Концерт «Гармонія Всесвіту: музика і поезія» відбувся в рамках творчого проекту «Грудневі вечори» і запам’ятався як учасникам, так і слухачам. Вуаль чарівності ошатної камерної зали Соломіїного дому у Львові огорнула камерний простір. Впродовж усього вечора панував романтичний настрій. В пам’яті виринають яскраві епізоди музично-драматичного дійства, які невблаганно віддаляються, та все ж залишаються безцінним документом доби.
Мистецька імпреза, продовжуючи серію концертних програм творчого проекту «Грудневі вечори», де: «Йозеф Гайдн: погляд здаля і зблизька» (17.12.2012), «Європа та Європейці» (20.12.2013), «Музика, що звучала в палацах, замках, резиденціях епохи Бароко» (14.12.2015), «Роберт Шуман у колі сучасників» (13.12.2016), об’єднав музику і поезію. Представлені камерно-інструментальні ансамблеві твори Вольфганга Амадея Моцарта, Даріюса Мійо, Макса Регера у виконанні студентів кафедри камерного ансамблю та квартету Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка за участі концертмейстерів (творчі керівники: Заслужена артистка України, професор Анна Станько, кандидат мистецтвознавства, ст. викладач Марта Карапінка, кандидат мистецтвознавства, доцент Ніна Дика) філігранно перепліталися з високою поезією Надії Черкес у «гармонію Всесвіту», – а саме таку назву мала ця мистецька подія.
Афіша культурно-мистецького заходу «Грудневі вечори» заголошувала про вшанування ювілейних дат пов’язаних з 175-літтям діяльності Львівської музичної академії імені М.В. Лисенка, 145-тими роковинами від дня народження німецького органіста, піаніста, композитора Макса Регера. Для кафедри українознавства Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького ювілейним буде 2019 рік. У свій 60-літній Ювілей Надія Черкес, авторка вже понад двадцяти виданих книжок, ввійшла трилогією «Луна розплетених доріг», що об’єднала нові книжки, де: «Адажіо замислених доріг» [Текст]: Поезія / Н.Д. Черкес. – Львів: Плай, 2018. – 272с. : іл.; «Прелюдія окрилених відлунь» [Текст]: Поезія / Н.Д. Черкес. – Львів: Плай, 2018. – 152с. : іл.; «Рапсодія принишклого дощу» [Текст]: Поезія / Н.Д. Черкес. – Львів: Плай, 2018. – 164с.: іл.. Духом високої культури мистецького спілкування вражала атмосфера імпрези «Гармонія Всесвіту: музика і поезія».
Зі вступним словом виступила Галина Тихобаєва, директор Музично-меморіальному музеї Соломій Крушельницької у Львові, музикознавець, представляючи учасників п’ятого концерту у рамках цьогорічного проекту. Музейна експозиція присвячена ювілею «Просвіти», де «зустрічаємо постаті видатних музикантів, починаючи від першого голови «Просвіти» А. Вахнянина – ініціатора і рушія багатьох її проектів. Тут же ж, і О. Нижанківський, і С. Крушельницька та вся її родина, і М. Мецинський, і О. Мишуга, і М. Колесса, і багато-багато інших видатних музикантів, які брали активну участь, власне, в просвіті музичній, виконуючи твори українських та західноєвропейських композиторів на високому професійному рівні, навчали людей розуміти музику і знати про артистичні тріумфи плеяди краян, привертали увагу до їхніх концертів та вистав на Батьківщині. Концертні програми «Грудневих вечорів» (автор проекту: доцент Львівської музичної академії імені М.В. Лисенка, кандидат мистецтвознавства Ніна Дика), які, – як зауважила Галина Тихобаєва, – також просвітянські. Це є просвіта в даному випадку засобами музики: ознайомлення широкого кола слухачів з камерно-інструментальними ансамблевими полотнами як знаних, так і призабутих композиторів, представників різних стилів та епох».
