Кафедра академічного співу

Кафедра академічного співу має давню історію, тісно пов’язану з життям і творчістю видатних композиторів, музикантів, співаків та діяльністю окремих товариств, театрів, освітніх закладів.

Витоки вокальної педагогіки у Львові сягають кінця XVIII ст. У цей час особливого пожвавлення набуває музично-театральне життя міста. 3 огляду на те, що співаки та актори, які тут виступали, як правило, були гастролерами, виникла необхідність плекання власних фахових кадрів.

Позитивний вплив на процес цілеспрямованого розвитку мистецтва співу здійснювали різноманітні музичні товариства, завданням яких було виховати у людей потребу у вдосконаленні освіти та культури. Яскравий приклад тому – засноване ще у 1826 році сином В.А.Моцарта Францом Ксавером Моцартом Товариство святої Цецилії, на базі якого було створено Інститут співу.
Робота численних шкіл співу та вокальних студій при музично-культурних і театральних осередках Львова мала здебільшого приватний характер.

Формування і розвиток професійного вокального мистецтва у Львові тісно пов’язані з діяльністю Галицького Музичного Товариства (ГМТ). Від заснування у 1838 році і до 60-х років ХІХ століття це Товариство було основним осередком музичного життя краю. Крім популяризації музичного мистецтва Товариство дбало про музичну освіту, що засвідчило про ще один напрямок його діяльності. У 1839 році при Товаристві було відкрито музичну школу. Спершу це були курси навчання співу для 16-ти учнів. Незабаром педагогічна діяльність Товариства почала розширюватися: 15 жовтня 1840 року за ініціативою першого директора та художнього керівника Галицького Музичного Товариства Йоганна Рукгабера на базі курсів співу було відкрито Інститут, де навчалось 40 співаків (педагог Генрієтта Ля Рош). Таким чином, відбувався поступовий процес переростання концертно-аматорської організації у професійний навчальний заклад.

У 1852 році завдяки старанням Й.Рукгабера було укладено і затверджено новий статут Галицького Музичного Товариства. Його метою було створення консерваторії, де б навчались органісти, співаки та співачки, члени оркестру, а за особливих можливостей і його солісти.

1 травня 1854 року на базі музичної школи-інституту відбулось урочисте відкриття Консерваторії Галицького Музичного Товариства (хоча офіційно статус консерваторії був наданий цьому навчальному закладу лише у 1880 році).

У навчальних планах Консерваторії ГМТ та у практичній діяльності сольний спів був наявний фактично безперервно. Вокалу навчали оперні співаки – представники різнихвокальних шкіл: французи, італійці, німці; пізніше – здебільшого польського походження. Серед них: Генрієтта Ля Рош – артистка-співачка (сопрано), примадонна ряду оперних театрів, зокрема австрійського театру у Львові, почесний член філармонічного товариства у Венеції, Болоньї, Ґраці, професор школи співу для дівчат; Войцех Смацяжинський – співак (тенор), органіст, диригент театральних оркестрів, зокрема в театрі товариства «Руської Бесіди» (другий диригент, короткочасно); Луїджі Далля Каса (Каза), який, працюючи приватним вчителем у польських домах, навчився польської мови і добре ознайомився з польською музикою; Теодозія Фредерічі-Яковіцька, колишня учениця Ю.Добрського (Добжського) у Варшаві та Ф.Ламперті в Мілані.

В час, коли директором ГМТ та Консерваторії при ньому став Кароль Мікулі, предмет «сольний спів» у цьому навчальному закладі, окрім вище згаданих педагогів, викладали: Самуель де Лянґе, Матильда Ґафф, Матильда Злобіцька, Анна Виґживальска, а також Ф.Гербіч та І.Левицька.

Курс навчання різних дисциплін у Консерваторії було поділено на ступені: елементарний, середній та вищий. Спів як дисципліна теж мав нижчий та вищий ступені, причому на кожному з них навчання тривало декілька років. Було введено річні та піврічні контрольні виступи-пописи (аналог наших академконцертів, заліків та екзаменів).

У 1875 році у Консерваторії ГМТ розпочав педагогічну діяльність Валерій Висоцький – фундатор львівської вокальної школи, який у 80-90-х роках ХІХ та на початку ХХ століття виховав плеяду в майбутньому відомих співаків.

З 1907 по 1938 рр. спів у Консерваторії ГМТ викладав співак Львівської опери Авґусто Діанні. У 1922-1929 рр. тут працював Чеслав Заремба, а з 1929 по 1939 рр. – Роман Любінецький.

Упродовж ста років свого існування (до 1939 р.) Галицьке Музичне Товариство і заснована ним Консерваторія були одним з основних осередків музичної культури Львова.

На початку ХХ ст. розпочали діяльність і два інші навчальні заклади вищого типу – заснований 1902 року приватний Музичний Інститут Анни Нєментовської (від 1931 р. – Львівська Музична Консерваторія ім. Кароля Шимановського) та Вищий Музичний Інститут (заснований у 1903 р., від 1912 р. – ім. Миколи Лисенка). Педагогами співу тут були: Владислав Баронч, 3оф’я Козловська, Роман Любінецький, Олександра Любич-Парахоняк, Лідія Улуханова, Одарка Бандрівська, Роман Орленко-Прокопович та ін.

Провідні педагоги-вокалісти другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.

Валерій Висоцький (1835–1907), оперний співак (бас-кантанте), педагог, визначний учень Франческо Ламперті, фундатор львівської вокальної школи. Навчався у студії при Великому театрі у Варшаві та в Мілані у видатного Франческо Ламперті. Виступав на італійських сценах (Турин, театр Rossini, 1863 р.; Рим, Болонья, 1864 р.; Флоренція, Мілан, Палермо, Севілья, 1865 р.; Генуя, Трієст, Флоренція, Мілан, 1866 р.; Трієст, 1867 р.; Турин, Мілан, 1868 р.). Здійснював концертні поїздки до Польщі: у травні 1867 року співав у Варшаві, в лютому 1868 – у Познані, в березні та квітні цього ж року – в Кракові. У 1875-1879 та 1886-1907 рр. працював на посаді професора консерваторії Галицького Музичного Товариства, не полишаючи і приватної практики. Створив власну методику навчання сольного співу, в якій наголос робив на досконале володіння емісією голосу, виразну дикцію та образне мислення, глибоке втілення у сценічний образ. Він є автором «Десяти заповідей для молодого співака», опублікованих в одному з львівських часописів 20 липня 1900 р., у яких стисло сформулював основні педагогічні та морально-етичні принципи. Виховав плеяду українських та польських співаків, серед яких – О.Мишуга, С.Крушельницька, Я.Королевич-Вайдова, М.Вітошинський, М.Менцинський, М.Левицький, І.Богусс-Геллєрова, М.Ґембажевська-Завойська, Є.Гушалевич, Ґ.Ґорський, А.Дідур, Ч.Заремба, Й.Манн, А.Збіржховська, З.Моссочи, Г.Збоїнська-Рушковська, А.Оконський, Ф.Лопатинська, В.Петровичева, Є.Штрассерн, М.Мокшицька, І.Сологуб-Бокконі та багато ін.

Авґусто Діанні (1873–1938),оперний співак (тенор), педагог. Навчався у Римі, де отримав добру вокальну освіту. Володів вишколеним голосом. Виступав на оперних сценах в Італії. У Львові займався педагогічною діяльністю у консерваторії Галицького (від 1919 р. – Польського) Музичного Товариства, яка тривала понад тридцять років (1907 – 1938).

Чеслав Заремба (1881–1958), оперний співак (баритон), педагог. Закінчив Львівську Політехніку та Консерваторію Галицького Музичного Товариства у В.Висоцького. Вокальну освіту поглиблював в Італії. Виступав у ряді європейських театрів, у тому числі в «Lа Scala» у Мілані. Відзначався музикальністю, добрим виконавським смаком. З 1910 року став власником школи співу у Львові. У консерваторії Польського Музичного Товариства вів концертний курс для вокалістів. У період між Першою та Другою світовими війнами продовжував працювати як педагог вокалу у Львові, Варшаві, а згодом і у Кракові, де відкрив приватну оперну студію. Ч.Заремба вважався одним з кращих професорів у тодішній Польщі. В консерваторії Польського Музичного Товариства викладав з 1922 до 1929 року, у Львівському Музичному Інституті – з 1929 до 1930 року. Був прихильником італійського методу виховання голосу. У Львові в його класі навчались М.Голинський, А.Шлемінська-Зарембіна, Е.Бендер, 3.Дольницький, І.Туркевич-Мартинець, Н.Горницький. У нього консультувались О.Любич-Парахоняк, М.Сабат-Свірська.

Зоф’я Козловська (1871–1958), піаністка, співачка (сопрано) та педагог вокалу. Гри на фортепіано навчалася в консерваторії Галицького Музичного Товариства (клас К.Мікулі та В.Вшелячинського). Основи сольного співу вивчала у Фаусти Креспі в Мілані. У 1899 р. розпочала приватну педагогічну практику у власній школі співу у Львові. У 1902 р. стала першим викладачем вокалу у Львівському Музичному Інституті А.Нєментовської. З 1910 до 1914 р. вела школу співу разом із сестрою Марією Козловською, відомою оперною співачкою. Водночас, у 1913 – 1914 рр., працювала у Вищому Музичному Інституті ім. М.Лисенка, а з 1914 до 1935 р. – в консерваторії Галицького (Польського) Музичного Товариства. У 1935-1939 рр. разом з сестрою Марією керувала власною школою співу у Варшаві. У Львові клас З.Козловської закінчили В.Качмар, О.Бандрівська, М.Сабат-Свірська, О.Ліповська, І.Рожанковська, Л.Німців, Є.Зарицька, С.Корвін-Шимановська та ін. У неї брали уроки співу А.Крушельницька, О.Любич-Парахоняк.

Адам Дідур (1873–1946), оперний співак (бас-кантанте), режисер, педагог. Співу навчався у консерваторії Галицького Музичного Товариства (клас В.Висоцького, 1892 р.), продовжив навчання у Мілані в Емеріха (1893 – 1904 рр.). З 1894 року почав виступати на театральних сценах Італії. У 1894 – 1895 рр. гастролював у Каїрі та Александрії. З 1895 по 1898 р. – соліст Міланського театру «La Scala». Співав з такими відомими співаками та співачками як Е.Карузо, М.Баттістіні, Ф.Шаляпін. Н.Мельба, А.Патті, М.Зембріх. У 1899 – 1903 рр. виступав у Варшаві, а також у Петербурзі, Москві, Одесі, Лондоні, Барселоні, Мадриді, Буенос-Айресі. Під час Першої світової війни співав у «Метрополітен – опера» в Нью-Йорку. З великим успіхом співав у Південній Америці, а також на сценах Парижа, Відня, Кракова, Лондона, Чикаго, Монреаля, Києва, Харкова. У 1932 році залишив сцену й оселився у Львові. Займався педагогічною роботою та керував оперною студією в консерваторії ім. К.Шимановського, був художнім керівником Львівської опери. З 1939 року – директор Варшавської опери. У повоєнний час був професором Вищої музичної школи в м. Катовіце. Серед учнів А.Дідура – І.Маланюк, Є.Зарицька, В.Котуляківна-Кальма, Я.Лахетувна-Бурштинович, Т.Юськів, М.Скала-Старицький, О.Ковальський, Ф.Арно, М.Новаковський, Л.Фінце, М.Кляйн, Л.Карольніцька та ін.

