Богдан ЛУКАНЮК (12.04.1947, м. Коломия Івано-Франківської області) lukaniuk@ukr.net – етномузикознавець, організатор науки, педагог. Кандидат мистецтвознавства (1980), доцент (1983), професор (1997), Заслужений працівник культури України (1994).
https://orcid.org/0000-0002-5566-271X
Закінчив Коломийську музичну школу (1961) і Дрогобицьке музичне училище по класу скрипки (1966); історико-теоретичний факультет Львівської державної консерваторії імені Миколи Лисенка, клас Стефанії Павлишин (1972); аспірантуру Науково-дослідного відділення Ленінградського інституту театру, музики та кінематографії (нині – Російський інститут історії мистецтв) (1975), де у 1980 році захистив кандидатську дисертацію „Народнопісенний тематизм у творчому стилі Миколи Леонтовича”.
З 1976 року старший викладач кафедри теорії музики Львівської державної консерваторії імені М. В. Лисенка, з 1983 доцент цієї ж кафедри, засновник і завідувач кафедри історії української музики та фольклористики (1990–1991), засновник і завідувач кафедри музичної фольклористики (1991–2017), професор цієї ж кафедри (1997), організатор (1991) і провідний науковий співробітник Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології при кафедрі музичної фольклористики. Одночасно професор кафедри музичного фольклору Рівненського інституту культури (1997–2006). Розробив генеральну концепцію викладання музично-фольклористичних дисциплін у системі „музшкола – музичний середній навчальний заклад – вища музична школа”, є автором низки навчальних програм і навчально-методичних посібників з музично-фольклористичних дисциплін. Педагогічний клас закінчили 33 студенти, 3 аспіранти, які захистили кандидатські та докторську дисертації з етномузикології.
Автор і науковий редактор понад 150 праць з етномузикології та музикології. Учасник всеукраїнських і міжнародних конференцій в Україні та закордоном. Організатор і керівник Конференцій дослідників народної музики червоноруських (галицько-володимирських) і суміжних земель (9 конференцій з 1990). Засновник і шеф-редактор періодичного видання „Етномузика” (з 2006).
Науково-творчі інтереси: проблеми теорії та історії етномузикознавства, аналіз, типологія і ґенеза народної музики, етномузичне джерелознавство, викладання етномузикознавчих дисциплін, теорія музики, творчість Миколи Леонтовича.
Література:
Довгалюк Ірина, Рибак Юрій. Богдан Луканюк: організатор науки, педагог, учений // Десята конференція дослідників народної музики червоноруських (галицько-володимирських) та суміжних земель (Львів, 21–23 квітня): збірка статей і матеріалів на пошану професора Богдана Луканюка / редактор-упорядник Юрій Рибак. Львів, 2017. С. 9–28; передрук: // Українська музика: науковий часопис. Львів, 2017. Число 4 (26). С. 44–61.
Науковий доробок
Веб-сайт Б. Луканюка
|
Ірина ДОВГАЛЮК (Шнерх) (29.11.1959, м. Львів) iradovhalyuk@gmail.com – етномузикознавець, педагог, доцент (2003), доктор мистецтвознавства (2017).
https://orcid.org/0000-0002-4219-6342
Музичну освіту здобула в Івано-Франківській музичній школі № 1 (1974), на теоретичному відділі Івано-Франківського музичного училища імені Дениса Січинського (1979, клас Ольги Кравців) та історико-теоретичному факультеті Львівської державної консерваторії імені Миколи Лисенка (1984, клас Юрія Сливинського). 1998 року на Спеціалізованій вченій раді Національної музичної академії України імені Петра Чайковського захистила кандидатську дисертацію „Осип Роздольський в історії музичної фольклористики” (науковий керівник проф. Богдан Луканюк), а 2017, також у НМАУ імені П. Чайковського, – докторську дисертацію „Фонографування народної музики в Україні: історія, методологія, тенденції” та здобула науковий ступінь доктора мистецтвознавства за спеціальністю музичне мистецтво.
