5 січня 2021 року відійшла у Вічність одна з найвідоміших українських музикознавиць Стефанія Стефанівна Павлишин, доктор мистецтвознавства, професор, почесний академік Національної Академії Мистецтв України. Разом з нею відійшла ціла епоха нашої музичної культури – та епоха, в якій жили і творили Станіслав Людкевич і Василь Барвінський, в якій доводилось відстоювати права національної музики у тоталітарній системі, в якій утверджувались канони нового модерного мистецтва всупереч жорстким обмеженням. Стефанія Павлишин була унікальною особистістю, яка впродовж свого тривалого і вельми непростого навіть драматичного життя зберегла непорушність моральних ідеалів, твердість духу, гостроту інтелекту, почуття гумору, інтерес до всього, що відбувається довкола.
Нам вона залишила великий науковий скарб – монографії про головні естетико-стильові тенденції ХХ ст., про видатних творців-експериментаторів нового часу американця Чарлза Айвза і Арнольда Шенберга, підручники про музику ХХ ст. та американську музику, розвідки про українських композиторів і виконавців Дениса Січинського, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Валентина Сильвестрова, Стефанію Туркевич, Мар’яна Кузана, Ігоря Соневицького, Ірину Маланюк, про видатного просвітителя Олександра Барвінського. Довгі роки, віддані праці у Львівській консерваторії ім. М.Лисенка (нинішній Львівській національній музичній академії ім. М.Лисенка), створили міцне підґрунтя новітньої музично-історичної дидактики, серед її вихованців – сотні виконавців, диригентів, композиторів, а передусім музикознавців, в їх числі авторитетні вчені, педагоги, лектори.
Доля визначила їй позицію безкомпромісного борця за правду української культури, і вона ні разу не схибила на цій тернистій дорозі. Відстоювала і добилась реабілітації Василя Барвінського, підтримувала в найважчі хвилини польського композитора Анджея Нікодемовича, була однією з перших, яка ґрунтовно досліджувала творчість переслідуваного партійною владою Валентина Сильвестрова, повертала в наш мистецький обіг незаслужено забутих талановитих композиторів української діаспори. Студенти схилялись перед її авторитетом, готувались до іспитів з історії зарубіжної музики, яку вона вела, з повною віддачею, а її влучні характеристики пам’ятали протягом всього наступного професійного життя.
З 2004 до 2014 року вона була членом Ради із захисту кандидатських дисертації нашої академії – і завжди першою ставила запитання дисертантам, причому настільки глибокі, що ми всі подивляли її надзвичайну пам’ять і фантастичну ерудицію у всіх сферах музикознавства. До останнього вона зберігала світлий розум і ділилась з музикантами своїми енциклопедичними знаннями, вболівала за долю нашого мистецтва.
Вічная пам’ять видатній вченій і великій людині!
Колектив ЛНМА ім. М.Лисенка