Багатогранна творча діяльність Надії Черкес – поетеси, прозаїка, есеїста, мовознавця, діалектолога, казкарки, піснярки, педагога, психолога спрямована у русло просвітництва, пропаганди національної культури. Поезія Надії Черкес, Лауреата численних всеукраїнських, національних, міжнародних та регіональних конкурсів, де з-поміж інших: лауреат літературної премії ім. Л. Мартовича, лауреат літературної премії ім. І. Вільде, «Гілка золотого каштану», лауреат міжнародної літературної мистецької премії ім. М. Сингаївського (у номінації поезії за книгу «Гармонія сльози») має велику художню цінність і яскравою сторінкою вписана не тільки у мистецький літопис рідного краю, а й у історію української культури в цілому. Поетеса мислить особливими алегоріями. Тонка музикальність прослідковується у всіх її книжках, де зокрема «Симфонія міста», «Пухнаста абетка», «Дитячий віршограй», «Віршики веселки», «Дарунок до св. Миколая», «Етюди росяних арф», «Волошкові зорі над селом» і т.д. Новими темами й мотивами, висвічуючи строфіку, ритміку й метрику української поезії збагатило мистецький простір авторське інтерпретування поезії.
«… Цей світ довкола – музика жива,
Що у світанках зачерпає сили,
Коли на присьбі туляться слова
До серць, котрі зітліти не посміли».
Натхненно прозвучала поезія зі збірки «Рапсодія принишклого дощу» в прочитанні автора. Художнє слово Надії Черкес поезії «Пробудження» зі збірки «Адажіо замислених доріг» створило особливий настрій, атмосферу нероздільного зв’язку «небесних сфер із земними…”:
«Між хмар натягнена струна
Безмовям вибілить завії,
Немов несправджені надії,
Й бузковоцвітна далина
Здійме з проваль обмерзлі мрії.
Срібнопромінно з-поміж крон
Акорди вибухнуть раптово,
По-особливому святково. –
Крізь частоколи заборон
Проблиснуть звуки кольорово».
«В цій залі царюватиме Музика…», – задекларувала Надія Черкес. – «Музика розкаже про все …». Звучанням камерно-інструментального твору французького композитора-авангардиста Даріюса Мійо [Milhaud] (1892–1974) Сонати № 2 для скрипки у чотирьох частинах (I ч. Пастораль; II ч. Vif; III ч. Lento; IV ч. Tres vif) наповнився камерний простір Соломіїної салі. Виконавцями постали вихованці класу камерного ансамблю та квартету ЛНМА імені М.В. Лисенка професора Анни Станько: скрипалька Тетяна Винницька і піаніст Євген Романов. Даріюс Мійо, вирізняючись винятковою ерудованістю в колі своїх друзів-музикантів, плідно творив в сфері політональної музики. Для нього слугувала натхненням мелодійність музики В.А. Моцарта і Ф. Шуберта, «прекрасна і ніжна музика Г. Малєра, зокрема її ясність і інструментовка», а щодо французької музики, то композитор найбільше захоплювався творчістю Ж.Ф. Рамо і Ф. Куперена, Г. Берліоза і Ж. Бізе, Е. Шабріє і К. Дебюссі і особливо, «елегантністю» М. Равеля, – музикою, де якнайповніше виявився національний дух. Та все ж, найпотужнішим джерелом натхнення впродовж усього життя і творчості для Д. Мійо залишалися карнавали, а систематичне відвідування концертних залів, театрів, бібліотек, літературних салонів спонукало до творчості, і як результат – композитор писав активно і дуже багато. Відомо, що члени французької «Шестірки» до якої входив і Д. Мійо багато експериментували, шукаючи натхнення у вуличному і нічному житті Парижу з його кафе, танцювальними залами, цирками і мюзиклами. Значна роль художнього експерименту, творчого пошуку спричинилися до популярності музики Д. Мійо для камерно-інструментальних ансамблів, своєрідної «лабораторії» індивідуальної манери авторського письма, де цікаві знахідки в подальшому ставали надбанням інших жанрів. Першим твором, який композитор вирішив залишити (неопублікована соната) була його Соната № 2 для скрипки та фортепіано.