У 1985–1995 роках – концертмейстер, викладач музично-теоретичних дисциплін Львівського музично-педагогічного училища імені Філарета Колесси. З 1993 року – асистент, 2002 – доцент, а з 2018 – професор кафедри української фольклористики Львівського національного університету імені Івана Франка. Водночас з 1999 року – старший науковий співробітник Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології, з 2001 по 2015 доцент, а з 2017 – професор, завідувач кафедри музичної фольклористики Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка.
Автор понад сотні публікацій, у тому числі двох монографій, навчальних програм, методичних рекомендацій. Учасник всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій в Україні та закордоном. Співупорядник, редактор збірників наукових статей та матеріалів. Учасник індивідуальних і колективних проектів з дослідження та опрацювання спадщини українських фольклористів (у тому числі з оцифрування і оприлюднення фонографічної народномузичної спадщини Осипа Роздольського та Філарета Колесси).
Викладає курси: „Музичний фольклор”, „Вступ до етномузикології”, „Історія етномузикології”, „Методика викладання спеціальних дисциплін”, „Основи наукових досліджень”, проводить наукові семінари, керує курсовими, магістерськими, аспірантськими роботами.
Із 1980-го року учасник фольклористичних експедицій у різні регіони Галичини. З 1993 року – керівник фольклористичних експедиційних практик студентів-фольклористів ЛНУ імені Івана Франка в ході яких обстежено понад сотню сіл головно Бойківщини та записано понад 600 годин цифрових аудіозаписів (вокальна й інструментальна музика, прозові твори, етнографічна інформація) і цифрових відеозаписів, зроблено фотографії.
Наукові інтереси – історія етномузикознавства, етномузична педагогіка.
Науковий доробок
|
Юрій РИБАК (22.06.1973, с. Обарів Рівненського р-ну, Рівненської обл.) yuriy_rybak@ukr.net – етномузикознавець (1998), кандидат мистецтвознавства (2006), доцент (2008).
https://orcid.org/0000-0002-7810-602X
Закінчив музичну школу м. Клевань Рівненської області (1988) та Рівненське музичне училище (1993). На кафедрі музичної фольклористики Львівського вищого музичного інституту імені М. В. Лисенка здобув спеціальність „етномузикологія” у класі проф. Богдана Луканюка (1998). Під час навчання на Кафедрі почав комплексно досліджувати календарно- та сезонно-обрядові наспіви Західного Полісся. У 2006 році під керівництвом проф. Богдана Луканюка захистив кандидатську дисертацію на тему „Обрядові пісні Верхньоприп’ятської низовини: мелотипологія – мелоареалогія – культурогенеза”.
Від 1996 – технік, молодший, старший науковий співробітник, а з вересня 2018 – завідувач ПНДЛМЕ ЛНМА імені М. В. Лисенка, також – доцент кафедри музичної фольклористики цієї ж Академії. Одночасно, впродовж 1998–2019 років – викладач, старший викладач, доцент, завідувач (2017–2018) кафедри музичного фольклору Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, із 2013 року за сумісництвом – науковий співробітник Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф (Київ). У 1998–2002, 2007–2008, 2012–2013 роках також викладач музично-теоретичних дисциплін Рівненського музичного училища.
Автор численних наукових статей, рецензій, оглядів в етномузикологічних виданнях України та близького зарубіжжя, навчальних програм і методичних розробок з фольклористичних дисциплін для студентів. Упорядник фольклористичних збірників, редактор музично-фольклористичних видань. Учасник багатьох всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій.
Викладає курси „Український музичний фольклор”, „Музично-етнографічна документація”, „Теорія етномузикознавства”, „Спецклас”, керує курсовими, магістерськими, аспірантськими дослідженнями.
