Кафедра музичної медієвістики та україністики регулярно організовує і проводить наукові конференції та семінари, присвячені важливим питанням, які стосуються історії української музики та сакральної монодії і церковно-музичної освіти. Вже традиційно раз у два роки у співпраці з Інститутом літургійних наук Українського католицького університету кафедра проводить Міжнародні наукові конференції з історії і теорії сакральної монодії (відбулося 9 конференцій). В колі наукової проблематики підіймається широке коло питань, що торкаються гимнографії, сакральної монодії греко-візантійського, католицького та слов’яно-руського обрядів, історичної літургіки, богословії, давньої української літератури тощо.
Вже традиційним стало щорічне проведення Антоновичевих читань (відбулося 6 засідань), присвячених проблематиці історії української музики, а також суміжним культурологічним питанням.
Важливою формою дослідницької праці стали наукові семінари, які регулярно організовують працівники кафедри. В цьому форматі залучаються також представники суміжних спеціальностей, що дозволяє максимально розширити ракурс наукової дискусії. Водночас працівники кафедри приймають активну участь у наукових конференціях та семінарах наукових закладів України та зарубіжжя.
6 березня 2026 року кафедра музичної медієвістики та україністики Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка провела Міжнародну конференцію XVII Антоновичеві читання у онлайн-форматі. Теми доповідей були розподілені на дві частини : музична україністика і давня музика та музична теорія. У першій частині було представлено цікаву доповідь проф. Л. Корній «Культурно-контекстуальні відмінності між “Граматиками музикальними” Миколи Дилецького – Львівською та московськими», яка наголосила на потребі подальших досліджень цієї унікальної пам’ятки; різні аспекти музичної культури XVIII ст. розкрили у своїх виступах проф. Шуміліна у джерелознавчому дослідженні про півчу капелу гетьмана Розумовського та аспірант НМАУ Руслан Кірш про Сокиринський вертеп як феномен української музично-театральної культури. Проф. Л. Кияновська у своїй доповіді «Українська музика очима зарубіжних дослідників (за матеріалами зарубіжних видань)» підняла важливу тему створення корпусу текстів зарубіжних колег, що стосуються їх досліджень української музики, які в українському музикознавчому дискурсі є практично невідомими.
Доповідь доц. Я. Горака була присвячена маловідомій постаті українського композитора Стефана Оґродніка, д-р О. Осадця представила творчість Ярослава Лопатинського у джерелознавчому аспекті, проф. З. Ластовецька розповіла про подільську тематику у композиторському доробку Миколи Ластовецького, проф. І. Зінків поділилася цікавими спостереженнями про «Гібридні музичні інструменти Заходу і Сходу в добу середньовіччя», д-р Катерина Загнітко розкрила особливості політики Третього рейху щодо церковної музики, про пошуки “свого німецького” у григоріанському хоралі.
Проф. Т. Гусарчук поділилася думками про різносторонню діяльність композитора Антона Кармазіна, епістолярій М. Антоновича став джерелом для тематики доповідей проф. Н. Сиротинської («Історія створення і проблематика циклу «Воскресних тропарів» Зіновія Листка крізь призму листування з М. Антоновичем) та проф. У. Граб («Нереалізований проект Мирослава Антоновича: де знаходиться монографія про М. Скала-Старицького?»).
Пообіднє засідання особливо було цікавим репрезентацією досліджень з античної та середньовічної і ренесансної музики з “перших уст”. Проф. Хаґель/Hagel з Відня представив особливості ладів у збережених грецьких музичних зразках і через реконструкцію музичних інструментів аулосу, які використовувалися для акомпанементу мелодії (що було представлено у праці 2010 року Ancient Greek Music: A New Technical History).
Проф. Аткінсон/Atkinson, який працює над спільно американсько-німецькими проєктами у галузі музикознавства, наразі у Вюрцбургу, виголосив цікаву доповідь на тему зв’язків візантійсько-григоріанських у трактаті Allia Musica через формули енехемата і епехемата та їх представлення у виданні Jacques Chailley 1964. Сьогодні, коли про візантійську і західну середньовічну музику говорять окремо, проф. Аткінсон неймовірною працею над середньовічними теоретичними рукописами (книга 2009 року: “The Critical Nexus: Tone-System, Mode, and Notation in Early Medieval Music”) завше відстоює спільність традицій.
Доповідь проф. Троєльсгарда/Troelsgard з університету Копегагена, директора серії досліджень “Monumenta Musicae Byzantine”, проклав місток між візантійською і слов’янською нотаціями через невменні азбуки-пападики у двох традиціях. Доповідь проф. Менгоцці/Mengozzi (США) стосувалася “Гвідонового гексахорду”, терміну, який почав використовуватися з XV ст. у музичному світі Мілану як відродження античної традиції у епоху Ренесансу. Проф. Менгоцці досліджує систему сольмізації та традицію Гвідонової руки у європейських джерелах і у своїх статтях розкриває нові матеріали для дослідження. Приємною несподіванкою для професора Менгоцці стала інформація про наявністю “руки” в українських теоретичних трактатах XVIII ст. Д-р Марія Качмар виголосила доповідь, у якій розкрила для іноземних слухачів прочитання ключа до у давньоукраїнському ірмологіні, порівнявши з такою ж традицією у григоріанському хоралі та відзначивши особливості безтритонового звукорядку, який зберігся у нашій монодії (про що писали у своїх працях О. Цалай-Якименко та М. Антонович). Д-р Євгенія Ігнатенко представила тему про Херувимську пісню протопсалта монастиря Путна Євстатіє у Супрасльському ірмологіоні. Під час жвавої дискусії, яка виникала щоразу після виступів, професори відповідали на запитання і ділилися цікавими коментарями, що свідчить про зацікавлення тематикою, її актуальність та високий науковий рівень конференції.
Така насичена програма з давньої музики завершилася відео-вступом почесного проф. Каліфорнійського університету в Берклі (США) Маріки Кузьми про її невтомну працю як диригента над виконанням української музики за океаном впродовж 2022-2026 рр.
Цьогорічна конференція засвідчує, що сьогодні успішно продовжують розвиватися ідеї та напрямки багатолітньої праці її «патрона»-Мирослава Антоновича (у 20 річчя з дня його смерті), який завше вболівав за впровадження україністики у світовий науковий простір, і працював над тим, щоб дати європейцям розуміння давньої української традиції через “зрозумілу мову” засобів виразності середньовічної музики.
Зустріч в Україні чотирьох світового рівня зарубіжних професорів з проблем давньої музики є унікальною і має надихати українських дослідників розвивати ці важливі теми у вітчизняному музикознавстві.