Роман Любінецький (1885–1945), оперний співак (тенор), педагог. У 1914 р. закінчив Віденську музичну академію. Працював у оперних театрах Дрездена, Кракова, Загреба. У складі Дрезденського театру гастролював у Гамбурзі, Відні, Празі. Багато концертував. 1923 року разом з піаністом і композитором В.Барвінським брав участь у концертному турне Чехословаччиною та Західною Україною, виконуючи твори М.Лисенка, С.Людкевича, В.Барвінського, В.Безкоровайного, Д.Січинського. 3 1929 до 1939 р. Р.Любінецький викладав вокал у Львівській консерваторії Польського Музичного Товариства, а у 1940-1941 та 1944-1945 рр. був професором сольного співу у Львівській державній консерваторїї ім. М.В.Лисенка. Серед його учнів – Л.Німців, Н.Горницький, Л.Рейнарович.

Лідія Улуханова (1879–1954), оперна співачка (лірико-драматичне сопрано), педагог, професор. Вокальну освіту здобула у Київській приватній школі М.Тутковського (клас проф. О.Сантагано-Горчакової, 1896-1900 рр.). Вдосконалювала вокальну майстерність у Мілані в професорів Аркеля та Ванцо (1902, 1912). Виступала під сценічним ім’ям Вікшемська в оперних театрах Києва, Москви, Петрограда, Тифлісу, Казані, Свердловська, Саратова, Харкова. Педагогічну діяльність Л.Улуханова розпочала в 1927 році у Київській консерваторії. Через рік переїхала разом з чоловіком, відомим режисером Олександром Улухановим, до Львова, де продовжила викладацьку роботу у Вищому Музичному інституті ім. М.Лисенка, а з 1931 року паралельно – в Консерваторії ім. К.Шимановського. Серед учнів Л.Улуханової цього періоду – О.Лепкова-Антонович, Р.Гуминілович, Я.Вайсер (Вассарі), А.Поліщук, М.Скала-Старицький, О.Николишин, В.Гренчишин, В.Шухевич, І.Задорожний, М.Попіль. У 1939 році Л.Улуханова розпочала педагогічну роботу у Львівській державній консерваторії (з 1944 р. – ім. М.В.Лисенка). У цьому ж році їй було присвоєно звання доцента. Водночас, з 1939 до 1941 року, працювала консультантом по вдосконаленню вокальної майстерності солістів у Львівському державному оперному театрі. 3 1941 року давала приватні уроки співу. У повоєнний час Л.Улуханова продовжила викладацьку роботу в стінах консерваторії (1945-1954). У 1947 році їй було присвоєно вчене звання професора. Серед учнів Лідії Олександрівни Улуханової цього періоду – В.Шумна, Є.Коляда, В.Розумна, К.Шелюжко, Т.Сіньковська, Р.Голдіна, Л.Жилкіна, О.Врабель (який після смерті Л.Улуханової навчався у П.Кармалюка та О.Карпатського). Л.Улуханова – автор методичних розробок: «Практичні поради молодому викладачеві співу», «Значення резонаторів у процесі сольного співу». У 1949 р. здійснила критичний розбір рукопису О.Мишуги, на основі чого підготувала доповідь на тему «Основні педагогічні думки українського співака і педагога О.П.Мишуги».

Володимир Качмар (1893–1964), оперний та концертно-камерний співак (бас-баритон) Першу вищу освіту здобув як юрист у Львівському університеті (1912). У 1913-1914 роках навчався співу в Міланській консерваторії (клас М.Росселя). Продовжував навчання у Львові у З.Козловської та А.Діанні. У 1919 році дебютував як у Львівському оперному театрі. Навесні 1920 року знову виїхав до Мілану, де вдосконалював вокальну майстерність у професора Г.Ляура, а з 1925 – і педагогічну практику як асистент професора Ляура. В.Качмар був солістом оперних театрів Риму, Мілану та інших міст Італії. Гастролював у театрах Швейцарії, Німеччини, Югославії, Румунії тощо. Сезонно співав у Львівській та Варшавській операх. Виступав у польських та українських концертах. У 1937 році переїхав до Львова, де поряд з виконавською діяльністю почав займатись і педагогічною роботою. З 1938 до 1939 року працював педагогом Консерваторії ім. К.Шимановського в Оперній студії поряд з А.Дідуром, Л.Улухановою, В.Флям-Пломєнським та ін. У 1939 році почав викладати у Львівській державній консерваторії. Під час німецької окупації займався приватно (вдома). У серпні 1944 року В.Качмара знову запрошують до консерваторії на посаду професора і завідувача кафедрою оперної підготовки. У 1946 році виїхав до Кракова, де до 1964 року викладав у Вищій музичній школі.

Серед викладачів кафедри академічного співу Львівської державної консерваторії повоєнного часу (та й навчального закладу загалом) однією з найвидатніших була постать співачки світової слави Соломії Крушельницької. Недарма саме їй запропонували тоді завідувати кафедрою.

У 1946 році замість С.Крушельницької завідувачем було призначено А.Арбеллі-Карінського, що раніше викладав у Одеській та Уральській консерваторіях. У 1948 р. завідувачкою кафедри стала К.Мількович, а від 1951 до 1962 року ці обов’язки виконував Олександр Карпатський. Викладачами співу були М.Лєдерер, Л.Пархоменко, О.Міски-Олеська, С.Надрага, М.Зубарєв, А.Юровська, В.Качмар, Г.Виспрєва, О.Володько-Ахматова, М.Філатов, Т.Логвіс, Г.Шкотникова-Ситникова.

У 1950-1980-х роках спів на кафедрі викладали: Павло Кармалюк, Микола Шелюжко, Остап Дарчук, Марія Байко, Валентина Підорина-Бринза, Марія Сіверіна, Тетяна Карпатська, Віктор Лужецький, Людмила Жилкіна, Костянтин Голубничий, Олексій Федина, Любов Дороніна, Маргарита Хмельницька, Степан Степан, Олександр Врабель, Павлина Криницька.

У 1962-1966 рр. кафедрою завідував В’ячеслав Кобржицький. З 1967 до 1985 року посаду завідувача кафедри сольного співу обіймав Павло Кармалюк.

У 1980-і роки когорту викладачів кафедри поповнили Володимир Ігнатенко, Володимира Чайка, Ігор Кушплер, Роман Вітошинський, Людмила Божко, Анна Дашак, Тамара Дідик, Василь Дудар, Наталія Свобода. Продовжували працювати М.Байко, О.Врабель та В.Лужецький.

У 1985-1992 рр. кафедрою завідувала Ада Кушплер. Від 1992 до 2010 року завідувачем був Володимир Ігнатенко. У 2011-2012 рр. кафедрою керував Ігор Кушплер. Після його трагічної смерті кафедрою сольного співу завідувала Людмила Божко. З вересня 2022 року кафедру очолює Мирослава Жишкович.

Провідні педагоги кафедри академічного співу другої половини ХХ – початку ХХІ ст.

Соломія Крушельницька (1872–1952), оперна і концертно-камерна співачка світової слави (лірико-драматичне сопрано), педагог, професор, заслужений діяч мистецтв України. Співпрацювати з нею мали за честь найвидатніші дириґенти світу Артуро Тосканіні, Леопольдо Муньйоне, Клеофонте Кампані, Ріхард Штраус. Найпрестижніші театри запрошували її на виступи, де партнерами по сцені були Е.Карузо, М.Баттістіні, А.Дідур, О.Мишуга, В.Флоріанський, Є.Носалевич, Ян Решке та ін. У 1891-1893 рр. С.Крушельницька навчалася у Консерваторії ГМТ: співу – у проф. В.Висоцького, а гри нафортепіано – у проф. В.Вшелячинського. 1893 року співачка дебютувала на сцені Львівської опери і того ж року виїхала до Італії (Мілан), де продовжила навчання співу у проф. Фаусти Креспі, а сценічної майстерності – у проф. Конті. У 1895 р. відбувся дебют С.Крушельницької на італійській сцені у Кремоні в опері «Манон Леско» Дж.Пуччіні. 1904 року вона рятує від провалу оперу Дж.Пуччіні «Мадам Батерфляй», що стало найбільшою перемогою у музичному світі початку XX століття. У період між 1904 і 1912 рр. С.Крушельницька гастролювала у містах Португалії, Єгипту, Алжиру, Іспанії, Бразилії, Аргентини. Тоді ж вона виступала на сценах театрів Італії – в Мілані, Турині, Неаполі, Палермо та ін. Після Першої світової війни С.Крушельницька гастролювала з камерними концертами. Маршрути по світу співачка часто закінчувала на рідній землі, в Галичині, а у 1939 р. залишилася в Україні назавжди.

У 1944 р. Соломія Амвросіївна завідувала кафедрою сольного співу у Львівській державній консерваторії ім. М.В.Лисенка та вела клас вокалу. У 1951 р. їй було присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв, а у 1952-му – звання професора. Серед учнів С.Крушельницької – Н.Богданова, К.Чернет, О.Шеффер, М.Дувір’як, Н.Кузьміна, І.Єщенко, С.Генсірук, Чікрва Агнія та ін. З утворенням у 1939 р. на базі трьох вище згаданих навчальних музичних закладів вищого типу Львівської державної консерваторії (від 1944 – ім. М.В.Лисенка) деякі викладачі співу, що не виїхали зі Львова, перейшли працювати до нового закладу, зокрема, і на кафедру сольного співу. Тоді першим завідувачем кафедри став Роман Любінецький, а деканом новоствореного вокального факультету – Одарка Бандрівська. У роки німецької окупації у Львові замість консерваторії діяла державна музична школа з українською мовою викладання, де спів вели О.Бандрівська, Д.Йоха, М.П’ясецька, О.Прийма, I.Темницька.

Одарка (Дарія Софія) Карлівна Бандрівська (1902–1981), камерна співачка (сопрано), піаністка, педагог, доцент. Навчалась у класичній гімназії у Львові, у Вищому Музичному Інституті ім. М.Лисенка гри на фортепіано у Марії Криницької. У 1922 р. закінчила Інститут і продовжила студії у Відні. 3 1924 р. навчалася співу у проф. 3.Козловської та вступила на гуманітарний факультет Львівського університету. У 1928 р. виїхала до Італії (Мілан та Віа-Реджіо) на вдосконалення сольного співу до С.Крушельницької – рідної тітки. Через рік, повернувшись до Львова, почала гастрольне турне в Україні, Польщі та у Відні. У 30-х роках О.Бандрівська вела активну творчу діяльність як співачка та піаністка. У її виконанні звучали камерно-вокальні твори Р.Штрауса, Г.Вольфа, Р.Ваґнера, Й.Брамса, Й.С.Баха, М.Лисенка, Я.Степового, В.Барвінського, інших галицьких композиторів. Концертмейстерами О.Бандрівської були В.Барвінський, Н.Нижанківський, Г.Левицька, Р.Сімович, Л.Уманська, О.Єрмакова та донька Миколи Лисенка – Маріанна. 3 1931 до 1939 р.– викладач сольного співу у Вищому Музичному Інституті ім. М.Лисенка, а з 1940 р. – доцент і декан вокального факультету Львівської державної консерваторії. 3 1944 р. О.Бандрівська знову на посаді доцента сольного співу Львівської консерваторії, де працювала до 1963 р. Залишила багато звукозаписів із виконанням творів західноєвропейських класиків, українських та галицьких композиторів та низку науково-методичних праць. Серед її учнів – М.Антонович, Л.Мацюк, вокальне тріо сестер Байко, П.Криницька, Л.Дороніна, Т.Дідик, М.Процев’ят.

