ОКСАНА АНДРІЇВНА ПОПІЛЬ: ОСОБИСТІСТЬ – МУЗИКАНТ-ПЕДАГОГ
(до 90-роковин від дня народження піаністки )
Нині культурна громадськість України вшанує 90-роковини від дня народження знаної галицької піаністки, ансамблістки, концертмейстера, педагога Оксани Андріївни Попіль (дівоче прізвище – Нижник 21.11.1930), (Львів – 05. 08. 2009, Львів). Озирнувшись на творчий шлях мисткині, ми можемо по-новому побачити і усвідомити на певній історичній віддалі вагомість її постаті у національній культурі.
Прекрасний музикант Оксана Андріївна Попіль залишила глибокий слід у мистецькому житті краю. Важко переоцінити її внесок у розвиток українського фортепіанного мистецтва другої половини ХХ століття. Навчалася майбутня піаністка у Львівській середній спеціальній музичній школі при консерваторії (клас фортепіано Олени Кашиної-Падун), яку закінчила з відзнакою у 1949 році. У Львівській консерваторії ім. М. Лисенка піаністка навчалася впродовж 1949-1954 років у фортепіанних класах Йосифа Радіна і Людмили Уманської. Стипендіатка імені Миколи Лисенка. Член Студентської Наукової Ради. Депутат районної ради м. Львова (1953). Після завершення навчання в консерваторії отримала рекомендацію в аспірантуру. О. Попіль присвятила себе педагогічній діяльності. Була вихованкою Тараса Шухевича, а також впродовж трьох років приватно навчалася у Василя Барвінського, тому методичні засади В. Барвінського О. Попіль впроваджувала у свою творчо-педагогічну діяльність, а коли у 60-х роках було зроблено спробу відродити твори В. Барвінського, вона в числі перших звернулася до інтерпретації його творів. Впродовж 1954-1965 років – педагог Львівської ССМШ і паралельно, від 1954 до 1958 років – концертмейстер Львівської консерваторії ім. М. Лисенка. Свою діяльність на фортепіанній кафедрі Львівської консерваторії ім. М. Лисенка (нині – Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка) Оксана Попіль розпочала від другої половини 50-х років ХХ століття: тоді на кафедру почали приходити нові молоді викладачі: Олег Криштальський, Галина Руденко, Марія Крих, Кетевана Хучуа, Оксана Шпот, Звенислава Стернюк, Марія Тарнавецька, Алла Пушкар-Задерацька, Марія Крушельницька. Від 1958 року О. Попіль – ст. викладач новоорганізованого музично-педагогічного факультету Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, що від 1961 року і до нині функціонує як кафедра спеціалізованого та загального фортепіано. Від 1960 року Оксана Попіль – педагог кафедри спеціального фортепіано Львівської консерваторії ім. М. Лисенка (нині – Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка). Доцент (1967). Цінною вважається думка Миколи Філаретовича Колесси, який відзначав «неабиякий піаністичний талант і глибоку музикальність»Оксани Попіль. Підвищувала педагогічну кваліфікацію в Києві: стажування на фортепіанній кафедрі № 2 у Київській державній консерваторії ім. П. Чайковського (1975) та на кафедрі № 1 у Київській державній консерваторії ім. П. Чайковського (1977). Голова, а згодом заступник голови Товариства Радянсько-Чехословацької дружби.
