Кафедра іноземних мов
Секція іноземних мов виникла в другій половині 40-х років ХХ ст., коли у Львівській консерваторії імені Миколи Лисенко було створено загально гуманітарний цикл дисциплін, який очолював у 1945-1955 роках доцент Віктор Осмоловський.
У 1956 р. засновано окрему кафедру іноземних мов, першою завідувачкою якої стала кандидат мистецтвознавства, доцент Марія Білинська.
Марія Леонтівна Білинська — видатна постать у плеяді музикознавців, педагогів, германістів, громадських активістів, патріотів, — людина, щедро обдарована Богом багатьма талантами, яка подвижницькою працею осягнула вершин і як науковець, і як вчитель, і як громадянин.
Народилася 28 листопада 1912 року в Чернівцях в сім’ї священника. Навчалася в школі з німецькою мовою викладання, після чого продовжила навчання в Коломийській жіночій гімназії «Рідної школи». Вищу освіту здобула у Львівському університеті, куди вступила в 1932 році і навчалася на філософському факультеті за спеціальністю «Музикознавство» та на філологічному факультеті за спеціальністю «Германістика». Зі спогадів її колег знаємо про її активну громадську діяльність, членство в «Пласті», релігійних товариствах.
Після закінчення вищих студій М. Білинська почала педагогічну працю в Коломиї, де викладала німецьку мову в гімназії Українського просвітницького товариства «Рідна школа» та музично-теоретичні дисципліни у філії Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка.
З 1948 р. життя М. Білинської пов’язане зі Львовом, куди вона переїхала, отримавши запрошення на роботу від музичної школи ім. С. Крушельницької та Львівської консерваторії, де продовжувала викладати німецьку мову та музично-теоретичні дисципліни.
З 1954 по 1964 рр. М. Білинська очолювала кафедру іноземних мов Львівської консерваторії. У цей час вона викладала німецьку і французьку мови. Марія Леонтівна була людиною енциклопедичних знань, володіла кількома мовами і для студентів була взірцем високого професіоналізму та бездоганної педагогічної етики. Вона наполягала на необхідності викладання німецької мови для студентів музично-теоретичних дисциплін і в роботі зі студентами широко використовувала музикознавчу літературу, виявляючи сферу зацікавлень студентів і підбираючи для них цікавий навчальний матеріал, залучаючи їх таким чином до поважної праці над професійною літературою іноземних авторів. Безперечно, особистість викладача була вирішальною в навчальному процесі: блискуча ерудиція, доброта та щирість, тактовність, шляхетні постава та манери.
Відгуки колишніх студентів та учнів сповнені пієтету, глибокої шани та вдячності до свого педагога. Ось деякі з них.
Пані З. Качмар пише: «Минають роки, проте не стирається з пам’яті образ моєї вчительки у класі спеціалізації, а одночасно — викладачки німецької мови та української музики. Ми, студенти, сприймали Марію Леонтівну як істинну аристократку. Вона була гарна, висока, струнка, бездоганно одягнена, з почуттям власної гідності та якогось ледь вловимого смутку. Вона любила студентів і вони відповідали їй взаємністю. На її лекціях панувала аура доброти та щирості, на яку здатне було лише тодішнє покоління. М. Білинська ніколи не підвищувала голосу, але було якось незручно не вчитися» [3].
А пан В. Цайтц згадує: «Подальше вивчення німецької мови під керівництвом Марії Леонтівни було на рідкість плідним, цікавим, хоч і далеко не завжди легким. Потрібні були певні зусилля, зосередження уваги, тренування пам’яті… Як педагог Марія Леонтівна виявляла постійну доброзичливу увагу до особистості кожного студента, але досить суворо вимагала виконання завдань, вміла «оштрафувати» за недобросовісне, поверхове ставлення до предмета» [4].
Пані Т. Воробкевич пише: «Предмет «Німецька мова» у 50-х роках ХХ ст. у Львівській музичній школі 10-річці (тепер — Львівський державний музичний ліцей ім. С. Крушельницької) починали вивчати від п’ятого класу.