Олександр Васильович Курдидик-Карпатський (1889–1964), оперний та концертний співак (баритон), педагог, професор. 1907 року закінчив класичну гімназію і вступив до Львівського університету на філософський факультет. Від 1913 р. продовжив освіту у Петербурзькій консерваторії (клас проф. сольного співу М.Чуприннікова). У 1919-1922 рр. – провідний соліст Київського театру. 3 1922 до 1939 р. працював солістом Познаньської опери (Польща), а з 1932 р. до 1939 р. викладав сольний спів та завідував оперним класом у Вищій музичній школі (м. Познань). У 1945 р. переїжджає в Україну і працює викладачем сольного співу в Одеській консерваторії. Від 1951 до 1962 р. – завідувач кафедри сольного співу у Львівській державній консерваторії ім. М.В.Лисенка, з 1959 р. – професор кафедри сольного співу. Серед його учнів – відомі співаки: В.Арбузов, О.Врабель, Г.Кузовков та ін.

Павло Петрович Кармалюк (1907–1986), оперний та концертно-камерний співак (баритон), професор, народний артист СРСР, завідувач кафедри. Музичну освіту здобув у Київському музичному училищі, а відтак – у Київській консерваторії ім. П.Чайковського, яку закінчив 1941 р. Під час Другої світової війни працював у фронтовому ансамблі пісні і танцю, який обслуговував фронт. Після демобілізації розпочав кар’єру оперного співака в Саратовському оперному театрі. У 1944 р. отримав скерування на роботу до Львівського оперного театру, де 34 роки працював провідним солістом. У репертуарі співака – понад 50 оперних партій. Виїжджав на гастролі до Болгарії, Угорщини, Румунії, Чехословаччини, Польщі. 3 концертними програмами виступав у багатьох містах колишнього Радянського Союзу. У 1950 році йому присвоєно звання заслуженого артиста УРСР, у 1954 – народного артиста УРСР, а згодом (1961) і народного артиста СРСР. У 1949 р. паралельно з виконавською співак розпочав і педагогічну діяльність у стінах Львівської державної консерваторії. 3 1967 до 1985 р. він обіймав посаду завідувача кафедри сольного співу. У 1970 р. йому було присвоєно вчене звання професора. Учні Павла Петровича Кармалюка – відомі співаки – В.Грицюк, П.Ончул, О.Громиш, В.Чайка, В.Лужецький, Я.Шовковий, Я.Головчук, Б.Косопуд, С.П’ятничко, Н.Дацько та ін.

В’ячеслав Опанасович Кобржицький (1906–1985), оперний та концертний співак (тенор), режисер, заслужений артист України, професор. 3 1936 до 1938 р. працював у ансамблі Київської опери і гастролював з ним по Кавказу і Криму. Відтоді був прийнятий на 3-й курс Київської консерваторії (клас В.Коріна та О.Брагіна), яку закінчив у Ташкенті (1942). Під час війни працював у фронтових бригадах під керівництвом А.Бучми. 3 1943 до 1946 р. був провідним солістом Кавказького оперного театру в Алма-Аті. Після війни переїжджає до Львова, працює у оперному театрі. 3 1958 р. працював у Львівській державній консерваторії на посаді режисера кафедри оперної підготовки, а згодом – на кафедрі сольного співу. 3 1962 по 1966 р. В.Кобржицький завідував вокальною кафедрою. 3 1978 р. – виконувач обов’язків професора кафедри сольного співу. Серед його учнів – М.Шуневич, Л.Пшеничний, Н.Мельник.

Остап Йосипович Дарчук (1911–1999), оперний співак (бас), професор, заслужений діяч мистецтв України. Навчався у Музично-драматичному інституті імені М.Лисенка у Києві (1926-1930 рр.) і водночас працював у капелі «Думка». У 1935-1939 рр. – соліст Київської філармонії; 1939-1941 рр. – студент Київської консерваторії ім. П.Чайковського (клас Д.Євтушенка). У роки Другої світової війни О.Дарчук – соліст військового ансамблю пісні і танцю. Навчання в консерваторії закінчує після війни. У 1951-1955 рр. – соліст оперного театру у м. Горькому та викладач консерваторії у цьому місті. У 1955-1963 рр. – соліст Львівської опери. Клас Остапа Йосиповича Дарчука у Львівській державній консерваторії закінчили відомі співаки: О.Правілов, В.Прудник, А.Алексик, Р.Вітошинський, I.Кушплер, С.Степан, А.Липник, О.Розуменко, В.Дудар, О.Бень та ін. Він озвучив 11 кінофільмів, записав у фонди Московського та Українського радіо 460 творів різних композиторів.

Микола Володимирович Шелюжко (1912–1982), оперний співак (тенор), заслужений діяч мистецтв України, педагог, доцент. 3 1945 по 1950 р. навчався у Львівській державній консерваторії на вокальному факультеті, а після закінчення отримав скерування на роботу до Львівського оперного театру солістом. 3 1964 р. – директор Львівської опери. У 1950-1981 рр. працював у Львівській консерваторії на кафедрі сольного співу. 16 жовтня 1970 р. йому присвоїли звання доцента. Клас М.Шелюжка закінчили В.Ігнатенко, Г.Ханеданьян, В.Малахаєв, П.Турянський, В.Кривко, А.Гром.

Ніна Костянтинівна Чубарова (1914–1996), піаністка-концертмейстер, камерна співачка, педагог, доцент. Фортепіанну освіту здобувала в м. Ташкенті у музичному училищі та консерваторії (1939-1944 рр.). Паралельно з навчанням працювала у Ташкентській консерваторії концертмейстером вечірнього відділення та викладачем класу фортепіано. У 1945-1949 рр. – концертмейстер Львівської державної консерваторії. Тут здобула вокальну освіту (клас доц. О.Бандрівської та доц. О.Ахматової, 1947-1951). У 1949-1958 рр. працювала концертмейстером і викладачем вокалу (від 1950 р.) у вечірній музичній школі. У 1958-1959 рр. Ніна Костянтинівна вела клас вокального ансамблю у Львівському музичному училищі. Протягом 1959-1994 рр. займалася педагогічною діяльністю у Львівській державній консерваторії, де викладала вокальний ансамбль та камерний спів. У 1977 р. їй було присвоєно вчене звання доцента. У класі Н.Чубарової навчалося багато студентів, які згодом стали відомими співаками: О.Басистюк, В.Федотов, І.Захарко, О.Чепурний. С.Фіцич, І.Кушплер, Т.Жукова, О.Гореліков, Б.Косопуд, Л.Кондрашевська, О.Теліга, Н.Петренко та ін.

Віктор Петрович Лужецький (1926–2015), оперний співак (бас), заслужений артист України, ст. викладач. Навчався у Львівській державній консерваторії ім. М.В.Лисенка (1957-1962 рр., клас співу проф. П.Кармалюка). У 1962-1998 рр. – соліст Львівської опери. У репертуарі співака близько 100 оперних партій. Протягом багатьох років виконавець вів активну концертну діяльність. Має фондові записи опер «Золотий обруч» Б.Лятошинського, «Довбуш» С.Людкевича. Про нього створено телефільм «Творчий портрет В.Лужецького». З 1968 р. – старший викладач Львівської державної консерваторії ім. М.В.Лисенка. Серед випускників – заслужений артист України В.Пащенко, заслужений артист України О.Чепурний, лауреат семи Міжнародних конкурсів С.Магера, лауреат Міжнародного конкурсу ім. I.Алчевського, дипломант Міжнародного конкурсу ім. П.Чайковського (Москва) В.Дудар та ін. В.П.Лужецький – талановитий художник. Його художні полотна експонувалися двічі на персональних виставках (1978 р., 1998 р.).

Людмила Іванівна Жилкіна (1928–2006), оперна співачка (сопрано), заслужена артистка України, доцент. Вокальну освіту здобула у Львівській державній консерваторії (1947-1952, клас Л.Улуханової). У 1953-1987 рр. – солістка Львівського оперного театру, на сцені якого створила низку ліричних образів. У 1967-1990 рр. – викладач сольного співу Львівської консерваторії. Серед її вихованців – лауреат Міжнародного конкурсу, солістка Київського Будинку органної та камерної музики, народна артистка України О.Басистюк. Л.Жилкіна – автор низки науково-методичних розробок та нарису про свого педагога Л.Улуханову.

Тетяна Олександрівна Карпатська (1928–2011), камерна співачка (сопрано), доцент. Від 1947 р. навчалася на вокальному відділі Одеського музичного училища, потім у консерваторії ім. А.В.Нежданової (клас О.Благовидової). У 1954 р. закінчила Львівську державну консерваторію ім. М.Лисенка (клас проф. О.Карпатського), у 1960-му – асистентуру-стажування Ленінградської консерваторії ім. М.Римського-Корсакова (клас доц. Т.Салтикової). Працювала солісткою Львівської філармонії. 1960 – 1992 рр. – викладач сольного та камерного співу Львівської консерваторії. Серед учнів Тетяни Олександрівни Карпатської – лауреат Міжнародного конкурсу Л.Даренська, лауреат Міжнародного конкурсу, солістка Львівської філармонії Б.Хідченко, солістка Львівського Національного академічного театру опери та балету, заслужена артистка України Н.Романюк, солістка Київської Національної опери І.Захарко, солістка Львівської філармоні, заслужена артистка України Л.Коструба.

Марія Яківна Байко (1931–2020), концертно-камерна співачка (сопрано), народна артистка України, лауреат Національної премії України імені Т.Г.Шевченка, професор. Закінчила Львівську державну консерваторію у класі О.Бандрівської (сольний спів) та В.Герасименка (бандура). З 1958 р. працювала солісткою Львівської філармонії, від 1959 р. викладала на кафедрі сольного співу Львівської державної консерваторії. М.Байко відома як співачка-солістка і як учасниця відомого тріо сестер Байко. Її концертна діяльність охоплювала майже усі республіки колишнього СРСР та різні країни світу (Бельгія, Німеччина, Люксембург, Франція, Угорщина, Чехія, Польща, Канада, США ООН). У репертуарі співачки – пісні та романси українських композиторів, обробки народних пісень. М.Байко – незмінний пропагандист творів М.Колесси, В.Барвінського, Б.Кудрика, Д.Січинського, О.Нижанківського, С.Людкевича, Б.Фільц та інших. Вона була постійним учасником композиторських концертів-звітів С.Людкевича, М.Колесси, А.Кос-Анатольського, Є.Козака, Б.Фільц, багатьох звітних програм на Пленумах Спілки композиторів. Співачка знялася у 9 кіно-та телефільмах, записала 12 грамплатівок, 4 компакт-диски, аудіо-касети, здійснила фондові записи на радіо. За роки педагогічної праці виховала понад 40 студентів. Серед них чимало лауреатів конкурсів, зокрема: народна артистка України Л.Кондрашевська, заслужена артистка Росії, солістка Великого театру в Москві Г.Чорноба, народна артистка України М.Зубанич, заслужена артистка України Л.Клопотовська, заслужена артистка України, лауреат Міжнародних конкурсів Н.Петренко та інші. М.Байко – упорядник багатьох пісенних збірок та автор статей про українських митців. У 2005 році опрацювала (упорядник) і видала «Антологію лемківської пісні». Вона неодноразовий голова та член журі конкурсів вокалістів ім. М.Лисенка, С.Крушельницької, Т.Терен-Юськіва та ін.