Вражала і зацікавлювала масштабність поставлених Надією Черкес вселюдських проблем, зокрема, у поезії збірок «Адажіо замислених доріг» і «Рапсодія принишклого дощу», а музикальність зачаровувала:
«На світі є маленький чоловік
І є Господь, далекий і великий.
Є сумніви. Їх безконечний лік
Клубочиться потоком многоликим.
У чоловіка є маленький дах,
Хитка будівля в часових заметах,
А Господь у безмежних небесах
Вигойдує йому малу планету.
Зір чоловік здіймає в висоту,
І дивиться на нього око Боже.-
Орел перевіряє на льоту,
Чи сіру мряку промінь переможе.
Той чоловік, приборкуючи плоть,
Гамує вічні сумніви в молитві.
Й розквітло посміхається Господь,
Стеблиночці, обпаленій у битві.
Хоча земний такий короткий вік,
Та ангели відслонюють віконце.
Живе собі маленький чоловік
Під Господом, між зорями і сонцем».
/Зі збірки: Надія Черкес. «Адажіо замислених доріг»/
Спитай
«Спитай у тиші,
чом вона мовчить
У сповитку розгорненого неба?
Чому безмов’ям
ніжно лебедить,
Довершуючи днів людських потреби?
Спитай у тиші
в райському саду,
Де ранки світлозоряно ліліють?
Коли окрилять
силу молоду?
І зорі перевтілять у надію?»
/Зі збірки: Надія Черкес. «Рапсодія принишклого дощу»/
Найвищого розквіту жанр камерно-інструментального ансамблю зазнає в часі так званої, «галантної епохи». Струнні ансамблі, зокрема квартети і тріо в жанровій ієрархії віденського класицизму займали чільне місце, «переживаючи у той час період жанрової кристалізації і першого розквіту» [за: І. Польською]. Тож, центральну частину у концертній програмі цьогорічного проекту відведено постаті австрійського композитора В.А. Моцарта [Mozart] (1756–1791). Натхненне виконання Квартету № 12 B-Dur KV 172 для двох скрипок, альта та віолончелі В. А. Моцарта у чотирьох частинах (І ч. Allegro spiritoso; ІІ ч. Adagio; ІІІ ч. Menuetto; IV ч. Allegro assai) у виконанні: Марії Нємець (скрипка), Юлії Абрамової (скрипка), Всеволода Сукоркіна (альт, концертмейстер), Тараса Менцінського (віолончель, концертмейстер) (клас ст. викладача Карапінки М.З.) зігріло слухацьку аудиторію класицистичною вишуканістю інтимно-ліричних почуттів, а поезія Надії Черкес окутала енергетичним полем щонайтоншої інформації:
«Залебедилось небо зірками,
Заблискотіло в імлі,
Замолодичилось сонце снігами –
Зорі летять до землі.
Пелюстки білі, іскристо-небесні,
Сіються сріблом зими.
Ніжністю весен морози воскресли,
Захрускотіли крильми».
/ «Зоряний дощ» зі збірки: Надія Черкес. «Рапсодія принишклого дощу»
«Прозоро падав сніг,
За ним ішло тепло
По білих килимах
У вихололе місто.
Лапато падав сніг –
Вже й видно не було
Хвилясто-буйних грив
У левів кам’янистих.
А сніг літав. Літа…
Вітрисько молодий
З розгону налітав,
Змітаючи дощенту
Із нотного листа
Усі земні сліди:
І смуток, і печаль, –
В шаленому крещендо.
Сніг ноти розгубив
І розмаїттях доль.-
Та музика лилась
У далі вечорові.
Найтонші півтони,
Дієз, ані бемоль,
Дістатись не могли
Найвищої любові.
Прозоро падав сніг…»
/ «Зимове крещендо» зі збірки «Прелюди скраплених відлунь» Надії Черкес/
У задощеній Венеції
«У цьому місті плачуть скрипки,
Звучать різьби колонні злитки,
В повітрі – музика жива.
І днина, вимокла до нитки,
Забрьохавшись в воді до плитки,
Вдягає вічності слова.
Ти тут, – на камені слизькому,
В проході вуличок вузькому,
Під храмом, – на краю землі.