Для нас, учнів, було дивним, що вчителька М. Л. Білинська, яка вела у школі всі курси історії музики, … викладає також й іноземну мову. При навчанні німецької мови Марія Леонтівна звертала багато уваги на властиве звучання мови: на тверду вимову звука «і» з певним відтінком «и» (nicht, Dichter), а також на правильну вимову голосних з умлаутом. У сьомому класі Марія Леонтівна з власної ініціативи навчала нас друкованого й письмового готичного шрифту, підсумком чого був контрольний диктант «гротиком» [1].
М. Л. Білинська, безсумнівно, була цілою епохою в житті кафедри, втіленням абсолюту професійних знань, культури та високої моралі.
З 1964 по 1993 рр. кафедру іноземних мов очолював Іван Мельник.
Іван Григорович Мельник (народився 4.07.1929) — викладач, перекладач, германіст, філолог, науковець, громадський діяч. Закінчив факультет іноземних мов (германські мови) Львівського національного університет імені Івана Франка. Під час його керування кафедрою іноземних мов у Львівській національній академії імені Миколи Лисенка працювали: Роксоляна Зорівчак, Жінет Максимович, Ірина Павловська, Галина Максимчук, Жанна Панченко.
Іван Григорович — це людина, яка постійно розвивалася, він навчався все життя, завжди був у творчому пошуку, a також невпинно працював у царині перекладів і був твердо переконаний, що переклади є важливою політичною та культурною справою. У своїх перекладах він був не просто поліглотом, а й фольклористом-новатором та відмінним знавцем діалектів. Дуже часто він уводив у переклади текстів маловживані слова, демонструючи цим живу народну творчість.
З 1993 р. по 1996 р. кафедру іноземних мов очолював кандидат філологічних наук, доцент Маркіян Нагірний.
Маркіян Степанович Нагірний (15.03.1934, с. Терпилівка Тернопільської обл. — 22.11.2005, м. Львів, похований у рідному селі) — літературознавець, перекладач, поет.
Закінчив Львівський електротехнікум зв’язку (1952 р.) та факультет іноземних мов Львівського університету (1957 р., нині ЛНУ імені Івана Франка). Працював архіваріусом, науковим співробітником і перекладачем Львівського обласного державного архіву. У 1961–1993 рр. — викладач німецької мови, а згодом доцент кафедри іноземних мов Львівського політехнічного інституту (нині НУ «Львівська політехніка»), а з 1993 р. працював у нашій академії.
Науковий і художньо-перекладацький доробок М.С. Нагірного становить понад 120 публікацій. Він є автором «Німецько-українського словника економічних термінів», численних досліджень історико-літературного плану, зокрема з проблем німецько-австрійсько-українських літературних взаємовпливів. Нагірний-науковець досліджував питання про поширення і резонанс в Австрії та Німеччині творів О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стефаника, І. Франка, М. Шашкевича. У далекому 1975 р. на засіданні Вченої ради факультету іноземних мов Львівського університету Маркіян Степанович Нагірний, аспірант незабутнього професора О.В. Чичеріна, блискуче захистив першу в Радянському Союзі кандидатську дисертацію про творчість Карла Еміля Францоза у контексті німецько-українських літературних зв’язків. Австрійський письменник і літературознавець К.Е. Францоз мешкав у м. Чортків (нині Тернопільської обл.) і писав повісті й оповідання з життя та історії українського народу. М. С. Нагірний зʼясував роль німецькомовного прозаїка в ознайомленні західноєвропейського світу з пісенним фольклором і художньою літературою України та обґрунтовано довів їхній вплив, передусім творів Тараса Шевченка, на художнє мислення австрійського автора, на сприйняття, розуміння і відтворення ним української історії, психології життя, боротьби українців проти чужинців.
Чималі заслуги літературознавця в рількезнавстві, зокрема у вивченні теми Р. М. Рільке і Україна (його розвідки «Українське селянство в творах Р. М. Рільке», «Рільке слухає кобзарів», «Творчість Райнера Марії Рільке в ракурсі української тематики»).