Олександр Михайлович Врабель (1931–2002), оперний співак (баритон), народний артист України, лауреат Міжнародного конкурсу, професор. У 1960 р. закінчив Львівську державну консерваторію (клас О.Карпатського). Лауреат I Українського конкурсу молодих співаків (1959 р.), дипломант Всесоюзного конкурсі ім. М.Глінки (1962 р.), лауреат Міжнародного конкурсу молодих оперних співаків у Софії. 1957-1993 рр. – соліст Львівської опери. У його репертуарі – 60 оперних партій. О.Врабель був учасником усіх декад українського мистецтва на теренах Союзу. Представляв українське мистецтво у Болгарії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії, Фінляндії, Індії, Сінгапурі, Канаді, Філіпінах, США. Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, орденом «Дружби народів» та медаллю «Ветеран праці» за довголітню та високопрофесійну працю. Всесоюзним та Українським радіо створені фондові записи вокально-музичних творів і три відеоролики вітчизняних та зарубіжних композиторів. З 1978 р.– викладач співу, професор Львівської державної консерваторії. Серед його випускників – лауреати Міжнародних, Всесоюзних, Республіканських конкурсів: С.П’ятничко, О.Теліга, М.Швидків, В.Понайда, А.Хавунка, М. Блаженко.

Володимира Павлівна Чайка (1928–2015), оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано), народна артистка України, професор кафедри. Музичну освіту здобула у Львівській державній консерваторії (клас доц. О.Бандрівської та проф. П.Кармалюка, 1956–1963 рр.). У 1963–1985 рр. – солістка Львівської опери. У репертуарі співачки – 42 партії в 35 операх. Вела активну концертну діяльність, гастролювала у США, Канаді, Угорщині, Німеччині, Югославії, Польщі, Монголії, країнах Середньої Азії, Сибіру. З 1981 р. викладач сольного співу у Львівській державній консерваторії ім. М.В.Лисенка (тепер – Львівська національна музична академія). Неодноразовий член журі Міжнародних конкурсів вокалістів. Серед випускників лауреати та дипломанти міжнародних конкурсів: Є.Аудерська – лауреат Міжнародного конкурсу ім. Б.Бартока в Будапешті, М.Рудь – лауреат Міжнародного конкурсу ім. А.Сарі (Польща), С.Соловій – лауреат ряду Міжнародних конкурсів, Н.Кузьменко – лауреат Міжнародного конкурсу ім. Ружицького (Польща) тощо. Написала книгу споминів про свого педагога: «Павло Кармалюк. Життя та творчість актора, співака, вчителя» та методичний посібник «Мистецтво творити співом (Значення психофізичного стану студента у розвитку його вокальної майстерності)». У 2008 р. за багаторічну плідну працю в галузі мистецтва і культури В.Чайка нагороджена Почесною відзнакою Міністерства культури і туризму України.

Анна Юріївна Дашак (нар. 1936), оперна співачка (сопрано), заслужена артстка України, доцент, професор кафедри. Закінчила диригентський факультет Львівської консерваторії (клас М.Антківа, 1960 р.) та Київську державну консерваторію ім. П.І.Чайковського по класу вокалу проф. М.Єгоричевої (1964 р.). У 1964-1965 рр. – солістка Київської філармонії. 1965-1992 рр. – солістка Львівського державного академічного театру опери та балету ім. І.Франка. Заспівала понад 40 провідних партій лірико-драматичного репертуару. 3 1985 р. – викладач вокалу на кафедрі сольного співу Львівської державної консерваторії (тепер Львівська національна музична академія ім. М.В.Лисенка). Серед випускників – солістка опери «Дікаппо» у Нью-Йорку О.Грабова, лауреат 13 міжнародних конкурсів, солістка Київської національної опери С.Годлевська, дипломант Міжнародного конкурсу, солістка Львівської філармонії В.Голубнича-Микулка, солістка Київської опери Д.Князєва. А.Дашак видала навчальний посібник «Божественна природа звуку», низку наукових статей та 8 методичних розробок, збірку статей «Сучасний погляд на мистецтво співу». Автор прозових книжок «Пілігрими безконечності», «Сплачений борг», «Велінням карми».

Марія Іванівна Процев’ят (нар. 1936), концертно-камерна співачка (сопрано), громадська діячка, народна артистка України (2020), доцент, відмінник народної освітив, викладач-методист. Закінчила Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка (клас доцента О. Бандрівської). З 1963 р. розпочала працю у Львівській консерваторії. Проводила активну концертну діяльність як камерна співачка і як солістка великих музичних форм: ораторій, кантат, мес, поем для хору і симфонічного оркестру. У репертуарі співачки більше 600 творів, де особливе місце займають твори західноєвропейських та українських композиторів. Сольні виступи співачки зняті у кількох фільмах та записані на платівках фірм «Мелодія» (Москва) та «Арка-Рекорд» (США). Має значну кількість фондових записів на Українському і Львівському радіо та телебаченні, а також компакт-диск. Крім концертної і педагогічної діяльності, провадила активну просвітницьку роботу – популяризувала українську класичну музику та народну пісню. Створила хор української національної пісні «Вірли», де була художнім керівником і диригентом, який став лауреатом Міжнародних конкурсів і гастролювала з ним у Великій Британії, Франції, Німеччині, Бельгії, Чехії, Польщі, Литві, Латвії, Криму, Придністров’ї, Україні. За відродження та пропаганду української музики у світі співачка нагороджена «Хрестом Заслуги 2-го ступеня» у Великій Британії. З 2001 р.– доцент кафедри сольного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка.

Тамара Софронівна Дідик (1935-2023), оперна співачка (сопрано), народна артистка України, професор кафедри. У 1960 р. закінчила Львівську державну консерваторію ім. М.В.Лисенка (клас доц. О.Бандрівської). Будучи студенткою консерваторії, працювала артисткою Львівського драматичного академічного театру ім. М.Заньковецької (1957-1959 рр.), а у 1960-1993 рр. – провідна солістка Львівської опери. У репертуарі 52 партії. Має фондові записи Національної телерадіокомпанії, дві відео-програми на Львівському телебаченні і три фондові записи партій в операх «Золотий обруч», «У неділю рано…», «Назар Стодоля». У 1960-1989 рр. Т.Дідик була учасницею усіх декад українського мистецтва у містах колишнього Радянського Союзу. Представляла українське мистецтво у Франції, Фінляндії, Польщі, Німеччині, Канаді, США. 1991 р. – брала участь у святково-урочистих концертах у Нью-Йорку, Джерсі-Сіті, Глей Спей, Ньюарку, Чикаго. Нагороджена 45 почесними грамотами. Від 1997 р. – викладач консерваторії. Виховала понад 30 випускників, які працюють солістами в оперних театрах, філармоніях та викладачами музичних закладів України, а також за її межами. 11 студентів стали лауреатами Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів, зокрема: Н.Курильців, Н.Ковальова, О.Притолюк, З.Орлова. Д.Губяк, М.Жехович. Т.Дідик підготувала і видала працю «Вправи для постановки голосу і розвитку вокальної техніки». Упорядкувала і видала збірники: «Колядки», «Пісні родинного серця» (стрілецькі пісні в обробці для бандури).

Зінаїда Володимирівна Максименко (1939–2000), концертмейстер з великим стажем, заслужена артистка України, доцент. Випускниця львівської державної консерваторії ім. М.В.Лисенка. З 1963 р. працювала концертмейстером на кафедрі сольного співу. З Максименко плідно співпрацювала зі співаками П.Кармалюком, О.Басистюк, Л.Божко, В.Ігнатенком, Г.Кузовковим та багатьма іншими. Протягом 1989-2000 рр. вела клас камерного співу. Серед її випускників: А.Шкурган – лауреат міжнародних конкурсів, лауреат Національної премії імені Т.Шевченка, заслужений артист України, С.П’ятничко – народний артист України, С.Магера – заслужений артист України, Н.Дацько – лауреат Міжнародних конкурсів, заслужена артистка України, О.Бень – соліст Празької опери та ін. З.Максименко – автор методичних розробок з питань концертмейстерства, камерного співу та історії вокального мистецтва.

Володимир Дмитрович Ігнатенко (1940–2010), оперний співак (тенор), народний артист України, лауреат Міжнародної премії Національної Спілки театральних діячів України, професор, завідувач кафедри (1992-2010). У 1958-1965 рр. – студент Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка (клас М.Шелюжка). З 1964 р. – соліст Львівської опери. У його репертуарі понад 60 оперних партій. В.Ігнатенко був тонким інтерпретатором камерної та кантатно-ораторійної музики, проводив активну концертну діяльність, гастролював в Україні та за її межами. Особливе місце у його численних програмах займали вокальні твори західноукраїнських композиторів. Співак мав значну кількість фондових записів на Українському та Львівському радіо і телебаченні (опера «Довбуш» С.Людкевича та «Золотий обруч» Б.Лятошинського, вокальний цикл романсів М.Лисенка на сл. Г.Гайне, «Циганські мелодії» А.Дворжака та інші). Він неодноразовий голова та член журі Міжнародних, Всеукраїнських та регіональних конкурсів. Написав і видав книгу-довідник «На сцені Львівської опери». З 1983 р. – викладач кафедри сольного співу. У 1992-2010 рр. – завідувач кафедри, професор. Серед вихованців – лауреати та дипломанти Міжнародних і Всеукраїнських конкурсів вокалістів: Л.Качала, В.Лісковецький, С.Приймак, М.Гаврилко, Т.Іванів, П.Радейко, Н.Данило, Г.Гаврилко та інші.

