасія – лауреат вісьмох міжнародних конкурсів (ім. М. Лисенка – Україна, ім. П’єра Лант’є – Франція, Скандинавський конкурс скрипалів Вестероуз – Швеція), син Назарій – лауреат конкурсу ім. М.Лисенка, ім. К.Флеша – Угорщина, а також його дружина Олена Пилатюк – талановита піаністка, дипломант кількох міжнародних конкурсів. В усіх програмах поряд з творами світової класики виконуються твори українських, зокрема, львівських композиторів – М.Колесси та М.Скорика. Практично немає жодного твору, написаного цими композиторами для скрипки, камерного оркестру чи камерного ансамблю, які б не були ним виконані. В 1999 р. Указом Президента України Ігору Палатюку присвоєно почесне звання «Народний артист України».

Результативною, плідною є педагогічна та наукова праця І. Пилатюка. Він належить до музикантів, які не лише постійно проводять плідну концертну роботу, але безпосередньо є організатором та творцем мистецьких проектів. І.Пилатюк сам пропонує нові ідеї, котрі потім реалізує в самобутніх формах. Його діяльність реально сприяє популяризації української національної музичної культури на світовому рівні. Він виховав понад 30 лауреатів Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів, постійно націлює своїх вихованців на виконання української музики та включення її в концертні програми під час гастролей країнами Європи та Америки. В його класі навчалися такі талановиті, нині успішно концертуючі музиканти як О. Семчук, А. Пилатюк, М. Брилин­ський, М. Ткачик, Н. Пилатюк, Ф. Касік, Б. Півненко, С. Семчук, М. Стрельбицька. Будучи яскравим практиком, І. Пилатюк є автором ряду методичних розробок, публікацій, одноосібних посібників. В 2003 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Скрипкова творчість Мирослава Скорика в соціокультурному контексті другої половини ХХ ст.».

Очоливши в 1999 р. Львівський державний вищий музичний інститут ім. М. Лисенка, приклав чимало зусиль для інтеграції цього славного навчального закладу в європейську спільноту, став його головним реформатором. В 2002 р. Вищий музичний інститут пе­рейменовано в музичну академію, а в 2007 р., заклад, який завжди був за духом, діяльністю, своєю історичною місією – національним, відповідно до Указу Президента В. Ющенка від 13 вересня 2007 р. за № 863/2007 отримує статус національного.

Як диригент, він співпрацює з багатьма українськими та європейськими колективами. Засновник Івано-Франківського камерного оркестру обласної філармонії, головним диригентом якого він був впродовж 15 років, фундатор Міжнародного конкурсу вокалістів ім. Теодора Терен-Юськіва, Міжнародного конкурсу піаністів ім. Ф.Шопена, Всеукраїнського конкурсу скрипалів, Міжнародного конкурсу скрипалів Мирослава Скорика. Від 1999 року Ігор Пилатюк – головний диригент Львівського камерного оркестру «Академія»,  що активно гастролював в Україні, Німеччині, Швеції. Впродовж останніх десяти років – незмінний головний диригент Міжнародного фестивалю «Бескиди без кордонів» (м. Сянок, Польща). Надзвичайно великою є подвижницька робота Ігоря Пилатюка. І. Пилатюк – модератор і виконавець (як диригент) багатьох мистецьких проектів: «П’ять хорових кантат на слова Тараса Шевченка», сценічно-театралізованого дійства на музику Й. Гайдна «Сім слів Спасителя на Хресті» (2007, Львівська національна опера); «П’ять скрипкових концертів Мирослава Скорика» (Львівська і Київська національні філармонії); ретроспективних концертів присвячених ювілеям Ф. Ліста, Ф. Шопена, за участю українських  і польських виконавців (Україна–Польща); «Ігор Пилатюк та його учні»;  «П’ять концертів Л. Бетховена» для фортепіано (соліст – С.Едельман) та багато ін.  Він є справжнім похресним батьком молодих талановитих музикантів, благословляючи їх на творчий шлях мистецького світу.