Понад 25 років активно проводить польову збирацьку роботу на теренах західноукраїнських земель, здійснив близько 40 експедицій у більше як 200 населених пунктах, зібрав близько 10 тисяч народномузичних творів та супровідної етнографічної інформації.
Наукові зацікавлення: переважно обрядові пісні, традиція мандрівного виконавства (лірники і гармоністи) Західного Полісся.
Науковий доробок
|
Надія ЯРЕМКО (Супрун-Яремко) (03.09.1941, м. Кропоткін Краснодарського краю РФ) esperance.supr@gmail.com – музикознавець (1971), етномузикознавець (1986). Доктор мистецтвознавства (2007), професор (2008), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (2009), член Національної спілки композиторів України (2018).
https://orcid.org/0000-0001-7645-0647
Закінчила Кропоткінську середню школу (1958), Кропоткінську дитячу музичну школу (фортепіано, 1959), Краснодарське музичне училище (фортепіано, 1964), Харківський Національний університет мистецтв імені І. Котляревського (музикознавство, 1971) з кваліфікацією „теоретик” і „історик” музики (з відзнакою), Ленінградський державний інститут театру, музики та кінематографії імені М. Черкасова (ЛДІТМіК; нині Російський інститут історії мистецтв у Петербурзі) (аспірантка-здобувач, 1983–1986), Харківську державну академію культури (докторант, 2000–2003). Захистила кандидатську дисертацію „Діяльність і творчість Гната Хоткевича в контексті українського народного музичного професіоналізму” (ЛДІТМіК імені М. Черкасова, 1986), докторську дисертацію „Народнопісенна культура українців Кубані (на матеріалі польових досліджень історичної Чорноморії)” (Київ, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського, 2007).
Трудову діяльність почала в Кропоткіні (1958–1959 – керівник фортепіанного гуртка в середній школі; у 1959–1966 – викладач фортепіано в музичній школі). Після закінчення вишу – викладач музично-теоретичних дисциплін Северодонецького (Луганської області) державного музичного училища (1971–1974). У 1974–2012 роках – викладач, старший викладач (1980), доцент (1991), професор (2008) кафедр історії та теорії музики (1974–1987), фольклору та народного співу (1987–1997), музичного фольклору (1997–2012) Рівненського інституту культури (нині Інститут мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету). У 2012–2014 роках – професор, завідувач кафедри педагогіки музичної освіти і виконавського мистецтва педагогічного факультету Мукачівського державного університету. У 2013–2014 роках – сумісник, а від вересня 2014 – штатний професор кафедри музичної фольклористики Львівської Національної музичної академії імені М. В. Лисенка.
Автор монографій „Гнат Хоткевич-музикант” (1997) і „Українці Кубані та їхні пісні” (2005), навчального посібника „Поліфонія” (2014), збірника наукових статей „Музикознавчі праці” (2010), народномузичних збірників „Колядки і щедрівки Кубані” (2007) й „Народні пісні Рівненщини” (2013) та понад 200 наукових статей. Учасниця понад 80 наукових заходів у містах України, Росії, Білорусі, Литви, Польщі.
Просвітницька робота пов’язана з підготовкою і публікацією фортепіанної та літературної спадщини брата Супруна Ігоря Онисимовича (1939–1978), а також творчої спадщини Гната Хоткевича та співака Володимира Кравчука.
Наукові інтереси: українське музикознавство, кубанознавство, етномузикознавство, музична публіцистика.
Література:
Супрун-Яремко Надія Онисимівна // Бібліографічний покажчик / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Рівненський державний гуманітарний університет. Наукова бібліотека / укладачі: Світлана Грипич, Інна Шиховцова. Рівне: РДГУ, 2012. 125 с. Діячі культури та мистецтв РДГУ; Очеретовська Неоніла. Супрун-Яремко Надія Онисимівна // Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського. 1917–2017 / редактор-упорядник Л. В. Русакова. До 100 річчя від дня заснування: мала енциклопедія: у 2 т. Харків, 2017. Т. 1: Музичне мистецтво / редактор-упорядник Лариса Русакова.
