Знакова прем’єра культурного життя Польщі
У жодного з сучасних митців не складалися стосунки з часом так щиро і захопливо, як у нашого колеги, відомого галицького композитора, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка Віктора Камінського. Впродовж майже 45-річного творчого шляху він реалізує себе у найрізноманітніших площинах, на перший погляд, начебто несумісних між собою, — але всюди знаходить власне «обличчя» і цікаво та небанально втілює свою індивідуальність…
«Сувенір зі Львова. A la Partita» – саме таку назву одержав його новий твір, прем’єра якого відбулася 7 грудня 2018 року у філармонії Ченстохова – міста, що є духовною столицею Польщі. Композицію виконали музиканти з Інституту Музики Університету ім. Я.Длугоша – ансамбль у складі: Р.Гавроньського, Я.Бравати (фортепіано), М.Сервачинського, Ф.Філіпського (ударні) та симфонічного оркестру філармонії під орудою Є. Свободи, об’єднаний спільним задумом втілення оригінального музичного циклу. Цей колектив вже відомий львів’янам, адже знайомство з ним відбулося у 2014 році у рамах фестивалю «Віртуози Львова»…
Як зізнався Віктор Камінський: «Віддавна мріяв написати твір, навіяний враженнями від нашого міста». Глибинним підґрунтям цього задуму стало народження музичної композиції, пронизаної почуттям любові до нашого міста та його мешканців – адже автору вдалося віднайти для нього цікаву образно-музичну форму своєрідного циклу, що складається з 4-х частин (1.Perpetuum mobile. 2. Арія. 3. Хорал. 4.Фінал), вибудуваних за принципом контрасту.
Оригінальний і свіжий, сповнений позитивних вражень від Львова та його передмість, з незвичною звуковою палітрою, звукозображувальними ефектами, елементами алеаторики і додекафонії, які органічно поєднувалися з чарівними мелодіями і навіть інтонаціями найвідомішої батярської пісні «Tylko we Lwowie» (оригінальна назва «Lwów jest jeden na świecie») як своєрідного музичного символу міста, художній «образ» твору викликав у слухача яскраві звуко-зорові асоціації. Кожна тема ніби мала власну лінію, іноді вони перетиналися, зливалися у єдиний акорд, часом розходилися, маючи власний ритмічний малюнок, проте музична дія відбувалася майже на одному диханні – мелодії-теми не змішувалися, не вступали у протиріччя з загальним задумом твору. Композиція нагадала рух львівськими вуличками, принесла запах кав’ярень і галицької здоби, чоколяду і львівського пива. Я ніби «побачила» наших мешканців – представників різних етнічних груп, що мирно співіснують у Львові, поспішають і квапляться, емоційно спілкуються між собою, «бо де є людям так файно, як ту, тільки у Львові»(зі згадуваної пісні). «Пройшлася» музеями, заглянула у театральні афіші та «відвідала» Картинну галерею. У «Арії» – кожен теж міг би пізнати себе – це коли людина наодинці зі собою може помріяти, споглядаючи через вікно за легеньким вітерцем, що погойдує гілки дерев, як іде наш традиційний львівський дощик, а крізь сіре небо намагається пробитися сонячний промінчик…
Музикантам вдалося відчути і передати настрій кожної частини, що отримало бурхливі оплески по виконанню. Сподіваюся, що незабаром цей колектив подарує святковий настрій «Сувеніру зі Львова» і галичанам.
«Зустріч» з нашим містом та його мешканцями щасливо відбулася. Ченстохов’яни одержали у подарунок цікавий музичний сувенір. Дістала його і я, та повертаючись до рідного міста у чудовому настрої, щиро раділа, що поруч з нами живе і творить такий талановитий композитор…
Т.МОЛЧАНОВА, професор, доктор мистецтвознавства,
зав.кафедри концертмейстерства ЛНМА ім. М.Лисенка