І. Пилатюк – член жюрі багатьох міжнародних конкурсів в Україні, Угорщині, Польщі, Італії; член Президії Українського фонду культури та опікунської ради програми «Нові імена України»; нагороджений урядовими нагородами: орденом «За заслуги» ІІІ-го ступеня (2004), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009), Грамотою Папи Бенедикта XVI, Почесною відзнака  «Zasłużony dla Kultury Polskiej» (2015), Срібною Медаллю «Zasłużony Kulturze Gloria Artis» (2019), Золотою Медаллю Національної академії мистецтв України (2019), численними грамотами та відзнаками Міністра культури України.

Наукові інтереси І. Пилатюка пов’язані з педагогічною роботою на кафедрі скрипки ЛНМА імені М.В. Лисенка, перебувають у площині проблематики історії та теорії музичного виконавства, актуальних проблем музичної педагогіки.

З 2005 року на кафедрі скрипки працює Юрій Соколовський (нар. 1961 р.), лауреат премії імені Д. Є. Задора в жанрі музичного і виконавського мистецтва (1999), заслужений діяч мистецтв України (2018), професор (2019). Після закінчення у 1985 р. Львівської державної консерваторії імені М.В. Лисенка (клас доц. О. Вайсфельда) та аспірантури НДІ педагогіки Академії наук України у 1990 р. захистив кандидатську дисертацію з проблем музичної педагогіки. З 1985 року працював артистом та солістом камерного оркестру «Концертіно» Кіровоградської обласної філармонії. Тривалий час викладав скрипку в Кіровоградському та Ужгородському музичних училищах, в Ужгородському заочному факультеті Донецької державної консерваторії імені С. С. Прокоф’єва. Поряд з викладацькою роботою, з 1997 по 2004 роки був художнім керівником та І скрипкою Ужгородського муніципального струнного квартету, який за час своєї діяльності провів понад 300 концертів у містах України та за кордоном, виступав на багатьох міжнародних і всеукраїнських фестивалях, записав 8 CD та 6 музичних фільмів, багато з яких були відзначені дипломами. З 2012 року – секретар кафедри скрипки. За час роботи в академії був виконавчим директором багатьох конкурсів, що проводилися на її базі – Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів скрипалів, піаністів, віолончелістів, контрабасистів, вокалістів, камерних ансамблів та квартетів тощо, був Головою журі Всеукраїнського конкурсу скрипалів ім. Л. Когана (м. Дніпро, 2014, 2016, 2018) та Всеукраїнського конкурсу ім. Ю. Хілобокова (м. Кропивницький, 2015-2022), Всеукраїнського конкурсу виконавців на струнно-смичкових інструментах «Чайковський-Фест» (м. Тростянець, 2019), членом журі міжнародних конкурсів «Срібний Дзвін», «Дельфійські ігри» та інших. Як скрипаль виступав в дуеті з віолончелістом Д. Фіндлей (Канада), піаністами – Г. Добрушкіним (Мексика), заслуженою артисткою України А. Станько та заслуженим діячом мистецтв України В. Теличко. Брав активну участь у спільному українсько-норвезькому проекті на факультеті музики та мистецтва Університету м. Трьомсе СРЕА-2011/10053, де у 2013 р. виступав з майстер-класами. З 2016 року очолює підкомісію Науково-методичної ради МОН України зі спеціальності 025 «Музичне мистецтво», яка займається розробкою стандартів музичної освіти зі ступенів «бакалавр», «магістр», «доктор». За час своєї педагогічної діяльності в Академії та ЛССМШІ імені С. Крушельницької підготував 17 лауреатів міжнародних та всеукраїнських конкурсів скрипалів, камерних ансамблів та квартетів, серед яких А. Іваницький, Р. Левчук, Л. Краснюк, Т. Бервецький, М. Лозан, Б. Дяченко, Р. Коваленко, дует у складі Р. Закопець та О. Шиманської, струнні квартети у складі: О. Погонич, Я. Нич, Ю. Маршалик, І. Чекайло та М. Громадська, Н. Цеслів, В. Педорич, Б. Синюра та інші.