Забувши про спекотну втому,
Ширяєш в небі голубому,
На молитовному крилі».
У пізню годину
«Тінню тиші місто обійняте,
Навіть скрипка, натомившись, спить,
Лиш сльоза, тривогами крилата,
На пері зависла і кричить.
Їй не дай упасти в невідомість,
Непомітно стертися в юрбі:
Поки є сльоза – пекуча совість
Віддає свою снагу тобі».
/Зі зірки: Надія Черкес. «Рапсодія принишклого дощу»/
Атмосферу елітарності і просвітництва, відтворюючи, водночас, основні змістові тенденції другої половини XVIII cт, змальовуючи в уяві слухача найповнішу і найдетальнішу картину звичаїв світського музикування доби класицизму, дарувало слухачам звучання Тріо Es-Dur KV 498 (1786) для фортепіано, скрипки та альта В. А. Моцарта [Mozart] (1756–1791). Твір написаний у трьох частинах: І ч. Andante; ІІ ч. Menuetto; ІІІ ч. Rondo: Allegretto пролунав в інтерпретації: Ліу Мейді (фортепіано), Лілії Голуб (скрипка), Марти Карапінки (альт, концертмейстер) (клас доцента Дикої Н.О.). До слова, в мемуарах письменниці Кароліни Піхлер [Сaroline Pichler], яка була «однією з найкращих піаністок Відня», описуються світські вечори музикальної родини Йозефа Фрайгерна фон Жакена. Отож, його син Готфрід мав «чудовий талант до музики та приємний й голос», його донька Франциска «першорядно грала на фортепіано, вона була однією з кращих учениць Моцарта… і понад-то дуже мило співала». «Так бувало ввечері по середах, які, відколи себе пам’ятаю, в цьому домі присвячувались товариським зустрічам…»: «у батьківських кімнатах велись вчені розмови, а ми молоді люди, базікали, жартували, музикували, грали в маленькі гри і мило спілкувалися…». В.А. Моцарт писав своє фортепіанне тріо саме для цього дружнього товариства, а на титульному листі Тріо композитор пише: Ein Terzett fur Klavier, Violone und Violoncell, цим самим як би узаконюючи рівноправність трьох інструментів // за: Інгрід Фукс. Для кого писав Моцарт свої камерні твори? [переклад з німецької, редакція і коментарі Любов Кияновської]. А відтак, як партія альта в моцартівському тріо створена композитором «для себе самого», тож перед слухачем, рефлексуючи з силою «аристократизму мислення» поетичного слова Надії Черкес, поставали картини епохи віденського класицизму:
«Він звів смичок – і попливла печаль,
Минулі мрії ринули в майбутнє,
І розпанахав душу на розпутті
Переболілий, перетлілий жаль.
Закохано-чутливий пальців трем
Вплітав кольорів прядиво незнане
У сплески хвиль, у вибухи каштанів,
У ніжнопінний пелюстковий щем.
Струна стелила в зоряні світи
Для місяця свого ясні дороги,
Найтонші злети кидала під ноги
І падала з п’янкої висоти.
Крізь чорну ніч натхненні два крила
Несли крихкі прозоро-сині звуки –
І цілували коси ніжні руки,
І завмирали на устах слова.
Безмежну, нескінченно довгу мить
Тривожний зойк згасав посеред залу,
І сльози, як акорди, доливали
Розбурхану, невипиту блакить».