Мирослава Олександрівна Логойда (1940–2021), професор кафедри академічного співу (клас концертно-камерного співу). Закінчила Львівську музичну школу-інтернат ім. С.Крушельницької (клас фортепіано О.П’ясецької-Процишин) та фортепіанний факультет Львівської державної консерваторії ім. М.В.Лисенка (клас проф. О.Криштальського, 1963 р.). У 1962-1975 рр. – концертмейстер кафедри сольного співу у класі доцента Н.Чубарової та професора О.Дарчука. Як акомпаніатор брала участь у Республіканських, Всесоюзних та Міжнародних конкурсах із студентами Г.Заставним, О.Басистюк, О.Чепурним та ін. З 1972 р. – викладач кафедри концертмейстерства, а з 1977 р. – старший викладач кафедри сольного співу (концертно-камерний клас). Концертна діяльність студентів класу Мирослави Олександрівни Логойди була багатоплановою та насиченою. Щорічно її студенти виконують 8-12 афішних концертів з програмами композиторів різних епох і стилів. Опублікувала книжку «В.Ігнатенко. Життєвий та творчий шлях» (2003 р.), ряд біографічних нарисів про Р.Сов’яка, В.Дударя, В.Чайку. Автор численних науково-методичних розробок, програм. Нею опрацьовані та упорядковані рукописи вокальних творів (солоспівів) галицьких композиторів і видані нотні збірки Д.Січинського, О.Нижанківського, Я.Лопатинського, а також солоспіви сучасних авторів – Р.Сов’яка, О.Зелінського, О.Козаренка. Видано посібник «Вокальні камерні твори українських композиторів: В.Матюк, О.Нижанківський, Я.Ярославенко, М.Скорик, О.Козаренко». У творчому доробку М.Логойди – біля 70-ти поетичних перекладів українською мовою з оригінальних текстів пісень і романсів французьких, німецьких, італійських, польських та російських композиторів. За час педагогічної роботи виховала понад 100 студентів, серед яких – народна артистка України Л.Кондрашевська, народна артистка України М.Фарина, заслужений діяч мистецтв України Б.Косопуд, заслужені артисти України О.Велка, О.Дерда, Я.Войтюк, лауреат Міжнародних конкурсів З.Кушплер, лауреат Міжнародного конкурсу ім. С.Прокоф’єва В.Лісковецький, лауреат конкурсу-фестивалю ім. С.Людкевича О.Грабова, лауреати Міжнародного конкурсу ім. А.Дворжака М.Загорулько, С.Годлевська, А.Ковалко, М.Швидків, лауреат Міжнародного конкурсу камерних співаків М.Загорулько, володарка Гран Прі Всеукраїнського конкурсу Терен-Юськіва, дипломант Міжнародного конкурсу П.Домінго М.Жехович та ін. Неодноразовий член журі Всеукраїнських конкурсів вокалістів. Серед її випускників – доктор мистецтвознавства проф. Т.Молчанова та кандидат мистецтвознавства проф. М.Жишкович.

Роман Зенонович Вітошинський (1940–2019), оперний співак (тенор), народний артист України, професор кафедри, лауреат міжнародної премії Національної спілки театральних діячів України. У 1964-1969 рр. навчався у Львівській державній консерваторії ім. М.В.Лисенка у класі професора О.Дарчука. З 1968 р. – соліст Львівської національної опери. У репертуарі співака десятки провідних оперних партій. Співак брав участь у декадах українського мистецтва в республіках колишнього Радянського Союзу. Проводив широку концертну діяльність, гастролюючи у містах Канади, Франції, Швейцарії, Лівії, Польщі, Угорщини. Співав в оперних театрах Санкт-Петербурга, Мінська, Казані, Києва, Одеси та інших. 3 1980 року Роман Зенонович працює у Львівській національній музичній академії на кафедрі сольного співу.

Ігор Федорович Кушплер (1949–2012), оперний співак (баритон), народний артист України (1999), професор (2000), завідувач кафедри (2011-2012). Закінчив вокальний (1978 р.) і диригентський (1979 р.) факультети Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка. Викладачами сольного співу в нього були професори П.Кармалюк і О.Дарчук, диригування – професор Ю.Луців. У 1978-1980 рр. I.Кушплер – соліст Львівської філармонії, з 1980 р. – соліст Львівської опери, у 1998-1999 рр. також художній керівник театру. У його репертуарі біля 50 оперних партій. Брав участь в оперних фестивалях в Україні, Росії, Польщі, у містах Німеччини, Іспанії, Австрії, Угорщини, Лівії, Лівану, Катару. Як концертний співак гастролював у багатьох країнах Європи й Америки. Має численні фондові записи, в тому числі знявся у телеверсіях опер «Маестро капели» Д. Чімарози та «Телефон» Дж. Менотті. Автор солоспівів, творів для вокальних ансамблів і хорів, обробок народних пісень, що надруковані в авторських збірках: «Із глибинних джерел» (1999), «Шукай любов» (2000), «В передчутті весни» (2004), а також у збірках інших авторів. З 1983 р. – викладач сольного співу. Серед його випускників: заслужені артисти України – лауреат національної премії України ім. Т.Шевченка, соліст Варшавської національної опери А.Шкурган, Г.Кульба, I.Дерда, Г.Тітова, солістка Віденської штатсопери З.Кушплер, соліст Національної опери України (Київ) В.Дудар, солісти Львівської опери О.Сидір, В.Загорбенський, А.Бенюк, Т.Вахновська, за контрактами в оперних театрах США, Канади, Італії працюють О.Ситницька, С.Сех, С.Соловій та інші. У 1999 р. журі конкурсу ім. I.Паторжинського відзначило I.Кушплера дипломом «Кращий викладач». Він неодноразово був членом журі різноманітних конкурсів співаків, зокрема, IІІ Міжнародного конкурсу ім. С.Крушельницької (2003) і II Міжнародного конкурсу ім. А.Дідура (Польща, 2008) та провадив майстер-курси у музичних навчальних закладах Німеччини і Польщі.

Анатолій Миколайович Липник (1943–2022), оперний співак (баритон), народний артист України, доцент кафедри академічного співу. У 1966-1971 рр. – студент Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка (клас професора О.Дарчука). У 1970 р. брав участь у Всесоюзному конкурсі на кращу концертну програму у м. Мінську (Білорусія), був відзначений дипломом. У 1975 р. став лауреатом Міжнародного конкурсу вокалістів у Голландії (Хертогенбос). 3 1971 р. – соліст Львівської опери. У його репертуарі біля 60 оперних партій. Серед них: Мечник («Страшний двір» С.Монюшка), Султан («Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського), Микола («Наталка Полтавка» М.Лисенка), Петро Бородін («Солов’їна ніч» В.Губаренка), Наполеон («Війна і мир» С.Прокоф’єв), Доктор Малатеста («Дон Паскуале» Г.Доніцетті), Вольфрам («Тангойзер» Р.Вагнера), Тоніо («Паяци» Р.Леонкавалло), Альфіо («Сільська честь» П.Масканьї), Ренато, Набукко, Жермон, Яго, Амонасро, Фальстаф («Бал-маскарад», «Набукко», «Травіата», «Отелло», «Аїда», «Фальстаф» Дж.Верді), Фігаро («Севільський цирульник» Дж.Россіні), Ібн-Хакіа («Іоланта» П.Чайковського), Скарпіа («Тоска» Дж.Пуччіні) та ін. За час роботи у театрі гастролював в Україні (Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Полтава, Суми, Вінниця) та за її межами: Росія (Ростов), Білорусія (Мінськ), а також у Польщі (Краків, Варшава, Криниця), Австрії (Кауфштайн), Голандії, Бельгії, Англії тощо. Викладач кафедри сольного співу. У 2008 р. випускник В.Дарчук став лауреатом Всеукраїнського конкурсу вокалістів Т.Терен-Юськіва.

Василь Вікторович Дудар (нар. 1945 р.), оперний співак (бас), заслужений артист України, доцент кафедри академічного співу. У 1964 р. закінчив Київське культурно-освітнє училище по класу хорового диригування. У 1966-1967 рр. здобув вокальну освіту у Київському музичному училищі ім. Р.Глієра, а у 1973 р. закінчив вокальний факультет Львівської консерваторії у проф. О.Дарчука та доц. Н.Чубарової. У 1973-1981 рр. – соліст Львівського академічного театру опери і балету ім. І.Франка. 1981-1985 рр. – соліст Південної групи військ м. Будапешт (Угорщина). 3 1985 р. – соліст Львівського оперного театру. Гастролював у Польщі, Чехії, Угорщині, Німеччині, Австрії, Бельгії, Італії, Іспанії, Франції, Росії, Білорусії тощо, а також містами України. З 1993 р. – викладач вокалу у Львівському державному музичному училищі ім. С.Людкевича, а з 2000 до 2011 р. – завідувач вокальним відділом, доцент кафедри сольного співу Львівської консерваторії. Серед випускників – народна артистка України Л.Качала, М.Гончарик, О.Кувітанов, О.Білик, лауреати Міжнародного конкурсу «Мистецтво XXI століття» – М.Пігура, Т.Борецька, І.Ключковська (Дзундза), А.Старушкевич. Видав низку методичних розробок. У 2005 р. В.Дудар світ побачили дві нотні збірки «3 репертуару Василя Дударя», до яких входять арії з опер, романси, балади, думи, обробки українських народних пісень для баса.

Стефан Васильович П’ятничко (1959-2023), оперний співак (баритон), народний артист України. У 1983 році, після двох років навчання у Львівському музично-педагогічному училищі ім. Ф. Колесси поступив на вокальний факультет Львівської державної консерваторії імені М.В. Лисенка (клас проф. П.Кармалюка, а після його смерті у 1986 році – проф. О.Врабеля). З 1989 року – соліст Львівського державного академічного театру опери та балету імені С. Крушельницької, де виконував провідні партії баритонового репертуару. У 1991 році здобув перемогу на першому Міжнародному конкурсі оперних співаків імені С. Крушельницької у Львові, а в 1993 році став лауреатом і призером Міжнародного конкурсу вокалістів «Бельведере» у Відні (Австрія). Під час роботи у Львівській опері неодноразово запрошувався на урядові та святкові концерти у Києві та Львові, а також багато гастролював за кордоном. 1995 р. – заслужений артист України, 2006 р. – народний артист України. З 2008 року – ст. викладач кафедри сольного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка. Як член журі брав участь у Міжнародних та всеукраїнських конкурсах. Випускники та студенти С.П’ятничка ставали лауреатами і дипломантами різноманітних конкурсів вокалістів. У 2010 році журі Всеукраїнського конкурсу молодих вокалістів ім. Теодора Терен-Юськіва відзначило С.П’ятничка дипломом «За високу педагогічну майстерність».

Наталія Романівна Романюк (нар. 1965), оперна співачка (сопрано), заслужена артистка України, доцент кафедри. Закінчила Львівську державну консерваторію ім. М.В.Лисенка (клас Т.Карпатської, 1991 р.). З 1989 р. – солістка Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької. У репертуарі співачки провідні сопранові партії. Гастролювала у складі трупи театру зі спектаклями в Польщі, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Катарі, Лівані, а також брала участь у музичних фестивалях у Голландії, Польщі, Данії, Великобританії. Виконувала головні партії в концертних постановках опер «Дідона та Еней» Г.Перселла, «Алкід» Д.Бортнянського. Окрім роботи в театрі, співпрацювала з духовим оркестром штабу ПрикВО Західного військового командування, також з хоровою капелою «Дударик». Була членом журі дитячих вокальних конкурсів. З вересня 2011 року запрошена (за сумісництвом) на педагогічну роботу до Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка.

Наталія Іванівна Дитюк (нар. 1964), оперна та концертно-камерна співачка (сопрано), заслужена артистка України, ст. викладач. Навчалась у Санкт-Петербурзькій консерваторії (1987-1994). Викладачі вокалу: В.В.Максимова. Н.І.Колосова. З 2000 року – солістка Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика. У 2001-2006 та 2013 роках працювала у Львівському оперному театрі. В репертуарі – 12 оперних партій. Є постійною учасницею різноманітних фестивалів в Україні та за кордоном, учасницею міжнародних конференцій; представляла Україну під час святкувань в посольствах закордоном. На даний час нею записані два диски: «Василь Барвінський. Вибране», «Адам Солтис. Пісні». З вересня 2019 р. – за сумісництвом викладач кафедри сольного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка.