З 1989 р. М.С. Нагірний брав активну участь у роботі Комісії всесвітньої літератури ім. М. Лукаша НТШ, а також в укладанні бібліографічного покажчика «Чужоземне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914–1939)» (Львів, 2003).
Нагірний-перекладач відомий перекладами австрійських поетів Буковини так званої «української школи» 2-ї половини ХІХ ст.: А. Штауфе-Сіміґіновича, Е. Р. Нойбауера, К. Е. Францоза, Й. Ґ. Обріста, М. Амстера, Р.-М. Рільке, П. Целана, Й. Ґрубера, надрукованих у журналі «Тернопіль» (1994 р.), газеті «Свобода» (1998 р.) та ін. Є автором низки статей про вагомість художнього перекладу для входження України в духовний простір Європи (наприклад, його розвідка «У свічадах рідної літератури», опублікована в журналі «Дзвін» за 1998 рік, № 4).
У творчому доробку Нагірного-поета оригінальні поезії громадянської та інтимної лірики, опубліковані в регіональному щорічнику «Тернопілля» (1995 р.), а також збірці «З любові й печалі» (2003 р.) та ін.
У 1996 році в результаті обʼєднання кафедри історії і філософії, кафедри іноземних мов та курсу фізичного виховання постала кафедра гуманітарних дисциплін. Однак з 2003 року кафедра іноземних мов знов починає функціонувати як самостійна структурна одиниця під керівництвом доктора філологічних наук, професора, академіка Вищої школи України Романа Семенович Помірка.
Роман Семенович Помірко (27.05.1942–06.09.2020) — професор, доктор філологічних наук, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка, академік АНВШ України, завідувач кафедри французької філології, багатолітній член редакційної колегії збірника наукових праць «Іноземна філологія», почесний член Alliance Francaise у м. Львові, лауреат нагороди Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України.
Народився у містечку Судова Вишня Львівської області у сім’ї хліборобів. У 1969 р. закінчив Львівський університет ім. І. Франка за спеціальністю «Французька та іспанська мови і літератури». У 1969–1972 рр. — перекладач технічного військового інституту в м. Гавана (Куба). З 1973 р. — асистент кафедри французької філології ЛДУ ім. І. Франка, у 1975–1978 рр. — аспірант цієї кафедри. У 1979 р. захистив кандидатську дисертацію у КДУ ім. Т. Шевченка. У 1980–1983 рр. — заступник декана факультету іноземних мов, а з 1984 р. — завідувач кафедри французької філології ЛДУ ім. І. Франка. У 1984, 1988, 1994 рр. — наукове стажування в Сорбонському університеті (Франція). У 1987–1989 рр. — докторант кафедри французької філології. У 1988 р. — наукове стажування в Мадридському автономному університеті. У 1992 р. захистив докторську дисертацію в КНУ ім. Т. Шевченка. У 1993 р. одержав звання професора. У 1996–2000 рр. — декан факультету іноземних мов Львівського національного університету ім. І. Франка. У 1996–1997 рр. — професор Анжуйського університету (Франція). У 1997–2002 рр. — координатор навчального проєкту «Прикладні іноземні мови» (Франція, Іспанія, Англія, Україна).
Професор Р. Помірко є відомим українським лінгвістом, автором понад 200 наукових праць, серед яких чотири монографії, численні статті, матеріали конференцій, рецензії, навчально-методичні розробки, ілюстрований шестимовний словник футбольної лексики (у співавторстві). Він плідно працював у галузях романського та порівняльно-історичного й типологічного мовознавства. Йому було притаманне надзвичайне відчуття слова і здатність глибоко аналізувати складні мовні закономірності і процеси.
Водночас він був прекрасним педагогом і організатором науки, підготував 22 кандидати та трьох докторів наук, багато років очолював спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій зі спеціальностей 10.02.04 – германські мови і 10.02.17 – порівняльно-історичне та типологічне мовознавство. Був науковим редактором щорічника «Вісник Львівського університету», серії «Іноземні мови», членом редакційної колегії часопису «Studia germanica et romanica» Донецького університету та Київського науково-методологічного журналу «Іноземні мови в навчальних закладах».