Чільне місце у творчій біографії піаністки зайняло ансамблеве виконавство, яке вона плекала з особливою любов’ю. Фортепіанний дует Оксана Шпот – Оксана Попіль впродовж 20-ти років виступав на сценах Львова, Дрогобича, Івано-Франківська, Києва. Музиканти постали ініціаторами і виконавцями численних циклів концертів, продовжуючи давні кращі традиції фортепіанного ансамблевого виконавства в Галичині, які джерелами торкаються діяльності Кароля Мікулі. В артистичній біографії фортепіанного дуету Оксана Шпот – Оксана Попіль в часі 60-70 років ХХ століття чільне місце зайняли концерти-лекції: «Фортепіанна соната і сюїта»,де звучали твори в жанрі сюїти, а також «Програмна музика», «Музика народів Радянського Союзу», «Творчість композиторів сучасного радянського Львова». Репертуарна політика їхнього дуету охопила твори, де : Ф. Е. Бах. Адажіо; В. Ф. Бах. Соната; Й. С. Бах. Дві фуги; Ф. Бузоні – Дуетіно; В. А. Моцарт. Фантазія; М. Регер. Інтродукція, Пассакалія і фуга; М. Горлов. Сюїта; М. Раков. «Танцювальна сюїта»; С. Прокоф’єв. Сюїта-фантазія «Золушка»; Г. Гасанов. Сюїта; Л. Аустер. Сюїта; В. Цитович. Сюїта; С. Євсєєв. Концертна сюїта; Д. Шостакович. Концертіно; Є. Капп. Концертіно; С. Рахманінов. Сюїти для двох ф-но; Р. Шуман. Andanteз варіаціями . тв.46; К. Сіндінг. Варіації тв.2.; К. Сен-Санс. Скерцо тв.87.; А. Рубінштейн. Фантазія тв. 73.; А. Аренскьий. Сюїта тв.23. З-поміж творів сучасних композиторів чільне місце посіли: В. Аргамакова, А. Арутюняна, А. Бабаджаняна, М. Пейко, М. Ракова, А. Рачюнаса, А. Хачатуряна, Д. Шостаковича, Р. Щедріна та ін. У львівських фондах збереглися записи, де з-поміж інших «Пісня пісень» Василя Барвінського у виконанні: Марія Байко (голос), Богдан Бонковський (скрипка), Оксана Попіль (фортепіано). На початку 60-х років ХХ ст. Оксана Попіль – концертмейстер тріо сестер Байко.
Піаністка поєднувала виконавську діяльність з науково-методичною: виступала з доповідями на конференціях, семінарах–практикумах, висвітлюючи «Чесько-українські музичні зв’язки», «Педагогічні та методичні принципи професора Празької та Львівської консерваторій Вілема Курца». Впродовж дев’яти років Попіль О. А. була керівником академгрупи. Від 1967 року О. Попіль проводила консультативну роботу, відкриті уроки, прослуховування випускників у Дрогобицькому музичному училищі. Педагогічна, виконавська і творча діяльність О.А. Попіль відзначені нагородами – Почесною грамотою Міністерства культуру УРСР (1972), Почесною грамотою Міністерства культури СРСР. Подякою Івано-Франківського училища ім. Д. Січинського відзначено Попіль О.А. за надання методичної допомоги (відкриті уроки, прослуховування випускників та обговорення питань з методики викладання (1979). Фортепіанний дует Шпот О.В. – Попіль О.А. відзначений Подяками, зокрема: Івано-Франківського музичного училища ім. Д. Січинського, Львівської музичної школи 31, Вечірньої музичної школи загальної музичної освіти (1970); ЛССМШ інтернат імені С. Крушельницької за участь в урочистому концерті до 100-річчя від дня народження С.П. Людкевича (1979) та ін.
Педагогічна система О. Попіль грунтується на засадах творчого розвитку здібностей учня з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей в опануванні стилів фортепіанного репертуару. Викладала фортепіано О. Попіль «високопрофесійно і з власним творчим відношенням»(Н. Кашкадамова). Педагог Оксана Андріївна Попіль виховала плеяду молодих піаністів-викладачів, які працюють в Україні й за її межами, поміж яких – Заслужений діяч України, професор Мирон Кушнір, Оксана Лібрук, викладач Стрийської дитячої музичної школи ім. Остапа Нижанківського Віра Крокіс-Шевчук, викладач-методист ЛССМШІ імені С. Крушельницької Христина Заранська (Красіцька), професор, кандидат мистецтвознавства Ольга Катрич, Лауреат Всесоюзного конкурсу піаністів ім. Лисенка (1978, Львів, 1-а премія) Маркіян Попіль – син, Лауреат Міжнародних конкурсів і фестивалів Маркіян Попіль – онук.
Визначаючи роль і значення піаністки Оксани Андріївни Попіль, ім’я якої золотими літерами вписано у історію української музичної культури, в думках виринають слова Блаженнішого Любомира Гузара:
«Багато зустрічаємо осіб, але мало серед них Людей,
– Людей у повному значенні того слова:
дуже важко визначити, що це таке.
Але можна сказати, що Людина – це особа,
яка, якщо не під кожним, то під багатьма оглядами
робить на нас враження.
Після того, як Ви з такою Людиною зустрілися,
Ви відходите від неї кращим…».
Ніна Дика, кандидат мистецтвознавства (Dr. Ph.), доцент ЛНМА імені М.В. Лисенка