Важливе значення для всебічного виховання співака має клас камерного співу. Протягом багатьох років на кафедрі його вели віддані своїй справі фахівці: Арсеній Котляревський, Олександра Карпатська, Роман Кокот, Г.Павлюк-Павлюченко, Петро Кравець, Любов Дороніна, Ніна Чубарова, Зінаїда Максименко, Марія Процев’ят, Мирослава Логойда. Сьогодні камерний спів викладають: Мирослава Жишкович, Лілія Коструба, Іванна Комаревич. Клас вокального ансамблю веде Остап Майчик.

Педагогічну та виконавську діяльність кафедри академічного співу впродовж багатьох десятиліть її існування забезпечували висококваліфіковані концертмейстери-піаністи. Від довоєнного часу багато років поспіль концертмейстерами кафедри працювали Б.Дрималик, В.Дробінська, О.Єрмакова, Л.Афанас’єва, Ф.Гольдштейн, П.Скибінська, І.Лавриненко, Л.Городецька, А.Шнейдерман, О.Карпатська, Г.Павлюк-Павлюченко, І.Лев, О.Василевич, Т.Лагола.

У 60-80-і рр. ХХ ст. на кафедру один за одним приходять представники наступних поколінь концертмейстерів: З.Максименко, Я.Матюха, М.Логойда, Є.Новодворська, Н.Ріпко, М.Макара, О.Кулінченко, Н.Гавриленко, Т.Бергер, О.Граєвська, І.Дуркот, О.Бартош, Ж.Щур, Г.Правдива, О.Дарчук, Л.Шовкова, Л.Запорожцева-Десяткіна, Б.Середа-Курилас, С.Виноградова, М.Жишкович, Л.Левенець, Г.Лемех, М.П’ятіков, Г.Яринич, С.Бенсь, О.Юрченко.

У 90-ті рр. ХХ ст. та у перших десятиліттях ХХІ ст. кафедра поповнюється концертмейстерами – дипломантами та лауреатами багатьох престижних конкурсів, серед яких Г.Радченко, Л.Пашук, Р.Котляревська, М.Русак, С.Соланський, О. Станько (Дітчук), Н.Мицяк (Харандюк), М.Самотос, Г.Асталош, Т.Макар-Гриськова, Н.Майчик, О.Аливаєва, О.Древіцька, О.Лемех, Н.Тимняк, Т.Гриськова, О.Коструба, А.Макаревич.

Професорсько-викладацький склад кафедри академічного співу сьогодні

Сьогодні сольний спів на кафедрі викладають: Мирослава Жишкович, Людмила Божко, Петро Ончул, Олег Цигилик, Богдан Косопуд, Наталія Свобода, Марія Галій-Моравська, Орест Сидір, Любов Качала, Олег Лихач, Людмила Савчук, Світлана Мамчур, Лілія Коструба, Роман Ковальчук, Софія Соловій, Руслана Калин, Віталій Загорбенський, Іванна Комаревич, Володимир Чібісов, Антоніна Лісогорська, Роман Страхов.

Мирослава Андріївна Жишкович (нар. 1957), концертно-камерна співачка (сопрано), піаністка-концертмейстер, кандидат мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри. Закінчила Львівську середню спеціальну музичну школу ім. С.Крушельницької (клас фортепіано О.П’ясецької-Процишин). Подальшу музичну та вокальну освіту здобула у Львівській державній консерваторії ім. М.В.Лисенка (клас фортепіано проф. М.Крушельницької, 1975-1980 та концертмейстерства проф. М.Логойди, 1976-1980; клас сольного і камерного співу доц. М.Хмельницької та доц. Н.Чубарової, 1984-1989). У 1979-1992 рр. – концертмейстер кафедри сольного співу та кафедри хорового диригування. Як акомпаніатор брала участь у Республіканських та Всесоюзних конкурсах зі студентами – лауреатами та дипломантами, була неодноразовим учасником музичного фестивалю «Київська золота осінь». У її творчому доробку як концертно-камерної співачки – виступи у тематичних концертах, концертах до ювілейних дат, участь у літературно-музичних вечорах, ін. 3 1992 до 2011 р. – викладач та керівник педагогічної практики студентів IV-V курсів. Викладає навчальні дисципліни «Методика викладання академічного співу» (для бакалаврів) та «Методика викладання спеціальних дисциплін» (для магістрів). 3 2001 р. веде клас камерного, а з 2003 р. – і сольного співу. Серед її випускників – лауреати Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів: І.Назаров, Н.Гринишин, О.Мельник, Н.Андріїв та В. Максим (дует); А.Шумаріна, Ван Сі, Т.Конюх, Є.Вуєк. Її аспірантка А.Носова – солістка Львівського оперного театру. Керує бакалаврськими та магістерськими роботами. За час 2007-2018 рр. випустила біля 50 магістрів. Займається дослідницькою діяльністю. Напрямок її наукових досліджень – вокальне виконавство та педагогіка, історія українського вокального мистецтва, зокрема Галицького XIX – першої половини XX ст. Автор низки статей, публікацій про співаків та педагогів: В.Висоцького, О.Мишугу, Ч.Зарембу, О.Бандрівську, М.Голинського, Б.Гмирю, О.Дарчука, І.Кушплера, О.Цигилика, А.Дашак, В.Чайку, М.Байко, а також енциклопедичних гасел, присвячених В.Висоцькому, А.Діанні, З.Козловській, Ч.Зарембі («Енциклопедія Львова», Т.1, 2007; Т. 2, 2008). У 2006 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Львівська вокальна школа другої половини XIX – першої половини XX століть». Учасниця Міжнародних та Всеукраїнських наукових конференцій. Інтенсивно займається науково-методичною роботою, є автором низки програм, методичних розробок з історії вокального мистецтва та вокальної методики. Займається упорядкуванням наукових збірок кафедри академічного співу. Неодноразовий опонент на захистах кандидатських дисертацій; рецензент наукових праць, статей та досліджень. Під її керівництвом кандидатські дисертації захистили аспіранти Ван Сі, Цзен Тао і здобувачі Р.Калин та А.Данканич. Автор двох одноосібних монографій: «Освітньо-педагогічні аспекти розвитку вокального мистецтва Львова (друга половина ХІХ – перша половина ХХ століття)» (2012); «Ігор Кушплер: пасіонарність таланту. Творча постать митця в контексті розвитку західноукраїнської вокальної культури» (2019) та однієї колективної монографії – «Homo Universalis of the Lviv Vocal School» // Homo Universalis of Galician Musical Culture (2020, с. 66 – 88).

Людмила Федорівна Божко (нар. 1941), оперна та концертно-камерна співачка (лірико-колоратурне сопрано), народна артистка України, професор. Закінчила Київську державну консерваторію ім. П.І.Чайковського за фахом «сольний спів» (клас проф. З.Гайдай,1965). У 1965-1968 рр. – солістка Львівської опери, у 1968-1975 рр. – солістка Большого театру (Москва). У доробок співачки увійшли більшість провідних сопранових партій. Гастролювала у численних містах Росії, в Англії, Італії, Польщі, Чехословаччині, на Кубі. У 1976-1999 рр. – провідна солістка Львівського театру опери та балету. Має фондові записи опер: Дж. Менотті «Телефон» (Люсі), С.Людкевич «Довбуш» (Ксеня, Дзвінка), Б.Янівський «Олеська балада» (Орися), В.Губаренко «Ніжність» (Вона), арії та романси зарубіжних та українських композиторів. Концертний репертуар Л. Божко склали твори Й.С.Баха, Г.Ф.Генделя, В.А.Моцарта, Л.ван Бетовена, Р.Штрауса, Г.Вольфа, М.Глінки, С Рахманінова, О.Даргомижського, П.Чайковського, С.Танєєва, а також ряду українських композиторів різних епох: М.Лисенка, М.Кропивницького, О.Нижанківського, Д.Січинського, К. Стеценка, Я Степового, С.Людкевича, Є.Козака, Ф.Надененка, Б.Фільц. Співачка була учасницею майже всіх декад українського мистецтва в республіках колишнього Радянського Союзу. За високохудожнє виконання духовної музики та заслуги перед помісною Українською Православною Церквою нагороджена орденом Святого Архистратига Михаїла (1999 р.). З 1985 р. – викладач кафедри сольного співу Львівської державної консерваторії (тепер – Львівська національна академія), професор, завідувач кафедри (2012-2022). Серед її випускників лауреати міжнародних конкурсів: солістка Віденської камерної опери А.Ковалко, солістки львівського національного театру опери і балету Ю.Лисенко, В.Коломіщева, А.Блик. Видала навчальний посібник-хрестоматію «Український романс» (2005) для музичних навчальних закладів III-ІV ступеня акредитації. У 2011 році вийшла книга спогадів, статей, матеріалів про видатного диригента Ігора Лацанича, упорядником якої є Л.Ф.Божко. Список лауреатів Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів доповнюють студенти класу: А.Чубінська, К.Маматова, Б.Габриєлян, А.Черненко, О.Сейко, В.Коваленко, У.Марцинишин, І.Федорій.

Петро Єпіфанович Ончул (нар. 1936), оперний співак (баритон), народний артист України, професор. Закінчив Львівську державну консерваторію ім. М.В.Лисенка (клас проф. П.Кармалюка). З 1966 р. – соліст Донецького академічного оперного театру. Творчий доробок співака включає провідні оперні партії. Гастролював не лише в республіках колишнього Радянського союзу, але й в США, Англії, Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Бельгії, Польщі та Румунії. З 1987 року працював на кафедрі академічного співу у Донецькій консерваторії ім. С. Прокоф’єва. Визначні заслуги в області вокального мистецтва допомогли Петру Єпіфановичу стати секретарем Національної спілки театральних діячів України і головою Донецького міжобласного відділення НСТДУ. З 2014 р. – професор кафедри академічного співу ЛНМА ім. М.В.Лисенка. Серед його випускників лауреати і дипломанти Міжнародних конкурсів: С.Винник, В.Янковський, Р.Маркович, багато інших.

Олег Іванович Цигилик (нар. 1939), співак (баритон), диригент-хормейстер, музично-громадський діяч, заслужений діяч мистецтв України (1990), професор кафедр. Закінчив Львівську державну консерваторію ім. М.Лисенка (1967 р.) як диригент та вокаліст. 3 1967 р. – викладач, керівник хору, завідувач диригентсько-хорового відділу Дрогобицького музичного училища ім. В.Барвінського, викладач музично-педагогічного факультету Педагогічного інституту ім. І.Франка, керівник заснованої ним хорової капели «Легенда». 3 1977 р. працює з хоровими колективами, зокрема: з хором студентів консерваторії (1977-1979), академічним хором «Каменяр» Львівського державного університету ім. І.Франка (1980-1983). У 1986-1988 рр. – художній керівник та головний диригент заслуженої хорової капели «Трембіта» Львівської обласної філармонії. 3 1988 р. – викладач, керівник академічного хору викладачів Львівського музично-педагогічного училища ім. Ф.Колесси та організованого ним чоловічого хору «Гомін» при обласному відділенні Музичного товариства України. 3 1993 р. – доцент кафедри хорового диригування Львівської державної консерваторії та керівник мішаного навчального хору студентів Львівського музичного училища і хору «Гомін». У 2000-2001 рр. – керівник хору та викладач вокалу Львівської духовної семінарії, у 2001-2003 рр. – художній керівник і головний диригент заслуженої хорової капели «Боян». 3 2001 року – доцент кафедри оркестрового диригування та кафедри академічного співу. Серед вихованців – лауреати Міжнародних конкурсів: О.Созанський, М.Саноцький, О.Рокитинець, М.Гірчак та ін. Випускник М.Малафій – соліст Львівського оперного театру.

