Музика схвильованого серця
Концерти камерного оркестру «Академія» – завжди неординарна подія в музичному житті Львова. Ось і у свій ювілейний 60-й рік існування, на ювілейному ХХV фестивалі сучасної музики «Контрасти» оркестр під орудою Ігоря Пилатюка підготував символічну програму з музики сучасних українських композиторів. Символіка образної концепції камерного вечора виражалась у особливій лірико-ностальгійній спрямованості усіх пʼятьох композицій: п’єси Memoria Мирослава Скорика – художнього керівника оркестру; Концерту для двох скрипок, двох флейт, клавесину, органу та камерного оркестру Віктора Камінського, Adagio з Другої камерної симфонії Богдани Фроляк, Концерту № 1 для фортепіано з оркестром та Motus пам’яті Романа Стельмащука для фортепіано і струнних Ігоря Щебракова. Написані в різні роки – хоча символічно за останню чверть століття, відколи й відбуваються «Контрасти»! – цілком різними за стильовими уподобаннями й індивідуальністю авторами, ці твори об’єднує, однак, глибокий «сердечний тон», що ще раз доводить істинність трактування нашого ментального коду як «кордоцентричного», тобто породженого філософією серця.
Багату палітру емоційно-настроєвих відтінків прекрасно відтворили, навіть більше – співпережили молоді музиканти, які в інтерпретації сучасної музики проявили неабияку фахову зрілість («Ти можеш повірити, що сьогодні в оркестрі одинадцять першокурсників», – гордо і схвильовано повідомив після концерту керівник і концертмейстер Артур Микитка, фанатично відданий оркестру вже півстоліття). Поруч із солістами – музикантами світового рівня, що концертували на престижних сценах Європи, піаністом Йожефом Ермінем, флейтистом Андрієм Карп’яком, дуже успішно виступили недавні випускники флейтистка Зоя Ходан та скрипальки Катерина Назаренко і Марія Мельничук. Так, як і в характері самої музики, в їх виконавських образах найбільше приваблювала природність і шляхетна вишуканість розмаїтих особистісних, передусім ліричних почуттів. Диригент Ігор Пилатюк підібрав оптимальні темпи і динамічну палітру для кожного твору, тож цілісна драматургія концерту сприймалась на одному диханні.
Любов Кияновська