Ю. Соколовський – член Національної ліги українських композиторів (секція музикознавство) (2001), нагороджений Почесною грамотою Міністра культури України «За вагомий особистий внесок у створенні духовних цінностей та високу педагогічну майстерність» (2009), автор понад 60 наукових праць з проблем музичної педагогіки та естетики музики, серед яких монографічні навчальні посібники та підручники.

З 2011 року на кафедрі скрипки працює Назарій Пилатюк (н. 1987 р.) – заслужений артист України, кандидат мистецтвознавства, професор кафедри скрипки, соліст Національного будинку органної та камерної музики України. Закінчив ЛНМА імені М.В.Лисенка та аспірантуру в класі народного артиста України, професора Пилатюка І. М. Удосконалював виконавську майстерність на майстер-класах професорів Богодара Которовича ‎(2000-2007), Захара Брона (Польща, 2002; Москва, 2004; Гамбург, 2006), Міхаеля Фрішеншляґера (Австрія, 2003, 2005), Йосифа Томашека (Австрія, 2004), Анни Чумаченко (Мюнхен, 2007). У 2014-2015 роках стажувався в академії ім. Ф. Ліста (Ваймар, Німеччина) у класі професора М. Сімми.

Н. Пилатюк – видатний український скрипаль, лауреат багатьох виконавських конкурсів, серед яких Міжнародний конкурс скрипалів імені К. Флеша, Міжнародний музичний конкурс імені М. В. Лисенка, Міжнародний конкурс скрипалів імені Ю. Янкелевича. Учасник багатьох мистецьких фестивалів, серед яких «Мusic-Fest» (Київ, 1999), «Дні культури України в Молдові» (Кишинів, 2000), «Зірки планети» (Ялта, 2001-2003), «Январские вечера» (Брест, 2004), «Музика – наш спільний дім» (Харків, 2003), «Дні музики над Одером» (Польща), Фестивалю імені А. Дідура (Польща, 2005), Фестивалю німецької музики в Польщі (Польща, 2006), Фестивалю в Гантері (США, 2008, 2010, 2014), «Дні музики Мирослава Скорика» (Київ, 2013), «Charnleston Мusic-Fest» (США, 2014). Лауреат фонду культури «Нові імена України» (Київ, 2001), постійний учасник Міжнародного фестивалю «Віртуози» (Львів). Стипендіат фонду В.Співакова (2004), Президентський стипендіат (2005, 2009, 2019). Нагороджений Великою золотою медаллю Академії мистецтв України (2009, 2010), Премією молодих вчених Львівської облдержадміністрації та обласної ради (2010).

Веде насичену концертно-гастрольну діяльність в Україні, Польщі, Австрії, Німеччині, Угорщині, Швеції, Фінляндії, США та інших країнах світу. Протягом ‎2008-2010 років – концертмейстер та соліст симфонічного оркестру філармонії в м. Ополє (Польща). Виступав із національним Шведським симфонічним оркестром радіо і телебачення; Національним симфонічним оркестром України; Національним камерним ансамблем «Київські солісти», Академічним камерним оркестром «Віртуозами Львова», з Академічним симфонічним оркестром Львівської національної філармонії імені М.Скорика, з камерним оркестром «Академія» Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка, з ансамблем класичної музики імені Бориса Лятошинського. Постійно співпрацює з провідними українськими та зарубіжними музикантами – диригентами: І. Юзюком, Я. Колессою, М. Крілем, В. Сивохіпом, Ю. Бервецьким, І. Пилатюком, С. Бурком, Б. Плішем, М. Скориком, В. Сіренком, В. Плоскіною, С. Сондецкісом (Прибалтика), З. Ріхердом (Німеччина), Б. Давідвим (Польща), Ч. Грабовським (Польща), Х. Ерлом (Україна, США), Г. Мосопом (Швеція), видатними виконавцями, зокрема з піаністами: П. Довганем (Україна), В. Винницьким (США), М. Драганом (Україна), Д. Оніщенком (Україна),  Т. Войтех; органістами: В. Кошубою, І.Калиновської, В. Балаховською, І. Харечко, М. Сидоренко; віолончелістами: Н. Хомою (США), Т. Менцинським (Україна), Ю. Ланюком, (Україна), Я. Мигалем (Україна); І. Кучером; альтистами: Ренді Келлі (концертмейстер Пітсбурзького симфонічного оркестру, США), Б. Дев’ятовим (США) Р. Борковським (Україна); скрипалями: Анастасією Пилатюк (концертмейстер Валенсійської опери), Ф. Кассіком, (концертмейстер Дрездеської капелли), О. Крисою (США, Україн), В. Співаковим (Росія), А. Рабіновою (США), О. Бруссіловським (Франція).