Коло зацікавлень Романа Семеновича виходило далеко за межі наукових досліджень. Він захоплювався кінематографом, а теніс був його улюбленим видом спорту. Він умів насолоджуватися кожною секундою життя. Його надзвичайно хвилювала доля країни, він був її патріотом у великому і в дрібницях. У спогадах колег Роман Семенович Помірко — життєрадісна, весела, добра та інтелектуально щедра людина, завжди відкрита до спілкування, співпраці й допомоги.
У різні роки на кафедрі іноземних мов працювали: Жінет Теодорівна Максимович (1961–1995, французька мова) — член Спілки письменників України, перекладач. Її перу належать понад два десятки перекладів творів відомих українських письменників та поетів французькою мовою, серед них «Земля» О. Кобилянської, «Камінний хрест» В. Стефаника, «Украдене щастя» та «Перехресні стежки» І. Франка, новели О. Довженка, О. Гончара, Р. Іваничука та ін.; Роксоляна Петрівна Зорівчак (1956–1992, англійська мова) — професор, доктор філологічних наук, академік Вищої школи України, літературознавець та науковець зі світовим іменем, багатолітній завідувач кафедри перекладознавства ЛНУ імені Івана Франка; Ірина Мар’янівна Павловська (німецька мова) — старший викладач, досвідчений педагог; Антон Андрійович Мізак (1961 – 1982, італійська мова) — кандидат філологічний наук, доцент, знавець англійської, німецької, польської, французької та італійської мов; Марія Богданівна Габлевич (1992–1996, англійська мова) — член Спілки письменників України, перекладач з англійської мови поетичних і драматичних творів та прози; Ігор Олександрович Ліхнякевич (1979 – 2004, німецька мова), Ігор Петрович Гусак (2007 – 2008, канд. філол. наук., англійська мова), Галина Федорівна Котовскі (2004 – 2008, канд. філол. наук, німецька мова), Ольга Олексіївна Демчина (2007 – 2008, німецька мова), як Алла Йосипівна Паславська (німецька мова) — доктор філологічних наук, Президент Асоціації українських германістів, Галина Юріївна Максимчук (англійська мова), Жанна Пантелеївна Панченко (англійська мова), Любов Ярославівна Корлятович (французька та італійська мови), Зоряна Миколаївна Ластовецька (англійська мова, канд. мистецтвознавства), Козачук Галина Михайлівна (українська мова), Трофимук (Гоян) Олександра Петрівна (кандидат філологічних наук, доцент, латинська мова).
Роксоляна Петрівна Зорівчак (8.11.1934, м. Львів — 16.10.2018) — доктор філологічних наук, професор та перший завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка, академік Академії наук вищої школи України (1993), член Президії АН ВШ України (2004–2010), радник Президії АН ВШ України (2010), дійсний член та член Президії Наукового товариства імені Шевченка (1992), член Національної спілки письменників України (1997), професор Львівського національного університету імені Івана Франка (1992), заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка (2016).
1956 р. Роксоляна Петрівна закінчила відділ англійської філології факультету іноземних мов Львівського державного (з жовтня 1999 — національного) університету імені Івана Франка (диплом з відзнакою за спеціальністю «Англійська філологія» із присвоєнням кваліфікації філолога). У 1976 р. захистила кандидатську дисертацію «Фразеологія письменника як проблема перекладу (на матеріалі перекладів поетичних творів Т.Г. Шевченка англійською мовою)», а в 1987 р. — докторську на тему «Лінгвостилістичні характеристики художнього тексту і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози)».
Викладала англійську мову у групах інтенсивного вивчення у Львівській державній консерваторії імені М.В. Лисенка: старший викладач кафедри іноземних мов (1956–1978), доцент (1978–1989), професор (1989–1991). З 1992 до 1998 р. — професор кафедри англійської філології Львівського державного університету імені Івана Франка. Доклала чималих зусиль для організації кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики (березень 1998 р.) та присвоєння кафедрі імені Григорія Кочура (вересень 1998 р.).