Марія Василівна Галій-Моравська (нар. 1940 р.), оперна та концертна співачка (сопрано), заслужена артистка України, доцент. Закінчила Львівську державну консерваторію ім. М.В.Лисенка (історико-теоретичний факультет, проф. С.Людкевич) та 3 курси вокального факультету. Відтак, з 1966 р. навчалася в Одеській державній консерваторії ім. А.В.Нежданової (клас проф. О.Благовидової). Після закінчення консерваторії була солісткою Львівської філармонії. 1969–1997 рр. – солістка Львівського академічного театру опери і балету ім. Івана Франка, де виконала понад 70 оперних партій (великих, середніх, малих). М.Галій – лауреат багатьох Всеукраїнських конкурсів. Постійно виступала із сольними концертами у багатьох містах України та за кордоном. Була однією з перших виконавиць творів С.Людкевича, А.Кос-Анатольського, Є.Козака та інших львівських композиторів. За сумісництвом 25 років працювала викладачем сольного співу: спершу у Львівському музично-педагогічному училищі ім. Ф.Колесси, а відтак у Львівському музичному училищі ім. С.Людкевича. З 2006 р. – викладач кафедри сольного співу ЛНМА. Є автором статей та рецензій про багатьох виконавців та вчених, упорядником та музичним редактором збірника «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», куди ввійшли думи, романси, авторські та народні пісні для голосу в супроводі бандури. Серед вихованців – лауреати Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів: М.Кучма, О.Бевз А.Добровольська.

Наталія Борисівна Свобода (нар. 1945), оперна співачка (мецо-сопрано), заслужена артистка України, доцент (2003). Навчалася у Житомирському музичному училищі ім. В.В.Косенка (диригентсько-хоровий відділ) та Рівненському педагогічному інституті. У 1975р. закінчила Львівську державну консерваторію (клас доц. В.Підоріни). 3 1972 р. до 2008 р. – солістка Львівського театру опери та балету ім. С.Крушельницької. За час роботи в театрі виконала понад 40 різноманітних партій мецо-сопранового репертуару. Неодноразово брала участь у міжнародних фестивалях оперного мистецтва в Польщі (Варшава, Катовіце, Бидгощ) та міжнародних фестивалях «Віртуози». У 1993–2002рр. гастролювала в Польщі, Італії, Німеччині, Австрії, ін. 3 концертними програмами виступала в Естонії, Росії, Угорщині, Чехії, Польщі. Мала чисельну кількість концертів на українському радіо і телебаченні. Записаний компакт-диск та аудіокасета опери «Мойсей» М.Скорика. Має ряд фондових записів на радіо, телебаченні та студії «Укртелефільм». З 2003 р. – доцент кафедри сольного співу. У 2017 р. студентка О.Гуга стала лауреатом (ІІІ премія) Всеукраїнського конкурсу молодих вокалістів ім. Василя Сліпака.

Богдан Йосипович Косопуд (нар. 1957 р.), оперний та концертно-камерний співак (баритон), заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри. Закінчив Львівську державну консерваторію (клас сольного співу проф. П.Кармалюка, клас камерного співу у доц. Н.Чубарової та проф. М.Логойди, 1983). З 1981 р. – соліст Львівської опери, багатолітній соліст оперної студії при академії ім. М.Лисенка. У 1983 р. – соліст Кримської державної філармонії, 1989 р. – соліст Львівської обласної філармонії, 2003 р. – соліст Рівненської обласної філармонії. Представляв українське мистецтво у багатьох країнах світу: США, Канада, Великобританія, Німеччина, Австрія, Угорщина, Польща, Росія, Голландія, Швейцарія. 1986 рік – виступив із сольним концертом в ООН (Нью-Йорк, США). Концертний репертуар Б.Косопуда – від оперних арій, кантат, романсів, західноєвропейської та вітчизняної класики – до сучасних українських творів та народних пісень. Має значну кількість фондових записів на державному радіо України та Львівському радіо і телебаченні (лемківські пісні, арії з опер, романси, твори українських авторів, народні пісні та власні твори). У доробку співака – компакт-диски «Чужино» (2003р.), «Україно, матінко мила» (2005р.) та «Пригорніть мене, рідна, до себе» (2008р.). Має власні видання: музично-поетична збірка «З болем та любов’ю» (2003); поетична збірка «До господа іду» (2007); збірник вокальних творів на власні вірші «Україно, матінко мила» (2007). З 2003 р – викладач академічного вокалу у Львівському державному музичному училищі ім. С.Людкевича та завідувач вокального відділення. З вересня 2011 р. за сумісництвом – доцент Львівської національної академії ім. М.Лисенка, з 2020 р. – професор кафедри академічного співу ЛНМА. Серед його випускників – лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів: О.Вельгош, В.Кручкевич, Ю.Григораш, А.Пашковський, В.Коваль. Б.Косопуд веде широку доброчинну концертну діяльність. Ініціатор та організатор святкувань та видання компакт-диска «Співає Павло Кармалюк» до 100 річчя видатного співака. Автор науково-популярного видання «Соколині злети Павла Кармалюка. Рефлексії» (2020).

Лілія Олександрівна Коструба (нар. 1960), концертно-камерна співачка (ліричне сопрано), заслужена артистка України, старший викладач. Закінчила Львівську національноу музичну академію ім. М.В.Лисенка (клас сольного співу доц. Т.Карпатської та клас камерного співу проф. М.Логойди, 1988). З 1990 р. – солістка Львівської філармонії. Виконувала твори європейських композиторів доби бароко, віденських класиків, австро-німецьких романтиків, французьких, іспанських, польських авторів, українських композиторів минулого і сучасності. У репертуарі співачки широко представлені твори західноукраїнських авторів, які вона невтомно пропагує. Це маловідомі або незаслужено забуті солоспіви, обробки народних пісень М.Лисенка, К.Стеценка, Я.Степового, О.Нижанківського, В.Матюка, Д.Січинського, С.Людкевича, В.Барвінського, Н.Нижанківського, Б.Дрималика, А.Кос-Анатольського, М.Колесси, З.Лиська, Б.Фільц, Ф.Надененка, Б.Янівського, М.Скорика, О.Козаренка та ін. З успіхом гастролювала за кордоном у Швейцарії, Польщі, Чехії, Словаччині, Болгарії. Видала 4 нотні збірники: «Солоспіви Анатоля Кос-Анатольського з репертуару Лілії Коструби: для високого голосу з фортепіано (2009), «Мелодії душі: солоспіви Анатоля Кос-Анатольського з репертуару Лілії Коструби для високого голосу в супроводі фортепіано.(2011), «Вокальні твори Остапа Нижанківського. Нотний збірник для голосу з фортепіано (2013), «Вокальні твори Богдана Дрималика з репертуару Лілії Коструби; упорядник: Л.Коструба» (2013). З 2014 року – викладач камерного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка. Серед студентів та випускників лауреати Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів: В.Янковський, Р.Маркович, І.Жовтолист, А.Добровольська, А.Пашковський, А.Черненко, М.Онищук, А.Конопляник, У.Марцинишин.

Світлана Анатоліївна Мамчур (нар. 1967), оперна співачка (драматичне сопрано), народна артистка України, старший викладач. Закінчила Львівську національноу музичну академію ім. М.В.Лисенка (клас М.Байко, 1987). У Львівському оперному театрі – з 1990 р. В її репертуарі провідні драматичні партії. ін. Гастролювала в Австрії, Німеччині, Іспанії, Італії (Сицилія), Польщі. Виступала в Римі у відповідь на візит Папи Івана Павла ІІ до Львова (виконання кантати О.Козаренка «Страсті Господа нашого Ісуса Христа»). З лютого 2015 року викладач кафедри академічного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка. Серед лауреатів – Лу Чень, Христина Ке-Стефанів.

Орест Ярославович Сидір (нар. 1961), оперний співак (баритон), народний артист України, лауреат Міжнародного конкурсу ім. С.Крушельницької, доцент кафедри академічного співу. У 1984-1989 рр. – студент Львівської державної консерваторії ім. М.В.Лисенка (клас проф. І.Кушплера). 3 1989 р. – соліст оперної студії при Львівській державній консерваторії, а з 1994 р. – соліст Львівського оперного театру. У репертуарі співака велика кількість провідних оперних партій. У складі трупи оперного театру неодноразово гастролював країнами Європи: Німеччина, Австрія, Нідерланди, Польща. Франція. Швейцарія. Окрім виконавської практики, впевнено реалізує себе як викладач співу. 3 1993 р. – викладач кафедри хорового диригування (сольний спів), а з 2002 р. – за сумісництвом викладач кафедри академічного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка.

Олег Миколайович Лихач (нар. 1964), оперний співак (ліричний тенор), народний артист України, доцент кафедри. Закінчив Львівську державу консерваторію, (клас сольного співу Р.Вітошинського, клас камерного співу М.Логойди, 1995 р). З хорами «Мрія», «Gloria», «Трембіта», Львівським камерним хором брав участь у багатьох міжнародних хорових конкурсах та фестивалях. Ще від 1990 року працює в Львівській спеціалізованій музичній школі-інтернаті ім. С. Крушельницької на посаді концертмейстра-ілюстратора. З 1996 р. – соліст Львівської опери. З 2002 р. – співпраця з Одеським театром опери та балету. У 2005-2006 р. співпрацював з Вроцлавською оперою, де взяв участь у постановці та записі DVD опери «Галька» С.Монюшка. Гастролював у країнах Південної та Північної Америки, Європи, Середнього Сходу: Аргентина, Бразилія, Парагвай, Канада, Німеччина, Франція, Бельгія, Великобританія, Італія, Іспанія, Польща, Греція, Катар. У репертуарі співака – провідні тенорові партії. З 2011 року – за сумісництвом викладач кафедри академічного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка.

Людмила Юріївна Савчук (нар. 1965), оперна співачка (драматичне сопрано), народна артистка України, старший викладач. Закінчила Київську державну консерваторію ім. П.І.Чайковського за фахом «сольний спів» (клас проф. З.Бузіної, 1994). З 1994 року – провідна солістка Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької. Гастролювала в Австрії, Німеччині, Швейцарії, Росії, Чехії, Словаччині, Польщі. З вересня 2013 р. за сумісництвом викладач кафедри академічного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка. У 2019 р. її студентка О.Лопата стала лауреатом (І премія) ІІ Міжнародного конкурсу молодих вокалістів ім. Василя Сліпака.