/Зі збірки: Надія Черкес. «Рапсодія принишклого дощу»/
На завершення концертної програми слухачі насолоджувалися виконанням Фортепіанного тріо № 1, ор. 2 для фортепіано, скрипки та альта Макса Баптиста Йозефа Регера [Reger] (1873–1916), написаного в трьох частинах (I ч. Allegro appassionato ma non troppo; II ч. Scherzo; III ч. Adagio con Variazioni) у виконанні Ольги Козлан (фортепіано), Бориса Коблика (скрипка), концертмейстера Марти Карапінки (альт) (клас доцента Дикої Н.О.). Як відомо, в камерному жанрі М. Регер працював впродовж усього життя, збагативши цю сферу найрізноманітнішими композиціями. З-поміж 146 опусів М. Регера, композитора післявагнерівської доби – 70 опусів охопили камерні полотна для різних складів – від сольних сонат для скрипки, альта (кларнета), віолончелі до квінтетів і струнного секстету. Відомо, що у свій час його творами захоплювалися: А. Онеггер, К. Шимановський, С. Прокоф’єв, М. М’ясковський, а П. Хіндеміт декларував: «Я зобов’язаний Регеру більше, а ніж Баху». Кредо Макса Регера: «В музиці — ніяких компромісів» повністю відповідало сутності Митця, який неодноразово наголошував «Кожен композитор втілює в своїй музиці самого себе». Інтерпретація регерівського полотна фортепіанним тріо у складі Ольги Козлан, Бориса Коблика, Марти Карапінки привабила високою естетичною цінністю, де розвиток музичної думки зачаровував логікою, форма – виструнченістю, а музична мова подивляла багатством засобів виразовості.
Перші холоди
«Над хмарами уже летить зима,
Хоч під ногами розкошує осінь.
Ще лист квітує, та уже нема
Веселих снів. І розпачем голосить
Обчімхана, розтерзана гілля
Поміж дощів густих, рожево-синіх;
І квилить лунко тиша звіддаля,
Складаючи коралі барв до скрині.
В повітрі раннім пахнуть холоди
Через останні дні злотопромінні…
За вітром відлітають в «нікуди»
Слова прощальні й спогади безцінні».
/Зі збірки: Надія Черкес. «Рапсодія принишклого дощу»/
Заключним акордом і, водночас, приємною несподіванкою для кожного з учасників творчого проекту став дарунок від господині Соломіїного дому п. Галини Тихобаєвої – прекрасно видана книжка «Оперний світ Соломії Крушельницької: путівник по операх з репертуару співачки» / Муз.-меморіальний музей С. Крушельницької у Львові; упоряд. М. Зубеляк. Передм. О. Козаренка – Львів: Апріорі, 2018. – 184с., яка знайомить з оперним репертуаром (майже 60 опер різних національних шкіл і напрямків) славетної української співачки Соломії Крушельницької (1872-1952). Беззаперечна вагомість цього науково-популярного видання певною мірою зростає, оскільки «у ретроспективний спосіб, – як декларує автор передмови «Нитка Аріадни в оперному світі Соломії Крушельницької» доктор мистецтвознавства, професор Олександр Козаренко, – повертає у суспільну свідомість сучасної України важливу складову європейськості».
Світ музики та світ поезії – це паралельні світи співзвучні між собою, а їхні взаємо перевтілення невичерпні. Думається, що інтенсивність камерно-інструментального життя Львівщини в часі сьогодення не є явищем випадковим, непередбачуваним. Західноукраїнський регіон з центром у Львові, що мав давні традиції інструментального музикування, інспіровані з австро-угорськими та польськими контактами краю і нині продовжує залишатися важливим центром камерно-інструментального виконавства. Процес спільного музикування, де має місце і пошук цікавої нотної літератури, підбір і накопичення репертуару, психологічно-фахова сумісність виконавського складу, наявність усталених традицій, спадковість виконавської школи, рівень професіоналізму, художньо-естетична спрямованість, наявність творчого ентузіазму – всі ці фактори, безперечно мають вирішальний вплив на існування і мистецьку вартісність ансамблів.
Художньо-емоційний регістр цьогорічного творчого проекту був збагачений поетичним словом Надії Черкес, члена Національної спілки письменників України та української Асоціації письменників, – словом, наскрізь пройнятим духом життєлюбства. Віриться, що незабутній спогад про мистецьку імпрезу «Гармонія Всесвіту: музика і поезія» в Соломіїній салі у Львові залишиться у пам’яті кожного з учасників і слухачів, шанувальників камерно-інструментальної музики та поезії, і, безумовно, манитиме повернутися сюди ще не раз.
Тож, до нових творчих зустрічей!
Ніна Дика,
кандидат мистецтвознавства,
доцент кафедри камерного ансамблю та квартету
 |
 |
 |
 |
 |
 |