Виконавський стиль Назарія Пилатюка вирізняється блискучою віртуозністю, яка природно поєднується з натхненним поетичним мисленням та індивідуально-неповторним, образно-емоційним чуттям.

Видатний український композитор, Герой України, лауреат національної премії імені Тараса Шевченка, композитор Мирослав Скорик присвятив Назарію Пилатюку свій Концерт № 7 для скрипки з оркестром, який у 21014 році був записаний студією (NAXOS) у супроводі Національного одеського симфонічного оркестру під батутою всесвітньо відомого диригента Хобарта Ерла.

За час роботи в Академії підготував лауреатів міжнародних та всеукраїнських конкурсів, серед яких Н.Кисюк та Е.Сливінська та інші, був заступником голови журі ІІІ Всеукраїнського конкурсу скрипалів (м. Львів, 2017) та членом журі Міжнародного конкурсу скрипалів імені Богодара Которовича (Київ, 2018).

З 2011 року почала працювати на кафедрі скрипки Оксана Гаргай. Закінчила ЛНМА імені М. В. Лисенка в класі народної артистки України, професора Л.О.Шутко, аспірантуру в класі народного артиста України, професора І. М.Пилатюка. У 2013 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Індивідуально-авторські моделі скрипкової мініатюри у творчості композиторів Західної України (кінець 19-70-ті роки 20 ст.» (наук. керівник – кандидат мистецтвознавства, професор Пилатюк І.М.).

З 2014 року – доцент кафедри скрипки. Поряд з педагогічною роботою, як солістка та артистка оркестру, О.Гаргай співпрацює з оркестрами «Віртуози Львова» та Академічним симфонічний оркестром Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика. Як виконавиця-солістка співпрацює з органісткою О.Мацелюх. Виступає з концертами у Львівському Будинку органної та камерної музики та у різних областях України. Брала участь у міжнародному фестивалі «Pizzicato e cantabile» з твором А.Вівальді «Пори року» (Львів, національна філармонія), а також у ХХІІІ Міжнародному органному фестивалі (Польща, 2019). Як концертмейстер симфонічного оркестру (Україна-Молдова) під орудою народного артиста України В.Василенка та народного артиста Молдови М.Доготару працювала у Великобританії (2018, 2022) з програмою всесвітньо відомих опер (Дж.Верді Травіата, Дж.Верді Ріголетто, Ж.Бізе Кармен, Дж.Пучіні Мадам Батерфляй, Дж.Пучіні Тоска).

З 2015 року на кафедрі скрипки починає працювати Марта Бура (н. 1988 р.) –лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів. З 2022 року – доцент кафедри скрипки.

Закінчила ЛНМА імені М. В. Лисенка та аспірантуру в класі народного артиста України, професора Пилатюка І.М. У 2018 р. Бура М. Я. захистила кандидатську дисертація на тему «Львівське камерно-оркестрове виконавство крізь призму ідеї персоналізму (друга половина ХХ – початок ХХІ століть)».