Науковий доробок
|
Ліна ДОБРЯНСЬКА (Сабурова) (29.01.1969, м. Луцьк) lina.dobrianska@gmail.com – етномузикознавець, кандидат мистецтвознавства (2013).
https://orcid.org/0000-0003-0203-2009
Закінчила Луцьку музичну школу № 1 (1984), теоретичний відділ Луцького музичного училища (1988) та теоретико-композиторський факультет Вищого державного музичного інституту імені М. В. Лисенка (1993). У 2013 році на Спеціалізованій вченій раді ЛНМА імені М. В. Лисенка захистила кандидатську дисертацію на тему „Розвиток музичної фольклористики у Львівській державній консерваторії (1939– 1969 років)” (науковий керівник Ірина Довгалюк).
Із 1990 року працює у Науково-дослідній лабораторії музичної етнології, спершу лаборант, із 1995-го – науковий співробітник. Від 2007 року – викладач, 2014-го – старший викладач, 2019 – доцент кафедри музичної фольклористики цієї ж Академії. Від 1994 і до нині – старший лаборант відділу фольклористики Інституту народознавства Національної академії наук України. Від студентських років бере участь у фольклористичних експедиціях, особисто та разом із колегами зафіксувала біля 3-х з половиною тисяч одиниць народної музики.
Автор близько 100-ти публікацій, учасник всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій.
Викладає курси: „Програми музичної нотації фольклору”, „Практика архівно-бібліографічна”, „Практика фольклористично-педагогічна”, читала також дисципліни „Український музичний фольклор”, „Вступ до етномузикознавства” та „Музично-етнографічна документація”.
Основні зацікавлення: історія музично-фольклористичних студій у ЛНМА; етномузикологічне архівування; розробка електронних баз даних (покажчиків архіву та бібліотеки ПНДЛМЕ) та правил набору нотацій народної музики.
Науковий доробок
|
| |
Лариса ЛУКАШЕНКО (30.05.1970, с. Привітне Локачинського р-ну Волинської обл.) larysa.lukashenko@gmail.com – етномузикознавець, кандидат мистецтвознавства.
https://orcid.org/0000-0002-5402-4177
Закінчила Локачинську музичну школу (1985), теоретичний відділ Луцького музичного училища (1989) та теоретико-композиторський факультет Вищого державного музичного інституту імені М. В. Лисенка (1993) за спеціальністю „музикознавство”. Із 1996 по 2003 рік – співробітник Відділу фольклористики Інституту народознавства Національної академії наук України, а з 2005 по 2009 – старший викладач кафедри мистецтвознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка. З 1994 року працює у ЛНМА імені М. В. Лисенка. Спершу за сумісництвом на посаді техніка, молодшого наукового співробітника у ПНДЛМЕ, з 2009 року на основній роботі на посаді молодшого наукового співробітника та 2019 – наукового співробітника лабораторії. З 2011 року також старший викладач, а 2019 – доцент Кафедри музичної фольклористики цієї ж Академії.
У 2013 році на Спеціалізованій вченій раді ЛНМА імені М. В. Лисенка захистила кандидатську дисертацію на тему „Традиційна вокально-обрядова культура Північного Підляшшя” (науковий керівник Василь Коваль).
Автор загалом понад 30 наукових статей у фахових виданнях України та зарубіжжя. Член редколегій наукових видань, редактор музично-фольклористичних збірників.
Викладає лекційні і практичні курси для студентів теоретико-композиторського (включаючи спеціальність „етномузикологія”) факультету: „Музичний фольклор”, „Народознавство”, „Методика викладання музично-фольклористичних дисциплін”, „Педагогічна фольклорна практика”, „Спеціальний клас”, „Історія етномузикознавчої думки”, „Народно-виконавська практика”. Науковий керівник магістерських і дисертаційних робіт.