Керівник численних кандидатських дисертацій (з них захищено – чотирнадцять) та декількох докторських дисертацій, 46 разів виступала офіційним опонентом на захистах докторських і кандидатських дисертацій.
Доктор філологічних наук (1988), професор (1989) Р.П. Зорівчак — дослідник англійської фразеології, теоретичних проблем перекладу, історії та лінгвостилістичної специфіки входження українського художнього Слова до англомовного світу (зокрема, творів Т. Шевченка, І. Франка, Марка Вовчка, Лесі Українки, О. Кобилянської, О. Довженка, О. Підсухи, пісенного та казкового епосу) і англомовних авторів до української літератури (творів В. Шекспіра, Джека Лондона, Дж. Ґ. Байрона, Г. В. Лонгфелло), засновник англомовної шевченкіани та англомовної франкіани як окремих дослідчих галузей.
У науковому світі відома як член Атестаційної колегії МОН України (2009–2010); член спеціалізованих учених рад при Київському (1990–2010) та Львівському (заступник голови ради) національних університетах для захисту докторських і кандидатських дисертацій з германістики, романістики, порівняльно-історичного та типологічного мовознавства, перекладознавства, (1990); член Вченої (1994), член та заступник голови Науково-технічної рад Франкового університету (1998–2016); керівник Методологічного семінару з проблем перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені проф. Ю.О. Жлуктенка при ЛНУ імені І. Франка (1994); голова Комісії всесвітньої літератури імені Миколи Лукаша НТШ (1991); член Товариства імені В. Фулбрайта в Україні (1999); член Комітету з присудження літературних премій імені Григорія Кочура (2010).
Спогади Роксоляни Петрівни Зорівчак про роботу в консерваторії:
«….Я вже тихенько працювала у консерваторії, де мене дуже пригноблювало те, що англійська мова є другорядним предметом. Я старалась, що можна, там вчити і займалась тою історією мови…
…І все ще працювала в консерваторії під керівництвом старшого викладача, бо він був єдиний партійний на кафедрі. Всі решта були безпартійні. Ніхто, крім мене, не мав наукового звання. Було досить смішно: я вже була доктором наук, професором і працювала під керівництвом старшого викладача. Були чергові перевибори, але, знову ж таки, він був партійним, я непартійна — хай керує.
…Вернулась з Лондона, було жаль мені тої консерваторії. Я там пропрацювала тридцять п’ять років. Я стояла на розі своєї вулиці Руської і думала так: як над’їде двійка, то поїду в університет, а якщо дев’ятка – то догори в консерваторію. І над’їхала двійка — я приїхала сюди, прийшла до Івана Олександровича. Він одразу попросив декана факультету іноземних мов. Його не було, був замісник доцент Завгороднєв, якому сказав: «Влаштовуйте Роксоляну Петрівну». І сказав: «З консерваторією закінчено, по обіді підіть і скажіть, що там не будете працювати». Мені було дуже важко розстатись там зі студентами підвищених груп, до яких вже звикла…».
Марія Богданівна Габлевич народилася 2 листопада 1950 р. у м.Вольськ Саратовської області (Російська Федерація). Закінчила факультет іноземних мов Львівського державного університету ім. І. Франка (англійська філологія, 1973). Працювала вчителем англійської мови, викладачем кафедри іноземних мов Львівської консерваторії імені Лисенка (1993–1997), директором Центру гуманітарних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка (1998–2004), керівником міжнародного проекту «Перекладацька майстерня 2000–2001».