Як солістка виступала з симфонічними оркестрами Львівської  філармонії, Київським оркестром радіо та телебачення, Київським симфонічним оркестром, оркестром оперної студії ЛНМА імені М.В. Лисенка,  камерними оркестрами «Академія» та «Віртуози Львова». Поряд з педагогічною роботою веде концертну діяльність як концертмейстер камерного оркестру заслуженої академічної капели «Трембіта» (2018-2023) та артист оркестрів «Віртуози Львова», «INSO-Львів», «Ukrainian Festival Orchestra», «Lemberg Symphonyetta». З 2022 року – концертмейстер молодіжного складу симфонічного оркестру «K&K Philharmoniker», а з 2023 року – артистка оркестру  Львівського національного театру оперу та балету імені С. Крушельницької.

З 2021 року на кафедрі починає працювати кандидат мистецтвознавства, старший викладач Наталія Самострокова. Народилась у Львові, в родині музикантів. Музичну освіту здобула у Львівській спеціальній музичній школі  імені Соломії Крушельницької (клас професора Г. Павлія).

Закінчила Львівську національну музичну академію імені М. В. Лисенка, здобувши ступінь магістра з відзнакою, отримавши кваліфікацію концертний виконавець.

Продовжила навчання в аспірантурі під керівництвом народної артистки України, професора Л. Шутко.

У 2021 році здобула науковий ступінь доктора філософії (PhD) під керівництвом народного артиста України, доктора філософії, академіка НАМ України, професора І. М. Пилатюка.

Лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів (Чехія, Словаччина, Польща, Ворзель, Крим, Херсон та інш.)

Брала участь у майстер-класах у відомих скрипалів (Л. Прунару, М. Стріхарж, О. Каськів та ін.). Концертувала в Польщі, Німеччині, Швейцарії, Угорщині, Чехії, Італії, Єгипті.

Працювала в академічному симфонічному оркестрі Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика. Виступала також як солістка і концертмейстер з даним колективом.

Виступає  як солістка та в складі камерних ансамблів в Україні та за кордоном. Співпрацює з різноманітними польськими колективами.

З 2023 року на кафедрі скрипки починає працювати старшим викладачем  Євген Крук (н. 1980 р.). Закінчив ЛНМА імені М.В.Лисенка в класі заслуженої  діячки мистецтв України, професорки Когут О.Й.

Дипломант всеукраїнської програми «Нові імена України», Лауреат конкурсу молодих скрипалів М. Стріхарджа, призер товариства імені Р. Вагнера.

З 2000 року проходив  практику та співпрацює з оркестром  «Europa Philharmonie» в м. Магдебург (Німеччина). З 2002 по 2010 роки працював концертмейстером оркестру «K&K Philharmoniker» Українсько-Австрійської музичної агенції Da Capo. У цей період виступав як соліст та концертмейстер оркестру в найкращих та найвідоміших залах Європи – Берлінська філармонія, Гевандхауз (Ляйпціг), Музікферрайн (Відень), Альте опера (Франкфурт), Концертґебау (Амстердам), Концерт Хауз (Стокгольм). Співпрацював з багатьма відомими диригентами та оркестрами, серед яких Ґерберт Прікопа, Саша Ґьотцель, Ґеорґ Куґі, Алєксандр Ґордон, Маттіас Ґеорґ Кендлінґер (Австрія), Райнхард Зєєхафер, Ґеорґ Майс (Німеччина), Раймонд Янссен (Нідерланди), Хобарт Ерл, Володимир Сіренко, Оксана Линів, Кирило Карабиць, Наталія Пономарчук, Мирослав Скорик, Володимир Сивохіп, Національний оркестр Одеської філармонії, Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова», оркестр Львівської національної опери, оркестр Дніпропетровської філармонії, Філармонічний оркестр м. Маґдебурґ (Німеччина) та інші.

З 2010 року працює концертмейстером оркестру «INSO-Львів». У сезоні 2021-2022 року був запрошеним концертмейстером оркестру Маґдебурської філармонії (Німеччина). У 2022 році в якості запрошеного концертмейстера Національного оркестру Одеської філармонії брав участь у фестивалі «MusicFest Berlin» (Німеччина).  У 2023 році взяв участь у фестивалі «Fiskars Music Fest»(Фінляндія), де співпрацював з такими відомими диригентами як Юкка Пекка Сарасте, Есса Пекка Салонен, Джеймс Ґаффіґан та Даля Стасевська.