Польові музично-фольклористичні дослідження розпочала в середині 90-х років ще під час навчання у ВДМІ імені М. В. Лисенка. З того часу постійно працювала у багатьох експедиціях, а саме: у 1996 році у складі міжнародних комплексних експедицій на Берестейщину та Холмщину, протягом наступних кількох років досліджувала терени Західної України у групових експедиціях ПНДЛМЕ, з 1999 року провела низку індивідуальних експедицій на Північному Підляшші, в останні роки – учасниця кількох спільних експедицій ПНДЛМЕ та Лабораторії музичної етнології Київської національної музичної академії імені П. Чайковського на Берестейщину та Західну Волинь, експедицій ПНДЛМЕ тощо. Загалом взяла участь у 49 експедиціях, провела близько 250 сеансів записала майже 7100 одиниць музичного фольклору у 175 населених пунктах.
Основні зацікавлення: традиційна музична культура північно-західних погранич України та суміжних земель, народновокальне виконавство, історія етномузикології.
Науковий доробок
|
Михайло МИШАНИЧ (20.11.1941, с. Барвінок Ужгородського р-ну Закарпатської обл.) – педагог, етномузикознавець (збирач і транскриптор), доцент (1997).
Загальну освіту отримав в сусідніх с. Підгорб (1–4 кл.) та с. Дравці (5–7 кл.) на Закарпатті. Закінчив Ужгородське державне музичне училище (1959), Львівську державну консерваторію імені М. В. Лисенка (1964, кафедра народних інструментів).
Після служби в армії працював викладачем Дальнєвосточного педагогічного інституту мистецтв (1966–1968, м. Владивосток, Росія). Від вересня 1968 року – знову у Львові. У 1968–2001 роках – викладач Львівського державного музично-педагогічного училища імені Ф. Колесси, а з 1989 року (спочатку за сумісництвом, а від 2001 року за основним місцем праці) – співробітник Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології ЛНМА імені М. В. Лисенка. З січня 1997 року (з невеликими перервами) також доцент кафедри музичної фольклористики цієї ж академії.
Багаторічний збирач і транскриптор народної музики, у доробку близько 4500 нотацій народнопісенних творів (понад 6000 мелостроф). Автор кількох ґрунтовних рукописних зібрань народнопісенної творчості різних регіонів України.
Наукові зацікавлення – музично-етнографічна транскрипція.
Література:
Коваль Василь. Михайло Мишанич – транскриптор // Етномузика. Львів, 2012. Число 8: збірка статей та матеріалів на пошану Михайла Мишанича з нагоди його 70-річчя / упорядник Ю. Рибак. С. 9–19; Мадяр-Новак Віра. Михайло Васильович Мишанич / 70-річчя від дня народження // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2011 рік. Ужгород, 2010. С. 364–366.
Науковий доробок
|
Вікторія ЯРМОЛА (28.05.1979, м. Рава-Руська Жовківського р-ну, Львівської обл.) vita_jarmola@ukr.net – етномузикознавець, кандидат мистецтвознавства (2011), доцент (2015).
https://orcid.org/0000-0002-8003-4424
Закінчила музичну школу м. Костопіль Рівненської області (1994), Рівненське музичне училище (1998, клас скрипки у Надії Павельчук), кафедру музичного фольклору Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету (2003), магістратуру кафедри музичної фольклористики теоретико-композиторського факультету Львівської державної музичної академії імені М. Лисенка за спеціальністю „етномузикознавство” (2004, „Скрипкова народна музика західнополіської традиції” науковий керівник Богдан Луканюк.). 2011 року на Спеціалізованій раді Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему: „Скрипкова традиція Рівненсько-Волинського Полісся (середовище – інструмент –виконавець – репертуар” науковий керівник Юрій Рибак).