Перекладачка, літературознавець. Авторка таких перекладених з англійської книг: Дж. Керуак «Малий Пік» (1982), Дж. Апдайк, «Кентавр, Ферма» (1988), Ч. Діккенс, «Домбі і син» (1991, співавтор), «Світло Шекспірового храму» (2016). Автор літературознавчих (про творчість Сапфо, В. Шекспіра, Б. Шульца та ін.), перекладознавчих і мовознавчих статей. Упорядник 7 томів видань «Перекладацької майстерні 2000–2001» (2002–2003); книги Шекспірових «Сонетів» у перекладі Д. Павличка: двомовне видання (упорядкування, редакція, вступ, коментарі) (1998); книги «Шекспірові сонети» у перекладі Н. Бутук: двомовне видання (упорядкування, редакція, 2011); книги «Шекспір. Антоній і Клеопатра» (переклад з англійської, упорядкування, коментарі) (2013). Редактор перекладних видань художньої прози та гуманітаристики (від 1984 р.). Переклала з англійської прозу Дж. Керуака, Малькольма Лаурі, Дж. Апдайка, Ч. Діккенса, Е.По, Дж. Лондона, Д. Лоренса, П. Вайта, поетичні драми В. Шекспіра, поезію Е. Дікінсон, С. Еліота, Ґрейвза, П.Б. Шеллі; низку англомовних наукових праць: книги Б. Ґудзяка, І. Шевченка, М. Лінгза, статті С. К’єркеґора, Ю. Шевельова, Б. Рубчака. Лауреат літературної премії ім. М. Рильського (2003). Член НСПУ з 1988 р., Наукового товариства ім. Шевченка з 1998 р.
Паславська Алла Йосипівна народилася 18 вересня 1963 у м. Тернополі. У 1985 р. закінчила з відзнакою відділення німецької філології факультету іноземних мов Львівського державного університету імені Івана Франка. 1990 року захистила кандидатську дисертацію на тему: «Експліцитне та імпліцитне заперечення у сучасній німецькій мові (на матеріалі похідної та непохідної лексики)» зі спеціальності 10.02.04 – германські мови.
У 1995–2008 рр. працювала на посаді доцента кафедри німецької філології Львівського національного університету імені Івана Франка, з 2008 р. – професора цієї кафедри.
У 2005 році захистила докторську дисертацію на тему: «Заперечення та сфери його дії: семантика, синтактика, прагматика, просодика» зі спеціальності 10.02.15 – загальне мовознавство у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. У 2008 р. очолила новостворену кафедру міжкультурної комунікації та перекладу Львівського національного університету імені Івана Франка, яка готує філологів, викладачів німецької мови та перекладачів з німецької мови. Була стипендіатом Німецької та Австрійської служб академічних обмінів, Тюбінґенського університету (Німеччина), Ніймегенського інституту психолінгвістики (Нідерланди).
З 2005 р. – президент Асоціації українських германістів (АУГ), організатор щорічних Міжнародних науково-практичних конференцій викладачів та учителів німецької мови. Учасник численних міжнародних проєктів, голова спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 (2012–2014) та член спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 Львівського національного університету імені Івана Франка. Керує кандидатськими дисертаціями, три з яких уже захищено. Автор понад 250 наукових і науково-методичних праць, перекладів. У 2005–2019 рр. працювала на посаді професора кафедри іноземних мов Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка.
З 2018 року і дотепер кафедру іноземних мов очолює кандидат педагогічних наук, доцент Наталія Константинівна Лямзіна. У викладацькому складі кафедри сьогодні працюють високопрофесійні та досвідчені педагоги.
- Лямзіна Наталія Константинівна – кандидат педагогічних наук, доцент, викладач англійської мови, завідувач кафедри
- Величко Наталія Андріївна – кандидат педагогічних наук, викладач англійської мови
- Грибкова Юлія Ігорівна – кандидат філософських наук, доцент, викладач німецької мови
- Савчин Ірина Миколаївна – старший викладач кафедри, викладач англійської мови
- Бевз Наталія Олександрівна – старший викладач кафедри, викладач італійської мови
- Кабов Аркадій Вікторович – кандидат філологічних наук, викладач французької мови
- Цимбалістий Ігор Юліанович – кандидат філологічних наук, викладач іспанської мови
- Ляшкевич Петро Андрійович – кандидат філологічних наук, доцент, викладач української мови
- Таран Оксана Сергіївна – кандидат філологічних наук, доцент, виладач української мови