На сьогоднішній день Євген Крук зіграв понад 1500 концертів.

З 2023 року на кафедрі починає працювати старшим викладачем Назарій Кісюк (н.1997). Закінчив ЛНМА імені М. В. Лисенка та асистентуру-стажування в класі народного артиста України, професора Пилатюка І.М.

Лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів.

Під час навчання в Академії провадив активне концертне життя, виступаючи як соліст, камераліст та оркестрант у складі різноманітних колективів (симфонічних оркестрів «INSO-Львів», «Ukrainian Festival Orchestra», «Beethoven Sinfonietta», оркестр оперної студії ЛНМА ім. М.В. Лисенка, камерних оркестрів «Lviv Solo», «Віртуози Львова») в Україні та за її межами, а саме у Польщі, Німечинні, Італії, Швейцарії та багато інших.

Брав участь у майстер-класах знаних та відомих у світі музикантів як О. Каськів (Україна-Швейцарія) та Р. Капюсона (Франція).

Неодноразово виступав на фестивалях: «Контрасти», Людомира Ружицького, «Rencontres Musicales Camerata Lysy» (Швейцарія).

Як бачимо з наведених вище матеріалів, історія львівської скрипкової педагогіки і виконавства має давні традиції. На її ґрунті виростають все нові й нові імена. Багато всесвітньо відомих скрипалів, таких як О. Криса, Ю. Мазуркевич, О. Міхлін починали своє навчання у педагогів Львова. ЛНМА імені М. В. Лисенка може з гордістю назвати своїми вихованцями таких зірок сцени як Б. Которович, Л. Шутко, Ю. Корчинський. Серед молодшого покоління вихованців кафедри скрипки є багато прекрасних скрипалів, яким аплодує концертна аудиторія різних країн світу. Імена наших випускників – А. Пилатюк, Н. Пилатюка, О. Каськіва, А. Савицької, М. Брилинського, Л. Футорської, Ф. Касіка та інших – будуть і надалі своїми артистично-концертними успіхами множити добру славу нашої Академії.

 

Викладацький склад

Богдан Каськів – Заслужений діяч мистецтв України, професор, завідувач кафедри.
Юрій Соколовський – заслужений діяч мистецтв України, кандидат педагогічних наук, проректор з науково-педагогічної діяльності та інноваційного розвитку ЛНМА імені М.В.Лисенка, професор, секретар кафедри.
Ігор Пилатюк – Народний артист України, академік Національної академії мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор, ректор Львівської національної му­зич­ної академії імені М. В. Лисенка.
Лідія Шутко – Народна артистка України, лауреат Міжнародних конкурсів, Лауреат премії «Львівська слава», професор.
Володимир Заранський – кандидат мистецтвознавства, професор. 
Оксана Андрейко – доктор педагогічний наук, професор.
Ореста Когут – Заслужений діяч мистецтв України, професор.
Назарій Пилатюк – Заслужений артист України, лауреат Міжнародних конкурсів, кандидат мистецтвознавства, професор кафедри.
Наталія Пославська – кандидат мистецтвознавства, професор кафедри. 
Тетяна Сиротюк – професор кафедри.
Оксана Гаргай – кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри.
 
Марта Бура – кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри.
Наталія Самострокова – кандидат мистецтвознавства, старший викладач
Євген Крук – старший викладач кафедри
Назарій Кісюк – старший викладач кафедри

Концертмейстери кафедри

Вагомий вклад у роботу зі студентами в артистично-виконавському аспекті вносять концертмейстери кафедри, а саме: Т. Карпенко, О. Басса, Ю. Маківничук, П. Довгань, О. Ксьондзик, А. Макаревич, М. Макаревич, Н. Зубко, Є. Романов, М. Федина та інші.