Молодший науковий співробітник Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології (з 2011) та одночасно доцент кафедри музичного фольклору Інституту мистецтв РДГУ (з 2015). Викладає навчальні дисципліни: „Фольклор народів світу”, „Музично-етнографічна транскрипція”, „Методика експедиційно-польової роботи”, „Комп’ютерна етномузикологія”. Науковий керівник бакалаврських, дипломних та магістерських робіт студентів кафедри музичного фольклору РДГУ та наукових робіт у галузі музичної фольклористики учнів Рівненської Малої академії наук України учнівської молоді.
Автор монографії, понад двадцяти наукових статей, кількох компакт-дисків, учасник всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій.
Окрім наукової діяльності, займається виконавською реконструкцією поліської інструментальної традиції, учасник і науковий консультант рівненського гурту інструментальної музики „Сільська музика”, який є неодноразовим лауреатом міжнародних конкурсів, фестивалів в Україні та за кордоном (Польща, Литва).
Організатор Всеукраїнського конкурсу молодих виконавців української народної музики „З народного джерела” (Рівне, 2017–2018).
Упродовж 2000–2018 років здійснила 12 індивідуальних фольклористичних експедицій на території північних районів Рівненської та Волинської областей. Зафіксовано понад 300 інструментальних творів від 15-ти народних скрипалів, 30 – від 3-х гармоністів та цінну етнографічну інформацію про інструментальну традицію у досліджуваному регіоні.
Наукові зацікавлення: проблеми етноорганології, поліська традиційна інструментальна культура.
Науковий доробок
|
Ірина ФЕДУН (23.05.1971, м. Горохів Волинської обл.) irynafedun@gmail.com – етномузикознавець (етноінструментознавець), кандидат мистецтвознавства (2020), композитор.
https://orcid.org/0000-0001-6359-9338
Закінчила Луцьку музичну школу № 1 (1986), теоретичний відділ Луцького музичного училища (1990) та теоретико-композиторський факультет Вищого державного музичного інституту імені М. В. Лисенка (1996), фах „композиція” у проф. Віктора Камінського та „музикознавство” у проф. Богдана Луканюка, дипломна робота „Бойківський скрипаль Кузьма Воробець у контексті етнічного середовища”). Протягом 1997–1998 років навчалася в аспірантурі на секторі інструментознавства Російського інституту історії мистецтв (Санкт-Петербург, у проф., акад. Ігоря Мацієвського).
Від 1997 року і до сьогодні – асистент кафедри української фольклористики імені акад. Ф. Колесси філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. З 1994 року – лаборант, молодший науковий співробітник, технік Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка, спочатку за основним місцем праці, а з 1998 року як сумісник. Також як сумісник у 1999–2000 – викладач Рівненського державного гуманітарного університету, а у 2004–2005 роках – асистент кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ імені Івана Франка. 2020 року на Спеціалізованій раді Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему: „Народноінструментальна ансамблева культура українських Карпат і Західного Полісся як вияв традиційного професіоналізму (ХХ – перші десятиліття ХХІ ст.)”.
У 1999–2001 роках – голова національного комітету RILM (International Repertory of Musical Literature, New York), 2000–2002 – інспектор відділу міжнародних зв’язків ЛНМА імені М. В. Лисенка.
Постійний учасник фольклорних експедицій (не лише в Україні, а й Білорусі, Польщі, Румунії, Грузії; всього записала більше 6 000 народномузичних творів), міжнародних конференцій (Україна, Росія, Польща, Литва, Словаччина, Словенія). Виступала з лекціями в університетах Відня (2002) та Любляни (2005). Співпрацювала із багатьма відомими діячами української культури (Руслана Лижичко, Олесь Санін, Алла Загайкевич, Іван Небесний, Вадим Сікорський та ін.).
Наукові інтереси: етноінструментознавство, теорія етномузикології.
Науковий доробок
|
