Сучасний Львів важко здивувати, проте це вдалося зробити «Голландським козакам», яких вітали 23 травня у стінах нашої Музичної Академії ім. М. Лисенка, а ввечері на сцені Львівської філармонії. Феномен наших незвичних гостей полягав у незнанні української мови поруч із національними строями співаків, а також в особливій симпатії до української культури, що проявилося в формі хорового співу та усталеного репертуару: українських богослужбових творів і народних пісень.
Ця історія розпочалася у голландському містечку Утрехт, куди у повоєнні роки потрапив Мирослав Антонович і незабаром організував чоловічий «Візантійський хор», а згодом мішаний хор імені М. Лисенка. А в цьому році виповнюється 65 років від заснування «Візантійського хору» і 25 років від заснування хору ім. М. Лисенка, а головне 100 років від дня народження нашого славетного земляка, вшанувати пам’ять якого і приїхали «Голландські козаки» на Батьківщину свого Вчителя.
У співпраці Долинської міської ради, Кафедри музичної медієвістики та україністики ЛНМА ім. М. Лисенка, Швейцарсько-української організації Haliciana Schola Cantorum було організовано зустріч з хористами та дітьми Мирослава Антоновича – Мирославою, Андрусею і Романом Антоновичами. Разом із ними до Львова завітав відомий український співак і бандурист Володимир Луців, який особисто товаришував з Антоновичем і організовував гастрольні поїздки «Візантійському хору».
Під час зустрічі з вітальним словом виступив перший проректор академії Мирон Кушнір, про Мирослава Антоновича та його довголітню діяльність розповіла доц.. кафедри музичної медіївістики Уляна Граб, а також виступили гості: п. Брам Бошшард – Президент хору ім. Миколи Лисенка, п. Пауль Хаккеннес -один з найстарших членів хору ім. М. Лисенка, найкращий друг п. Мирослава Антоновича, поважна і шанована людина в хорі, п. Петер Аммерлаан – член Візантійського хору з Утрехту, чий батько 65 років співав у Візантійському хорі. Особливої емоційності надали зустрічі спогади дітей Антоновича про Батька та яскравими спогадами п. Володимира Луціва про успішні гастролі «Візантійського хору».
Зустріч завершилася співом українських народних пісень: «Вийди, Грицю, на вулицю», «Повій, вітре, на Вкраїну» і «Думи мої» на слова Т. Шевченка, що надало зустрічі особливого сердечності та відчуття приналежності до єдиного простору європейської спільноти.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