Любов Василівна Качала (нар. 1976), оперна співачка (лірико-драматичне сопрано), народна артистка України, старший викладач. Закінчила Львівське державне музичне училище ім. С.Людкевича (клас В.Дудара, 1995) та Львівську національну музичну академію ім. М.В.Лисенка (клас В.Ігнатенка, 2001). З 1995 по 1997 працювала солісткою Київського державного театру оперети. З 2002 р. – солістка Львівської опери. В оперному репертуарі – провідні партії для ліричного та лірико-драматичного сопрано. З 2011 року за сусництвом – викладач кафедри академічного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка.

Роман Ярославович Ковальчук (нар. 1968), оперний та концертно-камерний співак (ліричний тенор), заслужений артист України, громадський діяч, старший викладач. Закінчив Львівську державну консерваторію ім. М.В.Лисенка (клас О.Дарчука, 1996). Працював в Львівському оперному театрі інспектором мімансу, асистентом режисера Дж.Вішільї. З 2001 року – соліст Львівської оперного театру. Дійсний член правління регіонального відділення Національної спілки діячів України. Член правління Європейської фестивально-концертної молодіжної ліги. Автор та виконавець численних творів патріотичного характеру, а також тісно співпрацює з поетами, аранжувальниками, диригентами, студіями звукозапису над створенням ліричних пісень. Обирався депутатом Львівської обласної ради VІ скликання, на громадських засадах очолював постійну депутатську комісію з питань культури, духовності, архітектурної спадщини, релігії та засобів масової інформації. Неодноразово нагороджувався грамотами та дипломами органів самоврядування та міністерства культури. Голова та член журі мистецьких конкурсів різного рівня. З 2015 р. – старший викладач кафедри академічного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка. Серед випускників – лауреат Міжнародного конкурсу Р.Чебаранок.

Володимир Олегович Чібісов (нар. 1969), оперний та концертно-камерний співак (бас), старший викл. Закінчив Львівську національну музичну академію ім. М.В.Лисенка (клас сольного співу О.Врабеля та камерного співу З.Максименко, 1992). Ще з 1991 року почав працювати концертмейстером-ілюстратором на кафедрі концертмейстерства ЛНМА, з 1992 до 2005 р. – соліст оперної студії ЛНМА ім. М.В.Лисенка, з 1996 р. – соліст Львівського оперного театру. Гастролі: Краків, Вроцлав, Жешув, Сянок, Величка (Польща), Куфштайн (Австрія), Доха (Катар). У 1993 році удостоєний ІІІ премії та звання лауреата на І Міжнародному фестивалі виконавців камерної музики «Золота осінь» (м. Хмельницький). З 2014 року працює на посаді старшого викладача кафедри сольного співу. Серед студентів класу – лауреати Міжнародних конкурсів та фестивалів: М.Юхименко, А.Конопляник, Кшьонг Чен Джан, Сюй Вейфен.

Руслана Йосипівна Калин (нар. 1971), концертно-камерна співачка (ліричне сопрано), кандидат мистецтвознавства, доцент. Закінчила Львівський музичний інститут ім. М. Лисенка (тепер ЛНМА ім. М.В.Лисенка) у класі Т.Дідик, 2000 р. Лауреат численних Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів. У 2001 році стає головою журі конкурсу-фестивалю «Золоті трембіти». 2006 р. – володарка Гран-прі у номінації «Викладач вокалу» у Всеукраїнському фестивалі «Сім-сім» (м. Київ). Створила студію естрадного та академічного вокалу «Львівська фортуна». У 2011 році отримала звання «Заслужений діяч естрадного мистецтва України». З вересня 2012 року розпочала педагогічну діяльність на кафедрі народних інструментів, а з вересня 2013 року – на кафедрі академічного співу Львівської музичної академії ім. М.В.Лисенка. Серед студентів класу – лауреати Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів: Г.Пелих, М.Ковтонюк, О.Мигалатян, Ю.Періг. У 2013 р. захистила кандидатську дисертацію. Є учасницею багатьох Всеукраїнських та Міжнародних науково-практичних конференцій, автором численних наукових статей, методичної розробки «Діалог культур і вокальна школа» (2017); брала участь у міжнародних проектах: стажування у Вищій музичній школі ім. Ст. Брока (Даугавпілс, 24-26 жовтня 2019), та у рамках фестивалю-конкурсу молодих талантів «Злата перла» (Болгарія, Варна, червень, 2019).

Віталій Ярославович Загорбенський (нар. 1975), оперний співак (баритон), старший викладач. У 1997 р. закінчив Дрогобицький державний педагогічний університет. З 2001 р., будучи учнем Б.Базиликута, став лауреатом І премії Міжнародного конкурсу молодих вокалістів «Кримська весна – 2001». Закінчив магістратуру Дрогобицького державного педагогічного університету за спеціальністю «викладач вокалу». У 2003-2006 рр. навчався як асистент-стажист у Львівсьікй національній музичній академії імені М.В.Лисенка (клас проф. І.Кушплера). З 2004 р. до сьогодні – соліст Львівського оперного театру. У 2005-2012 рр. – соліст центру військово-музичного мистецтва Західного оперативно командування. Гастролі: Німеччина. Іспанія, Франція, Австрія, Швейцарія, Польща. Катар. З 2020 р. за сумісництвом – старший викладач кафедри академічного співу Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка.

Іванна Леонідівна Комаревич (нар. 1984), оперна та концертно-камерна співачка (сопрано), кандидат мистецтвознавства (доктор філософії, 2016), доцент. Закінчила Львівську національну музичну академії ім. М.В.Лисенка (клас сольного співу проф. В.Ігнатенка та камерного співу проф. М.Логойди, 2009 р.). У 2012 р. закінчила асистентуру-стажування та аспірантуру при Львівській національній музичній академії ім. М.Лисенка у проф. В.Ігнатенка., проф. Л.Божко та проф. Л.Кияновської. Здобула сертифікат «1st European Academy of Vocal Art»-опера Slaska в Битомі (Польща, 2013). У 2015 р. нагороджена медаллю «Трудової слави» ІІ ступеня від «МАТІС». У 2019 р. отримала сертифікат про проходження стажування на вокально-акторському відділі в Познанській музичній академії ім. І.Я.Падеревського (Польща). Лауреат Міжнародних конкурсів. Як солістка опери ŚLĄSKA брала участь в XX Міжнародному музичному фестивалі ім. Христини Ямрош м. Бусько-Здруй (Польща, 2014) та у інших численних фестивалях. На XVII інтернаціональному вокальному конкурсі ім. Імріха Годіна «IUVENTUS CANTI» (Словаччина, 2015) отримала ІІ премію та диплом від музичної інституції «Silesia» (Польща), за кращу інтерпретацію творів. У 2015 р. здобула срібного призера на JĀZEPS VĪTOLS 4th INTERNATIONAL VOCAL COMPETITION (Рига-Латвія). Голова та член журі Всеукраїнських, Міжрегіональних вокальних конкурсів та фестивалів. Учасниця Всеукраїнських та Міжнародних науково-практичних конференцій, автор численних наукових та науково-методичних статей. З вересня 2015 р. – викладач кафедри академічного співу. Серед її випускників – лауреати та дипломанти міжрегіональних, Всеукраїнських, Міжнародних фестивалів-конкурсів: Р.Григорян, Д.Курташ, Н.Горбань, Чжун Шен, Сун Хан, Сюй Ваньїнь.

Антоніна Альбертівна Лісогорська (нар. 1988), оперна та концертно-камерна співачка (сопрано), піаністка, старший викладач, кандидат мистецтвознавства. Закінчила Львівську національну музичну академію ім. М.В.Лисенка по класу ф-но Х.Блажкевич-Чаплін та І.Немири (2013), у 2014 – академічний спів (клас проф. А.Дашак). З 2014 по 2017 рік навчалася в аспірантурі ЛНМА імені М.В.Лисенка за напрямком підготовки «Сольний спів». У 2020 році захистила кандидатську дисертацію. Є лауреатом і фіналісткою численних Міжнародних вокальних конкурсів. У 2015-2017 роках була запрошеною солісткою Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької (Україна) у партії Донни Анни в опері В.А.Моцарта «Дон Жуан» (реж. В.Вовкун), була прийнята до Berlin Opera Academy «Summer Festival 2017» на партію Сюзанни в опері В.А.Моцарта «Весілля Фігаро», також у «Macerata Opera Festival 2018» була у кавер-складі в партії Адіни в опері Г.Доніцетті «Любовний Напій» (реж. Даміано Мік’єлетто). Учасниця багатьох майстер-класів провідних фахівців музично-виконавської індустрії. Виступає як оперна та камерна співачка. Має у активному репертуарі близько 15 оперних партій. З вересня 2020 року – старший викладач кафедри сольного співу Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка, секретар кафедри.

Софія Орестівна Соловій (нар. 1971 р.), оперна і концертна співачка (сопрано), старший викладач. Закінчила Львівську середню спеціальну музичну школу ім. С.Крушельницької (клас фортепіано Н.Близнюк) та музикознавче відділення. Подальшу музично-теоретичну (клас проф. Л.Кияновської) та вокальну (клас проф. В.Чайки) освіту здобула у Львівській державній консерваторії ім. М.В.Лисенка. Асистентуру-стажування закінчила у проф. І.Кушплера. Вдосконалювала вокальну майстерність в академії оперного мистецтва в Італії (м. Озімо). Учасниця багатьох майстер-класів провідних фахівців музично-виконавської індустрії (Р.Кабаіванска, В.Маттеуцці, Дж.Джельметті, К.Дездері). Луреат 14-ти Міжнародних конкурсів. Виступала на оперних сценах Афін, Бергамо, Венеції, Ніцци, Неаполя, Риму, Люксембургу. Учасниця численних фестивалів. Гастролювала у Швейцарії, Японії, Південній Кореї, Чилі, ОАЕ. Солістка Львівської філармонії та Львівського оперного театру. З жовтня 2021 р. – за сумісництвом – викладач кафедри академічного співу Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка.

Роман Ярославович Страхов (нар. 1970 р.), оперний співак (баритон), старший викладач. Отримав освіту у Київському національному університеті культури і мистецтв, Національному педагогічному університеті ім. М.Драгоманова як альтист, згодом в Національній музичні академії України ім. П.Чайковського як оперний співак (клас проф. В.Буймістера). У 2019 році завершив асистентуру-стажування кафедри оперного співу НМАУ у класі проф. А.Мокренка. лауреат численних Міжнародних конкурсів та фестивалів. Працював солістом Оперної студії НМАУ, Національної філармонії України, Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім.. В.Магара. З 2020 р. – соліст Львівської національної опери. Виконавець провідних оперних партій та концертних програм в Україні, Нідерландах, Італії, Франції, Німеччині. Входив до складу журі на Всеукраїнському конкурсі сольного академічного співу ім.. Лілії Кондрашевської (2016), на Міжнародних вокальних конкурсах «Resonanse» ім. Василя Сліпака та «Premier» (Київ, 2018). З жовтня 2022 р. – ст. викладач кафедри академічного співу Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка.

Кафедра академічного співу

Адреса

Години Роботи

Контакти

Соцмережі